Рада німців України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (липень 2015)

Рада німців України
Країна  Україна
Офіційні мови німецька, українська, російська
Голова РНУ Володимир Лейсле
Голова МГО ТНУ "Відергебурт" Володимир Піньковський
Президент АНУ Ангеліна Шардт
Голова ВО НМУ Діана Ліберт
Вебсайт: Портал німців України

Реєстрація РНУ: 23 червня 2011 року
Затвердження статуту РНУ: 16 Жовтня 2011 року

Свідоцтво про реєстрацію символіки РНУ: 25 травня 2012 року

Ра́да ні́мців Украї́ни, РНУ — головний координаційний орган, який представляє інтереси етнічних німців в Україні. Був зареєстрований 23 червня 2011 року. 

Напрямки діяльності організації: розвиток культури, освіта, вивчення німецької мови, соціальні проєкти, реабілітація, архівно-пошукова допомога, підтримка досліджень з історії німців, бізнес і економіка, партнерство між містами Німеччини та України, молодіжна робота, в тому числі і міжнародні молодіжні обміни. 

За підтримки Федерального уряду Німеччини в більш ніж 60 населених пунктах України працюють німецькі центри зустрічей, де вивчають німецьку мову та історію, працюють гуртки декоративно-прикладного мистецтва, театру, танців, співу та інше.[1]

Засновники[ред. | ред. код]

Засновниками Ради німців України є:

  1. Міжнародна громадська організація «Товариство німців України — «Відергебурт» (до 1992 року — Українське республіканське суспільно-політичне і культурно-просвітницьке об'єднання радянських німців «Відродження»);
  2. Всеукраїнське об’єднання «Німецька молодь в Україні» (ВО НМУ) (дата реєстрації 24 січня 2001 року);
  3. Асоціація німців України (дата реєстрації 19 червня 2001 року).

Логотип організації[ред. | ред. код]

Емблема являє собою зображення фенікса, крила якого підняті вверх, що символізує відродження німецького громадського руху, згідно з прийнятими рішеннями І з'їзду німців СРСР. Контур зображення — чорного кольору, фон білого кольору. Голова фенікса повернута в ліву сторону.[2]

Крило, що зображене зліва від тулубу відображає пір'я, зовнішній контур — чорного кольору, внутрішній контур є композицією з трьох смуг — жовтого, червоного та чорного кольорів.[2]

Крило, що зображене справа від тулубу відображає пір'я, зовнішній контур — чорного кольору, внутрішній контур є композицією з двох смуг — жовтого та блакитного.[2]

Під феніксом зображений напис скороченого найменування Спілки об'єднань громадян «Рада німців України», що є відмітним знаком Спілки.

Історія німців України[ред. | ред. код]

Понад 2200 років долі німців пов’язані з українською землею.

Цей довгий і драматичний шлях розпочався в III–I століттях до нашої ери, коли германське племінне об’єднання бастарнів розселилося на території від пониззя Дунаю та поміж Дніпром і Дністром. 

На рубежі II–III століть на українських землях з’явилося германське плем’я готів. Вони створили тут одне із перших германських державних об’єднань під назвою «Готське королівство». 

Саме на українських землях германські варвари-язичники стали християнами. Видатний просвітитель єпископ Ульфіла створив готську писемність і переклав у 341–348 роках Біблію готською мовою.

Переселення німецьких ремісників, торгівців, селян y Західну Україну тривало впродовж усього середньовіччя і мало відчутний вплив на господарське, соціально-політичне й культурне життя цього регіону.

На останні роки XVII ст. і початок XVIII ст. припадає перша спроба царського уряду заселити і освоїти північне узбережжя Азовського моря німецькими переселенцями-колоністами. Перешкодою стала російсько-турецька війна.

Значно вдалішою була переселенська діяльність імперського віце-канцлера, єпископа Бамберзького і Вюрцбурзького, графа Ф.-К.Шенборна та його послідовників. Починаючи від 1731 року, за спеціальними урядовими патентами вони перемістили в Закарпаття з Німеччини, Австрії, Богемії, Трансільванії та Галіції сотні німецьких колоністів.

Від 60-х років XVIII ст. і до початку Першої світової війни в Україні було створено понад 2000 населених пунктів з переважно німецьким населенням.

У період Першої світової війни політика царського уряду обернулась масовими репресіями проти німецького населення Російської імперії. Понад 400 тисяч німців із прифронтових районів були насильницьки виселені на схід країни. Повернутися в Україну вони змогли тільки починаючи з 1918 року.

Від 1924 року в районах компактного проживання німецького населення в Україні почалося створення німецьких сільських і селищних рад, кількість яких до1931 року досягла 252. В Україні було створено 7 німецьких районів.

У 1929–1930 учбовому році в Україні працювало 628 німецьких шкіл, де навчалося 35 075 дітей. 89,3% німецьких школярів отримувало освіту рідною мовою.

У період колективізації, за рішенням радянського уряду від 27 березня 1929 року, зазнали розкуркулення й виселення з України тисячі німецьких сімей. Насильницька експропріація продуктів харчування у селян привела до масового голоду в Україні, в тому числі й у німецьких селах.

Великий терор 30-х років в Україні не обійшов і німецьке населення. 93% із тисяч арештованих були винесені смертні вироки. За постановою ЦК КП(б) від 10 квітня 1938 року всі німецькі школи в Україні були перетворені на українсько- і російськомовні. За постановою ЦК КП(б)У від 5 березня 1939 року були ліквідовані німецькі райони і сільради.

У роки Другої світової війни понад 450 тисяч німців України були депортовані у східні райони СРСР. Кожен третій із них помер від голоду, хвороб і непосильної каторжної роботи під час депортації, в робочих колонах НКВС і на спецпоселеннях.

Адміністративна заборона на повернення в Україну була знята для німців тільки 3 листопада 1972 року. До 1991 року в Україну повернулось понад 38 тисяч німців, що заледве складало 5% від їх довоєнної кількості.

За останнім переписом населення 2001 року, німецька громада нараховує на той час 33 тисячі осіб. Найчисленніші групи німців проживають у Донецькій, Дніпропетровській, Закарпатській і Одеській областях та АР Крим.[3]

Реабілітація[ред. | ред. код]

В серпні 1941 року була опублікована серія Указів Президії Верховної Ради СРСР «Про переселення німців з європейської частини території СРСР». Цей день став чорною сторінкою в історії німецького народу та початком його національної трагедії. В серпні 1941 року протягом декількох днів близько 500 тис. етнічних німців було депортовано до Сибіру, Казахстану та Середньої Азії. Тут вони були змушені знаходитись у спецпоселеннях і працювати в трудармії. Майже третина з них померла від голоду, сибірських морозів та тяжких умов життя.

Одним із пріоритетних завдань, поставлених V З'їздом німців України перед РНУ та німецькими громадськими організаціями, є реабілітація етнічних німців.[4]

Самоорганізація та ідентичність[ред. | ред. код]

Вищим представницьким та координаційним органом етнічних німців є Рада німців України, яка обирається З'їздом німців України.

Організація консолідує дії німецьких громадських організацій України для належного представлення інтересів німецької спільноти України з органами державної влади та місцевого самоврядування, з підприємствами, установами та організаціями.

Рада німців України захищає суспільні, економічні, соціальні та політичні інтереси німців, сприяє розвитку національно-культурних, освітніх, мовних проектів, а також збереженню традицій, звичаїв, народних обрядів, мистецьких та інших цінностей. Важливу роботу у вирішенні даних завдань проводять Асоціація німців України (АППУ), МГО Товариство німців України «Відергебурт», ВО «Німецька молодь в Україні»

Етнічні німці з їх історією та традиціями, культурою та ідентичністю є самобутньою незалежною частиною мультинаціонального українського суспільства. Збереження та розвиток німецької мови є найбільш необхідним для німецької етнічної групи, як толерантність, відкритість, підтримка дружніх відносин з усіма етнічними спільнотами країни.

Найбільш важливі завдання для всіх німецьких організацій: залишатися «мостом» між українським та німецьким народами, їх багатовіковими культурами.[5]

Робота з дітьми та молоддю[ред. | ред. код]

Окремим напрямком у діяльності німецької громади є робота з дітьми та молоддю.

ВО «Німецька молодь в Україні» активно займається організацією молодіжних обмінів, навчальними та іншими проектами, які, зокрема, сприяють європейській інтеграції країни, наприклад: 

  • Мовні академії[6];
  • Велопробіги в Німеччині та Україні[7];
  • Походи на човні вікінгів[8];
  • Форум німецької молоді[9];
  • Інші проєкти.

У рамках ініціативи «Школи: партнери майбутнього» (PASCH – Schulen Partner der Zukunft) Ґете-Інститут підтримує мережу шкіл по всій Україні, які пропонують уроки німецької мови на високому рівні.

Паралельно з проектом PASCH в Україні працює понад 20 акредитованих DSD-шкіл (Deutsches Sprachdiplom), які допомагають представникам німецької спільноти та всім охочим досконало опанувати німецьку мову ще зі шкільної лави. 

Важливим проектом є Всеукраїнський німецькомовний табір, де діти охоче закріплюють комунікативні навички. Все більшого значення набуває робота у театральних, літературних та краєзнавчих студіях, які ведуться німецькою мовою.

Підтримка Авангарду[ред. | ред. код]

Окремим напрямком у діяльності німецької громади є підтримка авангарду.

Програма «Підтримка авангарду» покликана розвивати творчий і професійний потенціал для громадської, наукової та мистецької діяльності. Для дітей є чудова можливість змалечку вивчати німецьку мову у недільних школах та на курсах.

Основне завдання цієї програми полягає у підтримці лідерів німецької меншини, які представляють інтереси німецької меншини, як всередині самоорганізації, так і серед широкої громадськості України та Європи, а також підтримка художників, письменників, дослідників, керівників німецьких громадських організацій. Підтримка надається у формі стипендій, надання можливості участі в освітніх семінарах, конкурсах та міжнародних конференціях для реалізації персональних виставок і презентацій; придбання музичних інструментів, та іншого обладнання для реалізації ідей Авангарду. У даній програмі, у разі надходження заявок, передбачена часткова оплата навчання для студентів.[10]

Освіта та мова[ред. | ред. код]

Німецька мова[ред. | ред. код]

Вивчення німецької мови відіграє головну роль у збереженні етнічної ідентичності німецької спільноти в Україні. З метою підвищення інтересу етнічних німців до вивчення рідної мови РНУ розробила низку напрямків роботи: організовуються курси німецької мови в німецьких громадах, працюють дитячий мовний табір та зимова молодіжна академія, проводяться конкурси ґрантів, семінари BIZ.

Паралельно з тим етнічна німецька спільнота України розвиває мережу мовних курсів та систему підвищення кваліфікації викладачів через «BiZ (Bildungs- und Informationszentrum) — Україна»[11], основним напрямком діяльності якого є інформаційно-освітнє забезпечення процесу етнокультурного збереження німців України.

Окрім проекту «Підтримка авангарду» існує велика кількість стипендій та програм обміну для активних представників етнічних німців України з високим рівнем володіння німецькою мовою. Одним із партнерів у цьому напрямку є Німецька служба академічних обмінів (DAAD)[12],яка надає стипендії для студентів та науковців.

У співпраці з Міністерством освіти і науки України[13] впроваджується проект внесення текстів з історії, про видатних етнічних німців до шкільних підручників з німецької мови, рекомендованих для 7–11 класів.[14]

Етнокультурна робота[ред. | ред. код]

Окремим напрямком у діяльності німецької громади є етнокультурна робота. Понад 170 громадських німецьких організацій успішно втілюють у життя різноманітні благодійні, культурні програми.

За підтримки Федерального уряду Німеччини у понад 60 населених пунктах України працюють німецькі центри зустрічей, де вивчається німецька мова та історія, працюють гуртки декоративно-прикладного мистецтва, театру, танців, співу та ін. Все більшого значення набуває робота у театральних, літературних та краєзнавчих студіях, які ведуться німецькою мовою.

Збереження і розвиток німецької мови є необхідним для німецької етнічної групи, як також і толерантність, відкритість, підтримання дружніх відносин з усіма етнічними спільнотами країни.

Соціальна робота[ред. | ред. код]

Соціальна робота є важливою частиною діяльності німецької спільноти в Україні.

Основні напрямки:

  • Оздоровлення літніх людей і осіб з обмеженими фізичними можливостями (в тому числі дітей);
  • Адресна допомога самотнім та нужденним людям за місцем проживання, волонтерська допомога;
  • «Зимова допомога» (продовольчі набори для самотніх та нужденних людей похилого віку, інвалідів та багатодітних сімей);
  • Допомога малозабезпеченим етнічним німцям медичним обладнанням;
  • Допомога студентам з соціально незахищених сімей;
  • Підтримка німецьких віддалених сіл;
  • Семінари BIZ з соціальної роботи.

Найбільш розробленими на сьогоднішній день є програми підтримки літніх людей та дітей з обмеженими можливостями. З метою вдосконалення соціальних послуг формується загальноукраїнська База даних соціально незахищених етнічних німців України. Велику підтримку в реалізації проектів надають керівники та члени німецьких громадських організацій.[15]

Взаємодія з державними й громадськими інституціями[ред. | ред. код]

РНУ увійшла до складу Ради міжнаціональної злагоди при Кабінеті Міністрів України і стала членом Федералістської спілки національних меншин Європи. Налагоджене активне співробітництво з Німецько-українською парламентською групою в німецькому Бундестазі. 

Рада німців України залучена до Громадських рад при Міністерстві закордонних справ України, Міністерстві культури України, Міністерстві освіти і науки України. 

Налагоджені контакти з депутатами Бундестагу ФРН, німецькими культурними й політичними інституціями. РНУ сприяє розвитку українсько-німецької співпраці та покращенню іміджу України в ФРН. Провідним питанням для німецької спільноти України залишається відновлення роботи Міжурядової українсько-німецької комісії у справах німецької меншини в Україні. Для цього проводяться зустрічі й консультації з Кабінетом Міністрів України, Адміністрацією Президента України та Посольством України в Німеччині.

Важливим елементом відносин між Україною та Німеччиною є партнерські зв'язки між містами-побратимами, що відкривають можливість активного спілкування, численних неформальних контактів між людьми.

РНУ є прихильником європейських цінностей, підтримує євроінтеграцію України. На З'їзді німців України усі делегати З'їзду одностайно схвалили європейський вектор розвитку України.

Музеї та архіви[ред. | ред. код]

У багатьох музеях України створені експозиції, які знайомлять відвідувачів з історико-культурною спадщиною етнічних німців України.

Важливим є співробітництво з Національним музеєм народної архітектури та побуту України (Музей просто неба в Пирогові) у створенні експозиції «Садиба німецьких колоністів» Півдня України XVIII–XIX століть.

Створена робоча група, яка працює над відтворенням характерного будинку німецьких колоністів Півдня України в експозиції музею.

Розвинена співпраця з університетами у напрямку дослідження історії, налагоджені контакти зі вченими, темою наукових інтересів яких є історія німців та німецьких колоній в Україні.

Робота з бібліотеками України сприяє систематизації матеріалів з історії німецької меншини України.

Налагоджується співробітництво з державними архівами України. Даний напрямок роботи спрямований на збереження історичної пам'яті та етнічної самоідентифікації. 

Партнери[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Німці в Україні | Портал Німців України. deutsche.in.ua. Архів оригіналу за 18 липня 2018. Процитовано 18 липня 2018.
  2. ↑ а б в Emblem / емблема / эмблема Rat der Deutschen der Ukraine / Рада німців України / Совет немцев Украины // facebook, 11 липня 2013, 23:30
  3. ↑ Історична довідка | Портал Німців України. deutsche.in.ua. Архів оригіналу за 18 липня 2018. Процитовано 18 липня 2018.
  4. ↑ Реабілітація | Портал Німців України. deutsche.in.ua. Архів оригіналу за 18 липня 2018. Процитовано 18 липня 2018.
  5. ↑ Організаційна структура | Портал Німців України. deutsche.in.ua. Архів оригіналу за 18 липня 2018. Процитовано 18 липня 2018.
  6. ↑ Языковые академии ВО НМУ. Архів оригіналу за 5 липня 2015. Процитовано 5 липня 2015.
  7. ↑ Велопробег ВО НМУ. Архів оригіналу за 5 липня 2015. Процитовано 5 липня 2015.
  8. ↑ Сплав на ладье викингов ВО НМУ. Архів оригіналу за 5 липня 2015. Процитовано 5 липня 2015.
  9. ↑ Форум немецкой молодёжи ВО НМУ. Архів оригіналу за 5 липня 2015. Процитовано 5 липня 2015.
  10. ↑ Підтримка авангарду | Портал Німців України. deutsche.in.ua. Архів оригіналу за 18 липня 2018. Процитовано 18 липня 2018.
  11. ↑ "BiZ - Украина". Архів оригіналу за 4 липня 2015. Процитовано 5 липня 2015.
  12. ↑ Немецкая служба академических обменов (DAAD). Архів оригіналу за 4 липня 2015. Процитовано 5 липня 2015.
  13. ↑ Министерство образования и науки Украины. Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 5 липня 2015.
  14. ↑ Мовна робота | Портал Німців України. deutsche.in.ua. Архів оригіналу за 18 липня 2018. Процитовано 18 липня 2018.
  15. ↑ Соціальна робота | Портал Німців України. deutsche.in.ua. Архів оригіналу за 18 липня 2018. Процитовано 18 липня 2018.
  16. ↑ BMI (Министерство внутренних дел Германии). Архів оригіналу за 8 липня 2015. Процитовано 5 липня 2015.
  17. ↑ Благотворительный Фонд «Общество Развития». Архів оригіналу за 1 серпня 2015. Процитовано 5 липня 2015.
  18. ↑ GIZ (Немецкое общество международного сотрудничества). Архів оригіналу за 28 червня 2015. Процитовано 5 липня 2015.
  19. ↑ Посольство ФРГ в Украине. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 5 липня 2015.
  20. ↑ Goethe-Institut. Архів оригіналу за 7 липня 2015. Процитовано 5 липня 2015.
  21. ↑ DAAD. Архів оригіналу за 4 липня 2015. Процитовано 5 липня 2015.
  22. ↑ ZFA. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 5 липня 2015.
  23. ↑ Федералистский Союз национальных меньшинств Европы. Архів оригіналу за 6 липня 2015. Процитовано 5 липня 2015.
  24. ↑ Департамент по делам религий и национальностей Министерства культуры Украины. Архів оригіналу за 6 квітня 2015. Процитовано 5 липня 2015.
  25. ↑ Министерство социальной политики Украини. Архів оригіналу за 6 липня 2015. Процитовано 5 липня 2015.
  26. ↑ Міністерство молоді та спорту України. Архів оригіналу за 5 липня 2015. Процитовано 5 липня 2015.
  27. ↑ Комитет Верховный Совет Украины по вопросам прав человека национальных меньшинств и межнациональных отношений. Архів оригіналу за 4 липня 2017. Процитовано 5 липня 2015.
Німці в українських регіонах
Відомі представники
Історія
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рада_німців_України&oldid=40846361