Радзимовська Валентина Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валентина Радзимовська (Яновська)
Валентина Василівна на хуторі Тарнавщина, 1905 р.
Валентина Василівна на хуторі Тарнавщина, 1905 р.
Народилася 1886(1886)
Лубни, Російська імперія
Померла 22 грудня 1953(1953-12-22)
Шампейн, Іллінойс, США
Діяльність лікарка
Alma mater Київські вищі жіночі курси
Галузь фізіологія, біохімія, медицина
Заклад Київський інститут народної освіти, Львівський медичний інститут, Український технічно-господарський інститут
Посада завідувачка кафедри фізіології КІНО
Ступінь доктор медико-фізіологічних наук
Науковий керівник Олексій Садовень, Олексій Кронтовський
Батько Яновський Василь
Мати Яновська Любов Олександрівна
У шлюбі з Іван Радзимовський
Діти Євген, Ольга

Валенти́на Васи́лівна Радзимо́вська (1 жовтня 1886 — 22 грудня 1953) — біологиня, засновниця української школи фізіологів і біохіміків, громадська діячка. Походила з української шляхетної родини Василя і Любові Яновських. Навчалася в гімназіях у Лубнах та Києві, на Вищіх жіночих курсах у Петербурзі. Закінчила медичне відділення Київських вищих жіночих курсів. Працювала в Київському університеті під керівництвом професора Садовеня, пізніше в Київському інституті народної освіти та Київському медичному інституті. Захистила докторську дисертацію з фізіології та біохімії. Керувала відділом у Туберкульозному інституті та очолювала Науково-дослідну кафедру педології. Була професоркою Мелітопольського педагогічного інституту. Досліджувала проблеми біохімії ізольованих клітин, кислотно-лужного балансу за туберкульозу та інших патологій, дитячу фізіологію. Заарештована у справі СВУ, пізніше звільнена. За німецької окупації 1941-1944 років працювала в навчальних і медичних установах Києва та Львова. Емігрувала до Братислави, а потім до Мюнхена, де викладала в університетах. 1950 року виїхала до США, де й померла. Мати вченого у галузі інженерної механіки Євгена Радзимовського.

Біографія[ред. | ред. код]

Дитинство й навчання[ред. | ред. код]

Народилась на хуторі Тарнавщина села Матяшівка Лубенського повіту на Полтавщині, дочка громадського діяча українського шляхетного походження Василя Яновського і письменниці Любові Яновської[1]. Здобула домашню початкову освіту, потім навчалася в Лубенській жіночій Олександрівській гімназії, яку 1902 року закінчила з відзнакою. Ще один рік навчалася в Першій київській приватній жіночій гімназії. 1903 року Радзимовська вступила до Жіночих курсів природничих наук М. О. Лохвицької-Скалон у Петербурзі. Тут вона входила до української громади, спілкувалися з Дмитром Дорошенком, Левком Мацієвичем, Павлом Кратом, Дмитром Донцовим та іншими. На початку 1905 року Яновська повернулася до Києва через відрахування з курсів.

1905 року Валентина Яновська одружилася з викладачем історії Іваном Радзимовським, братом своєї подруги Єлизавети. Восени в них народилися близнята Євген та Ольга.

1906 року Валентина поступила на природниче відділення Київських вищих жіночих курсів, а з відкриттям при них медичного відділення 1907 року перевелася на нього. 1912 року вона завершила курси, а наступного, 1913 - склала іспити та здобула ступінь лікаря з відзнакою.

Громадсько-політична діяльність[ред. | ред. код]

Ще під час навчання в Лубнах Валентина Яновська належала до Лубенського гімназіального гуртка Революційної української партії. У Києві вступила до Української соціал-демократичної групи (УСДП).

З 1909 році членкиня Київського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.

У 1913 році закінчила медичний факультет Київського Університету, пізніше його асистент і доцент, професор (з 1924 року) Київського медичного інституту; професор фізіології і біохімії Інституту народної освіти у Києві (1924—1929) і Мелітопольського державного педагогічного інституту (1939—1941), одночасно співробітник і керівник відділів фізіології та біохімії низки науково-дослідних інститутів у Києві (Інституту клінічної фізіології АН УРСР, Туберкульозного інституту та інших).

27 березня 1918 року обрана головою Київської міської української ради[2].

У 1921 році була однією з засновниць Київської науково-дослідної кафедри педології. Спочатку очолювала її секцію фізіології та гігієни дитинства, була секретарем катедри, з 1925 року підрозіл було переформатовано у секцію фізіології дитинства з з підсекцією рефлексології.[3]

Будинок на вулиці Олеся Гончара в Києві, де проживала Валентина Радзимовська

У Києві проживала в будинку № 30-в на вулиці Олеся Гончара.

У 1929—1930 ув'язнена в справі Спілки визволення України, після того репресована.

У 1936 році виступала на конференції з питань алергії[4].

У 1941—1943 професор Українського центрального науково-дослідного інституту туберкульозу в Києві та Львівського Медичного Інституту. У 1945 виїхала до Німеччини. Обрана професоркою та керівницею катедри фізіології Інтернаціонального Університету в Мюнхені, пізніше — ветеринарного факультету Українського технічно-господарського інституту.

З 1950 року — в США; дійсна членкинч НТШ і УВАН. Авторка близько 70 праць з фізіології, біохімії, патофізіології, туберкульозу, психоневрології та педіатрії.

Померла 22 грудня 1953 році в Шампейні (штат Іллінойс, США), похована на місцевому кладовищі.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Радзимовська з колегами показали, що в крові пацієнтів з туберкульозом кісток зменшується кількість фосфору. Також вони виявили, що повторювальні сеанси геліотерапії в таких пацієнтів впливають на температуру тіла.[5]

Наукові публікації[ред. | ред. код]

  • Радзимовская В. О значении реакции среды для тканевых клеток, культивируемых вне организма. Врач Дело 1922, 24-25
  • О характере гемолитически активных веществ. Физиол Журнал, т. 8, 1922
  • Krontovski, A. A.; Radzimovska, V. V. (1922). On the influence of changes of concentration of the H• resp. OH′ ions on the life of the tissue cells of vertebrates. The Journal of Physiology 56 (5): 275–282. ISSN 00223751. doi:10.1113/jphysiol.1922.sp002010. (англ.)
  • До питання про інтравенозну ін'єкцію лугів. Доповідь в Академії наук, 1923
  • Радзимовська В. Діти часів революції. Фізичний розвиток дітей України. – К.: Вид-во «Час», 1923
  • Радзимовская В.В. Прения по докладу В.Г Штефко. О влиянии голодания на физическое развитие подрастающего поколения в России // Журнал по изучению раннего детского возраста. 1923. Т. II, № 1/2. С. 20
  • Radzimowska, W. W.: Die Wirkung verschiedener Säuren auf die Gewebezellen warmblütiger Organismen. Biochem. Zeitschr. Bd. 142, H. 1/2, S. 36–43. 1923.
  • Радзимовская В. О влиянии водородных ионов в жизни организма. Врачебное дело, 1924, № 8-9; (рос.)
  • Radzimowska, W. W.; Jazimirska, M. C. (1925). Über die Bestimmung der Wasserstoffionen-Konzentration in Einzelnen Bakterienkolonien. Klinische Wochenschrift 4 (2): 72–73. ISSN 0023-2173. doi:10.1007/BF01748138. (нім.)
  • Радзимовська В. Про залежність дихання тканини від активної реакції середовища. Укр Мед Вісті 1928, № 7-8;
  • Радзімовська В. В., Плотнікова С. М. Вивчення праці та втоми підлітків. Збірник праць Науково-дослідної Катедри Педології. Київ, 1930
  • Радзимовская В. Молочная кислота у туберкулезных больных. Пробл Туберк 1936, № 4;
  • Радзимовская В., Балинская Е. Б., Чернышева З.Ю. Изучение экспериментально вызванного алкалоза у животнных и наблюдение над алкалитическим направления обмена у человека. Физиологический журнал СССР, 1937, Т. 22, № 6, с. 863-870
  • Радзимовская В. В., Воробьев Н. А. и др., Наблюдения над изменением содержания кальция, фосфора и фосфатазы в крови больных костно-суставным туберкулезом во время курса гелиотерапии. Гелиотерапия при костно-суставном туберкулезе, 100, 1939.
  • Радзимовская В. В. и Ничкевич О. И., Закономерность в течении тканевой реакции у больных с костно-суставным туберкулезом при гелиотерапии. Труды Украинского института травматологии и ортопедии, 26, Киев, 1939.
  • Радзимовская В. В., Видро Е. Д., Одрина С. И., Рыбинский С. В. В кн.: Аллергия, Киев, 1938, стр. 134.
  • Радзимовская В. Кислород артериальной крови при легочном туберкулезе. Клин Мед 1939;
  • Радзимовська В. Фізіологія людини і свійських тварин (підручник, 2 т.). Мюнхен, УТГІ, 1948-49.
  • Радзимовська В. Організація в Києві філії товариства фізіологів // Бюлетень Київської секції наукових робітників. – 1929. – No 3. – С. 7–8.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]