Радимно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Радимно
Radymno
Герб
Герб
Центр Радимно
Центр Радимно
Основні дані
49°57′ пн. ш. 22°48′ сх. д. / 49.950° пн. ш. 22.800° сх. д. / 49.950; 22.800Координати: 49°57′ пн. ш. 22°48′ сх. д. / 49.950° пн. ш. 22.800° сх. д. / 49.950; 22.800
Країна Польща Польща
Регіон Підкарпатське воєводство
Засновано 1366
Магдебурзьке право 1431
Населення 5554 (2008[1])
Площа міста 13,62 км²
Густота населення 408 осіб/км²
Поштові індекси 37-550
Телефонний код 48 16
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів RJA
Висота НРМ 202,5 м
Міська влада
Веб-сторінка www.radymno.pl

CMNS: Радимно на Вікісховищі

Ради́мно (пол. Radymno) — місто в південно-східній Польщі, на річці Сян. Належить до Ярославського повіту Підкарпатського воєводства.

Історія[ред.ред. код]

Костел святого Лаврентія, Радимно

1366 року король Польщі Казімєж ІІІ надав привілей шляхтичу Бернарду з Шинвальду. 1498 року було пограбоване загонами молдовського господаря Штефана ІІІ.

1733 року російськими мародерами під час безкоролів'я в Речі Посполитій було сплюндровано в Радимно двір-резиденцію біскупа Александера Антонія Фредро — його улюблене місце перебування, місце зустрічей тодішньої духовної та світської еліти.[2]

Від 1860 року у місті діє залізнична станція Радимно.

1 квітня 1930 р. територія містечка Радимно Ярославського повіту Львівського воєводства розширена за рахунок північної частини території села Сколошів з межею по залізничній колії[3].

27 березня 1934 р. Радимно отримало статус міста[4].

До 1947 р. на українсько-польському етнічному прикордонні (1931 р. — 2 000 мешканців, у тому ч. 500 українців).

На 1 січня 1939-го в місті з 4150 жителів було 750 українців, 150 польськомовних українців, 2000 поляків і 1250 євреїв[5].

16 серпня 1945 року Москва підписала й опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни. Частину добровільно-примусово виселили в СРСР (625 осіб — 180 родин)[6]. Решта українців попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була депортована на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[7].

Тепер — місто Ярославського повіту Підкарпатського воєводства Польщі.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Дерев'яний храм

Відомі люди[ред.ред. код]

Hародилися[ред.ред. код]

Пов'язані з містом[ред.ред. код]

  • Гуґо Коллонтай — польський освітній діяч, заарештований московитами у місті під час виїзду на еміграцію

Померли[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  2. Ks. Jan Kwolek. Fredro Aleksander Antoni (1674—1734) / Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1948. — t. VII/2, zeszyt 32. — S. 105. (пол.)
  3. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 7 lutego 1930 r. o zmianie granic miasta Radymna w powiecie jarosławskim, województwie lwowskiem. (пол.)
  4. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 marca 1934 r. o podniesieniu niektórych miasteczek w województwie lwowskiem do rzędu miast, objętych ustawą gminną z 1889 r. (пол.)
  5. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 109.
  6. Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944—1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області)
  7. Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок, Повіт ЯРОСЛАВ
  8. Cerkiew Zaśnięcia Najświętszej Marii Panny
  9. Betlej A. Kościoł parafialny p. w. Św. Trójcy w Uściu Zielonym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I, tom 18. — S. 308. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej). — ISBN 978-83-89273-79-6 (пол.)

Література[ред.ред. код]