Радишевський Ростислав Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Радишевський Ростислав Петрович
Народився 28 березня 1948(1948-03-28) (72 роки)
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Галузь Філологія, полоністика
Заклад Міжнародна школи україністики НАН України
Посада Директор
Звання Професор, член-кореспондент НАН України
Ступінь Доктор філологічних наук

Ростисла́в Петро́вич Радише́вський (28 березня 1948(19480328), с. Бухарів Острозький район Рівненська область) — український філолог, поет. Доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, завідувач кафедри полоністики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, директор Міжнародної школи україністики НАН України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у с. Бухарів, що на Рівненщині. Після закінчення середньої школи працював у колгоспі. У 1970 році вступив на філологічний факультет Київського університету. Закінчив аспірантуру, захистив кандидатську дисертацію. З 1979 року працює у відділі давньої української літератури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка.

У 1991 році був відряджений до Польської академії наук (Краківський відділ). Попрацювавши як дослідник в архіві Ягеллонської бібліотеки, він зібрав і видав малодоступну й маловідому історичну спадщину українського народу польською мовою. У 1996 році захистив докторську дисертацію.

З 1998 року професор кафедри слов'янської філології, а 1 вересня 2000 року очолив створену ним кафедру полоністики філологічного факультету Інституту філології Київського національного університету ім. Т. Шевченка. З 1999 року очолює Міжнародну школу україністики НАН України, перетворив її на повноцінну науково-дослідну установу.

4 лютого 2009 року обраний членом-кореспондентом НАН України в галузі слов'янських літератур.

Автор збірок поезії «Ритми серця. Поезії», «Мелодії серця. Копа пісень» та «Пісня маминого серця. Пісенник», СD «Серпнева рапсодія». З композитором Ігорем Якубовським видав декілька збірок пісень на компакт-дисках.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Основним напрямком діяльності є полоністика, Також багато праць присвячено польській і українській літературі від давнини до сучасності.

Організатор міжнародних конференцій «А. Міцкевич і Україна» (1998), «Ю. Словацький і Україна» (1999), «Я. Івашкевич і Україна» (2000), «Українська школа в літературі та культурі українсько-польського пограниччя» (2004) і «Європейський вимір української полоністики» (2007).

Заснував у 1999 році і редагує серію «Київські полоністичні студії». У 2011 році він ініціював серію «Друкується вперше — літературні палімпсести», у якій виходять літературознавчі твори, що раніше не видавалися.

Праці[ред. | ред. код]

У творчому доробку вченого понад двісті праць, серед них десять монографій, автор двох розділів у другому томі «Історії української літератури» у 12 т. (2014).

Основні твори:

  • «Іскри єднання. Леся Українка і польська література» (1983),
  • «Юліуш Словацький. Життя і творчість» (1985),
  • «Poezja polskojęzyczna na Ukrainie w XVII wieku» (1996),
  • «Roksolański Parnas» (1998)
  • «Українсько-польське пограниччя: сарматизм, бароко, діалог культур» (2009).
  • «Літературознавча шевченкіана діаспори та польська рецепція Т. Г. Шевченка» (2014),
  • «„Українська школа“ в польському романтизмі: феномен регіоналізму» (2018).

Під його редакцією вийшло чимало творів зарубіжних вчених-мовознавців.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Марія Іванівна, вчителька української мови та літератури. Дочка — Олеся, кандидат юридичних наук.[1]

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Заслужений працівник освіти України.
  • Заслужений для польської культури (1999).
  • Медаль «Міцкевич та Пушкін» (2002).
  • Почесний член товариства А. Міцкевича (2004)
  • Почесна грамота Міністерства освіти і науки України (2005).
  • Лауреат премії Якова Гальчевського (2007).
  • Кавалерський Хрест Ордена Заслуги Республіки Польща (2012)[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Радишевська Олеся Ростиславівна. Судово-юридична газета". Процитовано 17 жовтня 2020. 
  2. Працівники КНУ ім.Т.Шевченка нагороджені Кавалерським Хрестом Ордена Заслуги Республіки Польща. Вища освіта. 30 жовтня 2012. Процитовано 17 жовтня 2020. 

Джерела[ред. | ред. код]