Радлов Ернест Леопольдович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ернест Леопольдович Радлов
Эрнест Леопольдович Радлов
Ернест Радлов
Ернест Радлов
Народився 20 листопада (2 грудня) 1854(1854-12-02)
Санкт-Петербург
Помер 28 грудня 1928(1928-12-28) (74 роки)
Ленінград
Поховання Смоленський лютеранський цвинтарd
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Діяльність філософ, історик, бібліограф, викладач університету, енциклопедист, державний діяч
Alma mater Петербурзький університет
Сфера інтересів історія філософії
Заклад Санкт-Петербурзький державний університет
Член Академія наук СРСР
Батько Q26208556?[1]
Діти Nikolay Radlovd і Радлов Сергій Ернестовичd

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
CMNS: Радлов Ернест Леопольдович на Вікісховищі

Радлов Ернест Леопольдович (20 листопада (2 грудня) 1854(18541202), Санкт-Петербург — 28 грудня 1928, Ленінград) — російський історик філософії, філолог і перекладач. Син педагога і етнографа Л. Ф. Радлова.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету, слухав лекції в Берлінському та Лейпцизькому університетах.

Читав курси лекцій з історії філософії, логіки і психології в ряді навчальних закладів Санкт-Петербурга. Публікувався в багатьох російських та закордонних філософських журналах. Впродовж багатьох років (1880—1899 і 1916—1927) працював в Імператорській публічній бібліотеці, пройшов шлях від помічника бібліотекаря до завідувача філософського відділення, в 1917—1924 — директор бібліотеки. Був членом наукового комітету при Міністерстві народної освіти і спершу помічником редактора, а з 1899 редактором «Журналу міністерства народної освіти». 1920 року обраний членом-кореспондентом Російської академії наук.

1887 року переклав на російську мову «Етику» Аристотеля. Під його редакцією були опубліковані російською «Феноменологія духу» Гегеля, твори Фіхте, Мальбранша тощо.

Спільно з Володимиром Соловйовим редагував філософську частину словника Брокгауза і Ефрона, написав понад сто словникових статей з філософії.

Вибрані праці[ред. | ред. код]

  • Этика Аристотеля (СПб, 1884);
  • Об истолковании Аристотеля (СПб, 1891);
  • Научная деятельность Каринского (СПб, 1895);
  • Учение Соловьева о свободе воли (СПб, 1911);
  • Очерк истории русской философии (СПб., 1912; 2-е изд Пг., 1920)
  • Владимир Соловьев. Жизнь и учение (СПб, 1913);
  • Философский словарь: Логика. Психология. Этика. Эстетика и история философии. 2-е изд. (М., 1913);
  • К. Гельвеций и его влияние в России (Пг., 1917);
  • Введение в философию (Пг., 1919);
  • Этика (Пг., 1921);

Посилання[ред. | ред. код]

  • Радлов, Эрнест Леопольдович // Энциклопедический словарьСанкт-Петербург: Брокгауз — Ефрон, 1899. — Т. XXVI. — С. 93.