Вулиця Жон Мироносиць (Харків)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Жон Мироносиць
Харків
Вул. Жон Мироносиць, 11.Харківський художній музей

Вул. Жон Мироносиць, 11.
Харківський художній музей
Район Київський
Загальні відомості
Протяжність ~ 480 м
Транспорт
Найближчі станції метро Архітектора Бекетова
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
commons:Вулиця Жон Мироносиць у Вікісховищі

Вулиця Жон Мироносиць  — вулиця в центрі Харкова. Адміністративно розташована в Київському районі.

Поєднує Пушкінську та Сумську вулиці. Перетинається з Чернишевською вулицею.

Історія[ред.ред. код]

Виникнення вулиці відносять до початку XIX століття. Вона проходила від Сумської уздовж Мироносицького кладовища та спочатку називалася Старокладовищенським провулком. За більш ніж 160 років свого існування, вулиця змінювала свою назву близько 20 разів. Серед назв вулиці — Садова та Садово-Куликівська, провулок Свідомості та провулок Рівності та Братерства, Касперівський провулок та Сердюківська вулиця. З 1896 до 1920-1930-х називалася Мироносицьким провулком.

У 1897-1900 на Мироносицькій вулиці було споруджено будинок за проектом архітектора Олексія Бекетова (зараз в цій будівлі розташовується Будинок учених).

У 1922-1928 в будівлі нинішнього Художнього музею (також побудованого за проектом Бекетова) працювала Рада народних комісарів УРСР, на честь якої вулиця отримала назву Раднаркоміська, яку було змінено на вул. Жон Мироносиць у 2016 згідно з законом про декомунізацію.[1].

У 1936-1941 на вулиці Жон Мироносиць, в будинку № 6/8 жив поет Олександр Введенський.

У повоєнні роки на вулиці почав працювати Харківський художній музей. Із червня 2009 відкрито Харківський морський музей.

Визначні будівлі[ред.ред. код]

  • Будинок № 9 — побудований за проектом архітектора Бекетова, нині в ньому розташовується виставковий зал Харківського художнього музею. Спочатку це була будівля недільної жіночої школи, організованої Христиною Алчевською.
  • Будинок № 10 — побудований в 1897-1900 дружиною Бекетова, Ганною Олексіївною. Був садибою Бекетових. На другому поверсі будівлі із західного боку був портик з каріатидами, прибраний під час реконструкції будівлі в 1920-х. Зараз це Харківський Будинок вчених.
  • Будинок № 11 — побудований за проектом архітектора Бекетова, нині в ньому розташовується Харківський художній музей.
  • Будинок № 13 — побудований в 1891-1893 Бекетовим. Колишній особняк Алчевського. У 1899 Алчевський оплатив спорудження першого в світі пам'ятника Тараса Шевченка (скульптор Володимир Беклемішев). Пам'ятник розміщувався в саду садиби. Після продажу садиби доля пам'ятника невідома. Зараз в будівлі розташовується Будинок культури міліції. Перед будівлею встановлено пам'ятник міліціонерам, загиблим у боротьбі зі злочинністю.

Пам'ятники[ред.ред. код]

Файл:Killed policeman monument.JPG
Пам'ятник загиблим міліціонерам.

Транспорт[ред.ред. код]

Безпосередньо по вулиці громадський транспорт не проходить. У районі перетину з вулицею Пушкінською знаходиться станція метро «Архітектора Бекетова».

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]