Радоє Доманович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Радоє Доманович
серб. Радоје Домановић
Radoje Domanovic.PNG
Народився 16 лютого 1873(1873-02-16)
Овсиште біля Тополі, Сербія
Помер 17 серпня 1908(1908-08-17) (35 років)
Белград, Сербія
·туберкульоз
Поховання Новий цвинтар
Громадянство Сербія Сербія
Національність серб
Діяльність письменник, журналіст
Alma mater Белградський університет (1894)
Мова творів сербська
Роки активності 1893–1908
Напрямок реалізм, сатира
Жанр новела, роман, фейлетон
Magnum opus Страдія (серб. Страдија), Проводир (серб. Вођа), Тавро (серб. Данга)

CMNS: Радоє Доманович у Вікісховищі

Ра́доє До́манович (серб. Радоје Домановић, англ. Radoje Domanović), 18731908 — сербський письменник-сатирик.

У списку «100 найзнаменитіших сербів» Радоє Доманович займає 78 місце.

Життя і творчість[ред. | ред. код]

Творчість видатного сербського письменника-сатирика Радоє Домановича припадає на 1893–1908 роки, що були особливо важкими в історії Сербії. Країною правив бездарний, честолюбний король Олександр 0бренович. У 1893 році, внаслідок державного перевороту, він захопив владу і запровадив у Сербії абсолютистський поліцейсько-бюрократичний режим. Маскуючись гаслом «приборкання пристрастей, остудження гарячих голів та забезпечення порядку й законності», Олександр повів політику жорстоких репресій, кілька разів міняв конституцію, припиняв її чинність, урізуючи й без того куці демократичні свободи.

Народився Радоє Доманович 16 лютого 1873 року в селі Овсиште, Крагуєвацького повіту, в сім'ї вчителя. Мати його походила з родини, яка брала активну участь в антитурецькій визвольній боротьбі. З дитячих років захоплюється майбутній письменник героїчним минулим сербського народу; саме в цей час формується в нього поняття честі й гідності людської, виробляється позитивний суспільний ідеал.

Закінчивши початкову школу, а потім — гімназію, Доманович вступає на філософський факультет Белградського університету. Тут він знайомиться з активною молоддю й поступово приходить до переконання, що існуючий суспільний лад в основі своїй реакційний, який не може дати народові бажаної свободи.

У 1894 році, після закінчення університету, Доманович працює вчителем сербської мови в гімназіях Враньє, Пирота, Лесковаца. Але його вчителювання тривало недовго — у 1898 році за критику уряду на з'їзді вчительського товариства Домановича разом з дружиною, теж учителькою, звільняють з державної посади. Він переїжджає до Белграда, де знайомиться з відомими літераторами того часу — Милованом Глишичем, Стеваном Сремацем, Браніславом Нушичем та іншими.

Писати Доманович почав рано, ще в 1893 році. Перші його твори —оповідання про сільське життя, сентиментальні оповідання. Ідеалізованій картині села він протиставляє провінційне місто, відстале, поринуле в свої дріб'язкові клопоти й конфлікти, які в письменника нерідко викликають сміх. Найкращим з-поміж цих творів є, безперечно, сповнене гумору оповідання «Театр у провінції» (1898), у якому Доманович, як свідчать його біографи, великою мірою відобразив і власний життєвий досвід.

У Белграді Доманович починає співпрацювати з низкою газет та журналів, активно включається в боротьбу проти антинародного режиму в країні. В цей період творчість Домановича стає більш гострою. Продовживши і розвинувши традиції сербських письменників-сатириків, він пише твори переважно суспільно-політичного змісту, у яких нещадно викриває та висміює свавілля й тупість королівської влади, безпринципність політиків, показує абсурдність поліцейсько-бюрократичної системи, таврує підлабузництво й сліпу покору обивателів. Якщо в першому такому творі — оповіданні «Не можу слухатися» (1898) — письменник, змальовуючи військовий бюрократизм, зачіпає лише деякі явища тогочасного суспільного життя, то вже в наступній сатирі «Скасування пристрастей» (1898) він спрямовує свій удар у самі основи абсолютистського деспотичного режиму. У «Таврі» (1899), а пізніше в «Роздумах звичайного сербського вола» (1902) Доманович, хоча й не прямо, закликає не миритися з усім, що принижує людську гідність, чинити активний опір ненависному режимові.

Широку картину політичного життя Сербії кінця XIX — перших років XX століття Доманович дав у «Страдії» (1902) — своєму найвизначнішому сатиричному творі. Тут диктаторський режим Обреновича показано в усій його безглуздості й потворності, в усій облудності й жорстокості від найвищих до найнижчих його ланок. Письменник переконливо доводить, що існуючий суспільний лад завів країну у безвихідь.

Цю сумну картину вдало доповнює оповідання «Мертве море» (1902), у якому Доманович розкрив згубний вплив поліцейсько-бюрократичної системи на духовне життя народу. У травні 1903 року режим короля Олександра Обреновича було повалено, до влади прийшли радикали. Але Доманович зневірився у тій політиці, яку вони проводили. Останній період його творчості — це період наполегливих шукань.

Помер Радоє Доманович 17 серпня 1908 року, проживши всього тридцять п'ять з половиною років.

Українські переклади[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]