Радруж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Радруж
пол. Radruż

Radruż cerkiew Mikołaja.JPG
Церква Миколая

Координати 50°10′27″ пн. ш. 23°23′57″ сх. д. / 50.17416999999999661° пн. ш. 23.39943999999999846° сх. д. / 50.17416999999999661; 23.39943999999999846Координати: 50°10′27″ пн. ш. 23°23′57″ сх. д. / 50.17416999999999661° пн. ш. 23.39943999999999846° сх. д. / 50.17416999999999661; 23.39943999999999846

Країна Flag of Poland.svg Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Любачівський повіт
Гміна Гміна Горинець-Здруй
Перша згадка 1444
Населення 260 осіб 
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+1
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-625
Автомобільний код RLU
Код SIMC 0602928
GeoNames 760741
Радруж. Карта розташування: Польща
Радруж
Радруж
Радруж (Польща)
Радруж. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Радруж
Радруж
Радруж (Підкарпатське воєводство)

Ра́друж пол. Radruż — село на Закерзонні (тепер — ґміна Горинець-Здруй, Любачівський повіт у Підкарпатському воєводстві, Польща). Лежить на кордонні з Україною. Населення 260 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Вперше згадується в 1444 р. В середині XVI ст. село налічувало понад 500 мешканців, які займалися рільництвом, вівчарством і бортництвом, були також 3 корчмарі, мельник, коваль, тесля і токар. Наприкінці XVIII ст. в селі проживало 1648 жителів, з них 1600 греко-католиків, 40 римо-католиків і 8 юдеїв.

У 1939 році в селі проживало 2 590 мешканців, з них 2 410 українців-грекокатоликів, 10 українців-римокатоликів, 90 поляків (колоністи кінця XIX ст., жили в окремій колонії) та 20 польських колоністів міжвоєнного періоду і 60 євреїв[1]. Село входило до ґміни Врублячин Равського повіту Львівського воєводства.

Наприкінці вересня 1939 р. село зайняла Червона армія. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село включене до новоутвореної Львівської області[2], а 17 січня 1940 року — до Немирівського району. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село знову було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а в жовтні 1944 року село зі складу Львівської області передано Польщі. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР, але вони чинили спротив у рядах УПА і підпілля ОУН. Решту українців у 1947 р. депортовано на понімецькі землі[3].

На цвинтарі на могилах полеглих героїв УПА встановили хрести і пам’ятник, який став об’єктом наруги для польських шовіністів[4][5].

Церкви[ред. | ред. код]

До заборони УГКЦ в селі була парафія Немирівського деканату Перемишльської єпархії.

У селі знаходиться дерев'яна Церква святої Параскеви з першої половини 17 ст., яка входить у світову спадщину ЮНЕСКО. В ній зберігся один з найстаріших стінописів, сюжетно і композиційно поєднаний з іконостасом. Цінні ікони 15 ст. (св. Микола) зберігаються у Львівському Музеї Українського Мистецтва.

Дерев’яна церква св. Миколи Чудотворця збудована в 1931 р. Після виселення українців церкву перетворено на костел.

Збереглись кам’яні придорожні хрести і каплички.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Радруж