Радус-Зенькович Віктор Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Радус-Зенькович Віктор Олексійович
Radus-zenkovich.jpg
Голова революційного комітету з управління Киргизьким краєм
26 серпня — жовтень 1920 року
Попередник: Сакипкерей Аргиншаєв
Наступник: Абдрахман Айтієв
Голова Ради народних комісарів Киргизької (Казакської) АРСР
12 жовтня 1920 — жовтень 1921 року
Попередник: Абдрахман Айтієв
Наступник: Мухамедхафій Мурзагалієв
 
Партія: КПРС і Російська соціал-демократична робітнича партія
Освіта: Медичний факультет Московського університету[d]
Народження: 31 грудня 1877(1877-12-31)
Архангельськ, Російська імперія[1]
Смерть: 4 жовтня 1967(1967-10-04)[1] (89 років)
Москва, СРСР[1]
Громадянство: Російська імперія і СРСР
Нагороди:
орден Леніна орден «Знак Пошани»

Віктор Олексійович Радус-Зенькович (рос. Виктор Алексеевич Радус-Зенькович; 12 січня 1878 — 4 жовтня 1967) — радянський партійний і державний діяч, голова Ради народних комісарів Киргизької (Казакської) АРСР у 1920—1921 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Навчався в Московському університеті, втім не закінчив його. 1898 року вступив до лав РСДРП. Перебував на партійній роботі в Миколаєві, Баку, Москві, Петербурзі, Гельсінгфорсі. 1898 року був заарештований і засуджений до заслання, за рік був звільнений. 1902 року його знов заарештували й засудили до трирічного заслання до Іркутської губернії, у серпні того ж року він утік. До 1903 року перебував в еміграції у Швейцарії. Після цього повернувся до Росії, де в березні 1904 року знову був заарештований, наступного року звільнений, і знову заарештований 1906. Потім, до 1907 року, служив у російській армії. 1908 року в черговий раз був заарештований і засуджений до 6 років каторги (відбував покарання в Бутирській в'язниці). 1913 року знову був засланий до Іркутської губернії. В березні 1917 року потрапив під амністію та був звільнений.

У 1917—1918 роках був членом виконавчого комітету Саратовської ради, комісаром з друку того ж виконавчого комітету, редактором саратовських соціалістичних газет. Після цього отримав пост заступника народного комісара праці РРФСР. 1919 року обіймав посаду завідувача агітаційно-пропагандистського відділу Саратовського губернського комітету РКП(б), того ж року очолив виконком Саратовської губернської ради. Від 1919 до 1920 року був головою Саратовського губернського революційного комітету. 1920 року зайняв пост голови Революційної військової ради 2-ї Поволзької трудової армії.

Від серпня 1920 до 1922 року працював у Середній Азії, обіймав посади члена Киргизького обласного бюро ЦК РКП(б) (1920—1922), голови Киргизького революційного комітету, голови Ради народних комісарів Киргизької АРСР.

1922 року зайняв пост прокурора РРФСР із загальних питань.

У 19231930 роках був членом ЦКК ВКП(б), у 1926—1930 — кандидатом у члени її Президії. Від 1925 до 1927 року обіймав посаду народного комісара Робітничо-селянської інспекції Білоруської РСР і голови ЦКК КП(б) Білорусі. У 1930—1933 роках обіймав посаду заступника народного комісара праці РРФСР. Після того, до 1937, очолював ЦК Союзу працівників зв'язку. У 19381940 роках займав пост начальника музейно-краєзнавчого управління Народного комісаріату просвіти СРСР. Від 1940 року працював в Інституті Маркса-Енгельса-Леніна-Сталіна при ЦК ВКП(б) (потім — КПРС).

Від 1956 року на пенсії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Радус-Зенькович Виктор Алексеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Джерела[ред. | ред. код]