Радянська пропаганда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
State Emblem of the Soviet Union.svg
Tov lenin ochishchaet.jpg
1961 CPA 2586.jpg
Doloy prazdniki.jpg

Радянська пропаганда — державна пропаганда комуністичної ідеології, способу життя та політики монопольної влади КПРС в СРСР та її експансії в усьому світі. Централізовано і цілеспрямовано проводилися всіма засобами масової інформації, засобами культури, мистецтва і літератури, а також всенародними святами та обрядами — завдяки чому сучасними критиками та дослідниками оцінюється як тоталітарна пропаганда.

В основі радянської пропаганди лежала ідеологія марксизм-ленінізму (деякий час — сталінізму), а також прагматичні інтереси та поточні цілі державної імперської влади та радянської партноменклатури.

В СРСР пропаганда розроблялась та спрямовувалася спеціальними партійними та державними органами та установами й офіційно звалася: «Пропаганда і агітація», «Пропаганда та масова інформація», «ідеологічна та виховна робота», «освіта мас». Після розпаду СРСР та ліквідації монопольної влади КПРС - отримала наступні визначення: «тоталітарна», «промивання мізків», «цілеспрямована дезінформація», тощо.

Верховна Рада України законом від 9 квітня 2015 заборонила пропаганду комуністичного та нацистського режимів в Україні — як тоталітарних та злочинних[1].

Історія становлення[ред.ред. код]

Один з найперших чотирьох[2] директивних указів («декретів») захопившої в результаті збройного заколоту невеликої лівої партії змовників більшовиків був «Декрет про друк» (рос. Декрет о печати) від 9 листопада (за старим календарем 27 жовтня) 1917. В цьому, написаному власноруч Леніним, базовому документі вже тоді були закладені всі основні елементи майбутньої радянської пропаганди, а саме: брехня, наклеп, перекручення, відверта демагогія.

Так всю російську вільну, ліберальну та критичну до заколотників-більшовиків пресу, Ленін називає «жовтою», такою що «за ліберальною ширмою приховує свободу слова для для заможних класів», «отруює розум та вносить смуту в свідомість мас». Він також пообіцяв:

...як тільки новий порядок зміцниться, - всякі адміністративні впливу на друк будуть припинені, для неї буде встановлена повна свобода в межах відповідальності перед судом, згідно самому широкому і прогресивному в цьому відношенні закону»[3].

Як відомо з фактичної історії СРСР, майбутній «порядок» в країні дуже «зміцнився» — головним чином за рахунок червоного терору та ГУЛАГу. Але на всьому протязі існування СРСР, навіть включно досить мирний «Період застою», жодних прецедентів судового розгляду проблем освітлення політичних подій в пресі, практично не було.


План монументальної пропаганди

Наступний крок, на відміну від оборонного та заборонного був експансійним, наступальним. Монументальна пропаганда — пропаганда художньо-мистецькими засобами позитивних досягнеть радянської влади. Базовий програмний документ : «Ленінський план монументальнї пропаганди» — Декрет Ради Народних Комісарів під головуванням Леніна від 14 квітня 1918 року «О снятии памятников, воздвигнутых в честь царей и их слуг, и выработке проектов памятников Российской социалистической революции».

Головні органи пропаганди[ред.ред. код]

Вищою державною політичною інстанцією СРСР, яка визначала стратегію комуністичної «ідеологічної боротьби» та державної пропаганди був Центральний Комітет на чолі з його Політбюро. Головним ідеологом країни за рангом — особою, яка завідувала держполітикою в цій сфері за ієрархією — був 2-й («ідеологічний») секретар ЦК, він же і постійний член Політбюро. Визначний час — від сталінської доби і майже до кінця періоду «застою» (1947-1982) — посаду головного ідеолога СРСР обіймав М. А. Суслов. В республіках, краях і областях СРСР цим завідували відповідно другі секретарі ЦК республік, обласних та крайових комітетів КПРС і відповідно їхні відділи, бюрократичний апарат та секретаріат.

Наступною за значимістю інстанцією був Відділ агітації і пропаганди ЦК КПРС. Він здійснював безпосереднє політично-бюрократичне керування ідеологічною роботою. Йому були підпорядковані всі ідеологічні структури країни, включаючи засоби масової інформації, ідеологічні інституції ( «Політичні Управління») Міністерства оборони, МВС, КДБ; вищі навчальні заклади, суспільствознавчі та гуманітарні інститути Академії Наук СРСР, заклади мистецтва та культури, тощо.

Радянські ЗМІ, виконуючи вказівки «керівної і спрямовуючої» сили країни - КПРС, активно обробляли свідомість радянських громадян та міжнародної спільноти потоками брехливої інформації, метою якої було вихваляння комуністичного режиму в Радянському Союзі і керівників партії[4].

Основні сфери радянської пропаганди[ред.ред. код]

Наука і освіта[ред.ред. код]

Література та змі[ред.ред. код]

Образотворче мистецтво[ред.ред. код]

Культура і Спорт[ред.ред. код]

Пропаганда, цензура та дезінформація[ред.ред. код]

Лексика, гасла, меми[ред.ред. код]

Загальні - комунізм[ред.ред. код]

  • Комунізм - це світле майбутнє всього людства
  • Соціалізм - це найгуманніша система в світі
  • Реальний соціалізм
  • Розвинений соціалізм
  • СРСР (Росія) - батьківщина пролетаріату, що переміг
  • СРСР йде у авангарді передового людства до комунізму
  • Радянський народ (радянська людина) - будівник комунізму
  • Західному суспільству притаманні аполітичність, ідеологічна безідейність, упадничеська культура
  • На Заході панує чистоган та експлуатація людини людиною
  • Капіталізм своє вже віджив, комунізм є історичним могильником капіталізму
  • Демократія та права людини - це вигадки капіталістів для експлуатації народних мас
  • Вище демократії є демократичний централізм
  • Диктатура пролетаріату - це найбільш прогресивний устрій політичної системи країни
  • Заповіти Ілліча
  • Під проводом нашої Партії ми йдемо по шляху накресленому Леніним
  • Ленінським шляхом ми йдемо і прийдемо до комунізму

Внутрішня політика[ред.ред. код]

  • Сутність радянської влади - диктатура пролетаріату
  • Партія КПРС - це авангард, передовий загін робітничого класу
  • КПРС ядро політичної системи СРСР
  • КПРС виховує народ
  • КПРС і народ єдині
  • «Партія урочисто проголошує: Нинішнє покоління радянських людей житиме при комунізмі[5]
  • Віддамо на виборах свої голоси за непорушний блок комуністів і безпартійних!
  • КПРС впевнено веде наш народ до комунізму
  • В нашому суспільстві ще інколи трапляються деякі окремі недоліки
  • Нас веде мудрий ленінський ЦК нашої Партії
  • КПРС - це організатор і натхненник всіх наших перемог
  • Пролетаріат - це найпрогресивніший клас у світі
  • Вся влада в СРСР належить трудящим масам - робітникам і колгоспному селянству
  • Зарплата в СРСР здійснюється за принципом: від кожного по його здібностям - кожному по труду
  • Праця - це святий обов'язок і справа честі кожного громадянина
  • Мода, «стиляги», музика «Бітлз» - це безідейне низькопоклонство перед Заходом
  • Радянські органи не помиляються
  • Чистка партії; очищення від класово чужих, випадкових попутників
  • Радянський суд - найгуманніший суд у світі

Національні відносини[ред.ред. код]

  • СРСР - це дружня сім'я народів-братів
  • Український буржуазний націоналізм
  • Безрідні космополіти
  • Радянський інтернаціональний патріотизм
  • Російська мова - це мова міжнаціонального спілкування

Економіка і виробництво[ред.ред. код]

  • «комунізм — це радянська влада плюс електрифікація всій країни» [6]
  • новобудови комунізму
  • П'ятирічні господарські плани - це кроки до комунізму
  • Радянське — значить відмінне!
  • Доженемо і переженемо США по виробництву м'яса і молока [7]
  • В радянській економіці ще іноді трапляються окремі труднощі [8]
  • Економіка повинна бути економною [9]
  • «Український мільярд» (пудів зерна)

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

  • Ленін — геній, вождь світового пролетаріату
  • рідний, дорогий Ілліч
  • Сталін — великий і мудрий
  • Сталін — батько народів
  • «Микита Сергійович! (варіант: Петро Юхимович!) батьку рідний!» [10]
  • Хрущов — волюнтарист, авантюрист [11]
  • Брежнєв — вірний продовжувач справи Леніна

Вороги, антиподи[ред.ред. код]

Діячі радянської пропаганди[ред.ред. код]

Партійно-державні діячі
діячі культури

Література[ред.ред. код]

  • Ion Mihai Pacepa & Ronald Rychlak. Desinformation. - Publisher: WND Book, 2013. - 429 p. ISBN-10: 1936488604

Виноски[ред.ред. код]

  1. Українська Правда: Парламент заборонив пропаганду комуністичного та нацистського режимів, 9.04.2015
  2. «Декрет про мир», «Декрет про землю», «Про право націй на самовизначення»..
  3. Декрет о печати. - 27 октября (9 ноября) 1917 (рос.)
  4. Б.Гулько, В.Корчной, В.Попов, Ю.Фельштинський: КГБ играет в шахматы. вид-во «Книговек», 2010. - ISBN: 978-5-275-02118-9. М., вид. «Книговек», 2010
  5. Головне обіцяння, гасло та рішення ХХІІ зїзду КПРС (1961) з прийнятої їм останної (третьої) редакції Програми КПРС
  6. теза В.І.Леніна про план ГОЕЛРО, промовлена в 1920 на Московській губернській конференції РКП(б)
  7. Гасла хрущовського часу
  8. Гасла брежнєвського часу
  9. Теза голови держави, генерального секретаря ЦК КПРС Л.І.Брежнєва, що вперше прозвучала на XXVI з'їзді КПРС, і потім була багаторазово повторена і розтиражована у радянських ЗМІ
  10. Звернення доповідачів — часто політиків молодшого віку, голів ЦК ВЛКСМ або ЛКСМУ, з трибун з'їздів чи пленумів до сидячої у президії особи
  11. Після усунення його від влади в наслідок таємної змови, після листопаду 1964
  12. Біографія О.Ярославського на сайті Антимодернизм.ру

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.