Радянські депортації з Естонії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Радянські депортації з Естонії — насильницьке масове виселення частини естонців з території Естонії у інші регіони СРСР, вчинене радянською владою. Один з епізодів депортацій народів СРСР. Проти частини населення Естонії радянським режимом депортація була застосована двічі — у 1940—1941 роках, після військового захоплення Естонії і включення її до складу СРСР, і у 1944—1950 роках, після Радянської окупації Прибалтики 1944 року. Депортовані виселялися головно у Сибір і Казахстан. Естонці, які проживали на території Ленінградської області, переселялися у глиб країни ще у 1935 році.[1][2] Окрім етнічних естонців, з Естонії виселялася також певна кількість представників інших національностей.

Під час першої депортації було переселено близько 10000 чоловік, під час другої — понад 20000 осіб (планувалося заслати 30000 осіб). Крім того, у 1944 році 70000-80000 осіб покинули Естонію, рятуючись від радянських репресій.

У 1995 році Парламент Естонії визнав депортацію естонців злочином проти людяності.

Перші виселення після окупації 1940 року[ред. | ред. код]

16 червня 1940 року Радянський Союз окупував Естонію. Першими від репресій в Естонії постраждали представники національної еліти країни. 17 липня 1940 року головнокомандувач естонської армії Йохан Лайдонер (помер в 1953 році в Володимирській тюрмі) і його сім'я, і 30 липня 1940 року президент Костянтин Пятс (помер в 1956 році в Калінінська область у психушці) і його сім'я були депортовані в Пензу і Уфу, відповідно.[3] У 1941 році вони були заарештовані. Політичне і військове керівництво країни було депортовано майже повністю, в тому числі 10 з 11 міністрів і 68 з 120 членів парламенту.

Депортація 1941 року[ред. | ред. код]

Транспорт для депортації у 1941 році. Вантажівка ГАЗ-ААА і залізничний товарний вагон. Площа Свободи, Таллінн

В Естонії перша великомасштабна депортація звичайних громадян здійснювалася місцевим оперативним штабом НКВС Естонської РСР під керівництвом Бориса Кумма (голова), Андрес Мурро, Олексій Шкурін, Веніамін Гульст і Рудольф Ямес відповідно до надсекретної сільної Постанови ЦК ВКП(б) і РНК СРСР від 14 травня 1941 року за № 1299—526сс «Директива о выселении социально-чуждого элемента из республик Прибалтики, Западной Украины и Западной Белоруссии и Молдавии».

Операція почалася в ніч з 13 на 14 червня 1941 року і продовжилася в наступні два дні. 9,254-10,861 людина, в основному з міські жителі, з них більше 5000 жінок і понад 2500 дітей у віці до 16 років,[4][5][6][7][8][9] були виселені в основному в Кіровську область, Новосибірську область, або посаджені у в'язниці. Для вивозу людей було зарезервовано 490 залізничних вантажних вагонів. Депортація проходила з характерною жорстокісттю: навіть вагітні жінки і люди похилого віку, важко хворі люди завантажувалися в переповнені вагони для худоби.[10] Триста були розстріляні. Відповідно до наказу від 13 червня 1941 року 11102 люди мали бути депортовані з Естонії, але деяким вдалося втекти.[10]

Кілька тижнів потому, близько 1000 чоловік були заарештовані на острові Сааремаа для депортації, але через вторгнення нацистської Німеччини значну частину ув'язнених було звільнено німецькими військами.

З усіх депортованих у 1941 році, лише 4,331 осіб, тобто менше половини, повернулися згодом на батьківщину.[10]

Виселення 1944 року[ред. | ред. код]

З поверненням радянської влади у 1944 році виселення поновилися. В 1944 році було виселено 280 чоловік як «членів сімей зрадників батьківщини»[11]. Крім того, у 1944 році щонайменше 30000 чоловік були мобілізовані у трудові табори за межи Естонії.[12] У серпні 1945 року 407 осіб, переважно балтійських німців, було вивезено з Естонії у Пермську область.

Депортація 1949 року[ред. | ред. код]

Докладніше: Операція «Прибій»

В період колективізації в Прибалтиці, на 29 січня 1949 року Рада міністрів видав секретний указ верхній No. 390—138сс,[13] який зобов'язав Міністерство державної безпеки (МДБ) заслати «куркулів» і «ворогів народу» з трьох прибалтійських республік. Рано вранці 25 березня 1949 року почалася друга велика хвиля депортації з Естонії — операція «Прибій», якою було заплановано заслати 30000 осіб з Естонії, в тому числі селян. В Естонії депортацію координували Борис Кумм, міністр безпеки Естонської РСР, генерал-майор Іван Єрмолін, представник МГБ в Естонії. Більше 8000 людей вдалося втекти, але 20722 особи (7500 сімей, понад 2,5 % населення Естонії, половина з яких були жінки, понад 6000 діти у віці до 16 років, і 4300 чоловіків) були відправлені в Сибір протягом трьох днів. Трохи більше 10 % з них були чоловіки працездатного віку. Дев'ять поїздів з людьми були спрямовані в Новосибірську область, шість — в Красноярський край, два в Омську область, два в Іркутську область. Багато з них загинули, більшість з них ніколи не повернувся додому.

Під час 1948—1950, ряд фінів-інгерманландців було також депортовано з Естонської РСР. Остання масштабна кампанія депортацій з Естонії відбулася в 1951 році, коли члени заборонених релігійних груп з країн Балтії, Молдові, Західної України і Білорусі підлягали примусовому переселенню.

Див. також[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Martin, Terry (1998). The Origins of Soviet Ethnic Cleansing. The Journal of Modern History 70 (4): 813–861. JSTOR 10.1086/235168. doi:10.1086/235168. 
  2. The Oxford Handbook of Genocide Studies Oxford University Press Inc. 2010. Retrieved 2013-05-09
  3. Coвeтcкиe депортации из Эстонии в 1940-х годах. Сайт посольства Естонії у РФ http://www.estemb.ru. 23.03.2009. Процитовано березень 2016.  (рос.)
  4. Conclusions Архівовано 9 червень 2007 у Wayback Machine. of the Estonian International Commission for the Investigation of Crimes Against Humanity.
  5. Kareda, Endel (1949). Estonia in the Soviet Grip: Life and Conditions under Soviet Occupation 1947—1949. London: Boreas.
  6. Uustalu, Evald (1952). The History of Estonian People. London: Boreas.
  7. Laar, Mart (2006). Deportation from Estonia in 1941 and 1949 Архівовано 25 лютий 2009 у Wayback Machine.. Estonia Today. Fact Sheet of the Press and Information Department, Estonian Ministry of Foreign Affairs. June 2006.
  8. 70th anniversary of deportation and uprising of 1941 The Baltic Times. June 29, 2011. Retrieved 2013-05-06.
  9. The Soviet Occupation of Estonia in 1940—1941 Retrieved 2013-05-06.
  10. а б в Mart Laar (June 2006). Deportation from Est onia in 1941 and 1949. Сайт http://vm.ee/et. Процитовано березень 2016.  (англ.)
  11. Estonia's Occupations Revisited: Accounts of an Era Архівовано 6 травень 2008 у Wayback Machine.. Compiled by Heiki Ahonen. Tallinn: Kistler-Ritso Estonian Foundation, 2004. ISBN 9949-10-821-7.
  12. Parming, Tõnu (1972). Population changes in Estonia, 1935–1970. Population Studies 26 (1): 53–78. JSTOR 2172800. doi:10.2307/2172800. 
  13. Постановление Совета Министров СССР от 29 января 1949 г. № 390-138сс «О выселении с территории Литвы, Латвии и Эстонии кулаков с семьями, семей бандитов и националистов, находящихся на нелегальном положении, убитых при вооруженных столкновениях и осужденных, легализованных бандитов, продолжающих вести вражескую работу, и их семей, а также семей репрессированных пособников бандитов».