Радіаційний контроль
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
Ця стаття потребує упорядкування для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (серпень 2017) |
Радіаційний неруйнівний контроль - контроль за дотриманням норм радіаційної безпеки й основних санітарних правил роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання. Заснований на реєстрації й аналізі проникаючого іонізуючого випромінювання після взаємодії його з об'єктом контролю. Найбільш широко використовують для контролю рентгенівське і гамма-випромінювання.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Усі радіаційні методи контролю засновані на законі послаблення інтенсивності випромінювання, яке проходить через контрольований об'єкт. За результатами виміру інтенсивності випромінювання визначають наявність у ньому дефектів - раковин, включень тощо.
- Рентгенівське, γ-випромінювання й гальмівне випромінювання - високочастотні електромагнітні хвилі, які розповсюджуються із швидкістю світла у вакуумі;
- α-випромінювання - потоки ядер гелію ();
- β-випромінювання - потоки електронів або позитронів;
- Нейтронне (протонне) випромінювання - потоки нейтронів (протонів), які виникають за ядерних реакцій.
Таким чином, при радіаційному контролі в якості джерел ізонізуючих випромінювань обираються рентгенівські апарати (рентгенівські трубни), прискорювачі заряджених частинок (електронів) та радіоактивні ізотопи.
Рентгенівські апарати є джерелами характеристичного й гальмівного випромінювань у широкому діапазоні енергій (0,5-100 кеВ).
Нехай - коефіцієнт поглинання рентгенівських променів об'єктом у точці тобто
Через позначається інтенсивність прямолінійного променя через - його інтенсивність після проходження через тіло. В силу закону Бугера-Ламберта-Бера маємо
тобто в результаті сканування отримуються лінійні інтеграли функції по кожній з прямих
Алгебрагічний метод реконструкції[ред. | ред. код]
Методи Фур'є ставлять перед собою задачу відновлення об'єкту у зворотному просторі, тоді як алгебричні методи діють завжди у прямому просторі. Чинником правильності реконструкції об'єкту у алгебричних методах є співпадіння отриманих у експерименті рентгенівських проєкцій, із проєкціями, отриманими від відновленого об'єкта.
Алгебричні методи реконструкції мають на увазі задачу томографії як систему лінійних рівнянь:
де - невідомий стовпець розмірності який містить значення усіх значень рентгенооптичної щільності елементів об'єму (вокселів) у сітці реконструкції;
- вектор, який складається з елементів й містить усі дані усіх проєкцій, де - число проєкцій, - число елементів у одній проєкції;
- матриця розміром яка містить вагові коефіцієнти кожний з яких представляє міру впливу елемента об'єму на промінь який проходить через пікель
Таким чином, рівняння переписується як:
- прямокутна матриця великих розмірів і знайти рішення напряму
не представляється можливим.
Для вирішення подібних систем використовується метод Кацзмарза. [1]
Застосування[ред. | ред. код]
Даний вид застосовується під час контролю технологічних трубопроводів, металоконструкцій, технологічного обладнання зі сталі, кольорових металів і матеріалів в різних галузях промисловості та будівельного комплексу.
Радіографічний контроль застосовують для виявлення в зварних з'єднаннях тріщин, непроварів, пор, шлакових, вольфромових, окисних і інших включень. Радіографічний контроль застосовують також для виявлення пропалів, підрізів, оцінки величини опуклості кореню шва, недоступних для зовнішнього огляду.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Бузмаков Алексей Владимирович - Рентгеновская микротомография с использованием увеличивающих рентгенооптических элементов.