Радіонавігація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Радіонавіга́ція — сукупність операцій по забезпеченню водіння рухомих об'єктів (літальних апаратів, судів і ін.), а також по наведенню керованих об'єктів за допомогою радіотехнічних засобів; науково-технічна дисципліна, що розглядає принципи побудови радіотехнічних засобів і розробляюча методи їх використання стосовно вирішення завдань водіння рухомих об'єктів по певній траєкторії (маршруту) і виводу їх в заданий район в заданий час (див. Навігація). При рішенні основної задачі навігації — визначення місця розташування об'єктів і навігаційних елементів їх руху — в Р. використовують як спеціальні радіотехнічні засоби, так і вживані в ін. областях техніки, наприклад в радіолокації, радіомовленні. Дія радіонавігаційних засобів заснована на використанні наступних важливих особливостей поширення радіохвиль:

  • поширення радіохвиль над поверхнею Землі відбувається по найкоротшій (ортодромічній) відстані між пунктами випромінювання і прийому;
  • швидкість поширення постійна;
  • радіопромені, відбитий від іоносфери і падаючий на неї, лежать в одній площині.
Accuracy of Navigation Systems.svg

Класифікація[ред.ред. код]

Радіонавігаційні засоби підрозділяють

  • по роду вирішуваних ними завдань:
    • радіонавігаційні пристрої (радіопеленгатори, у тому числі радіокомпаси ;радіодалекоміри, радіомаяки, радіосекстанти і ін.), що забезпечують (у певних поєднаннях або при використанні незалежних штучних або природних джерел радіовипромінювання або властивостей земної поверхні і нерухомих об'єктів, що знаходяться на ній) вирішення лише приватних навігаційних завдань, зазвичай — визначення однієї лінії (поверхні) положення рухомого об'єкту, і
    • радіонавігаційні системи, що забезпечують вирішення складних комплексних навігаційних завдань; *по використовуваному діапазону радіохвиль — відповідно до регламенту радіозв'язку ;
  • по параметру радіосигналів, використовуваному при вимірі навігаційних елементів (найбільш споживана відмітна ознака), — на амплітудні, фазові, частотні, часові і комбіновані (амплітудно-часові фазово-часові тощо);
  • по методу визначення ліній положення — на кутомірні (азимутні), далекомірні (круги) і комбіновані (наприклад, кутомірно-далекомірні, різницево-далекомірні);
  • по кількості рухливих об'єктів, що забезпечуються навігаційною інформацією, — на засоби обмеженої і необмеженої пропускної спроможності.

Їх також розрізняють і по ін. класифікаційним ознакам, наприклад виділяють автономні і неавтономні радіонавігаційні засоби.

Вживання радіонавігаційних методів і засобів дозволило збільшити точність проходження маршрутів рухомими об'єктами і виводу їх в заданий район, а також значно підвищити безпеку плавання судів і польотів літаків в складних метеорологічних умовах. Об'єднання різних радіонавігаційних пристроїв в певні системи в принципі дозволяє забезпечити виконання всіх основних завдань навігації. Проте в цілях підвищення надійності і безпеці водіння об'єктів в найбільш складних умовах такі системи на практиці використовують спільно з нерадіотехнічними засобами, наприклад з інерціальною навігаційною системою, з якими вони утворюють комплексні (комбіновані) системи навігації. [1]

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Навігація. Основи визначення місцеположення та скеровування / Б. Гофманн-Велленгоф, К. Легат, М. Візер ; пер. з англ. за ред. : Я. С. Яцківа ; літ. ред. : О. Є. Смолінська. – Л.: ЛНУ ім. І. Франка, 2006. – 449 с.

Література[ред.ред. код]

  • Основи теорії радіотехнічних систем : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл., які навчаються за напрямом "Радіотехніка" / М. М. Сумик; Нац. ун-т "Львів. політехніка". - Л. : Вид-во Нац. ун-ту "Львів. політехніка", 2005. - 240 c. - Бібліогр.: 15 назв.


Мікрофон Це незавершена стаття пов'язана з радіо.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.