Раздан (стадіон)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Раздан
Країна  Вірменія[1]
Розташування Єреван
Координати 40°10′49″ пн. ш. 44°29′39″ сх. д. / 40.18027800002777639° пн. ш. 44.49444400002777655° сх. д. / 40.18027800002777639; 44.49444400002777655Координати: 40°10′49″ пн. ш. 44°29′39″ сх. д. / 40.18027800002777639° пн. ш. 44.49444400002777655° сх. д. / 40.18027800002777639; 44.49444400002777655
Побудовано 29 листопада 1970
Відкрито 1970
Власник Уряд Вірменії
Оператор Федерація футболу Вірменії
Команда (-и) збірна Вірменії з футболу
Види спорту футбол
Вміщує 54 208

Мапа
Раздан (стадіон) у Вікісховищі

Стадіон «Раздан» (вірм. Հրազդան մարզադաշտ) — універсальний стадіон в місті Єреван, Вірменія. Є найбільшим і єдиним двоярусним стадіоном у Вірменії.

Історія[ред. | ред. код]

На матчі збірної Вірменії

«Раздан» побудований в 19701971 роках за 11 місяців за підтримки фонду Галуста Гюльбекяна. На схилі біля річки Раздан, від якої, власне, і отримав свою назву. Відкриття стадіону відбулося 19 травня 1971 року[2]. У радянський час був одним з найбільш містких стадіонів СРСР і одним з небагатьох двоярусних. Саме на цьому стадіоні футбольні вболівальники «Арарату» побачили перемоги клубу, що призвели до "золота" чемпіонату СРСР 1973 року і перемог в Кубку СРСР 1973, 1975 років. Збірна СРСР на стадіоні провела лише два матчі, які обидва датуються 1978 роком. У квітні в товариській грі проти фінської збірної (10:2 на користь СРСР), а через півроку у відбірковому матчі чемпіонату Європи проти збірної Греції (2:0 перемога радянської збірної). На матчі з Фінляндією були присутні 12 000 глядачів, на матч з Грецією прийшло 40 тисяч.

Після розпаду СРСР на стадіоні проводила свої матчі збірна Вірменії, а також футбольні клуби. У 1990-х роках на стадіоні проводилися фінали Кубка Вірменії з футболу. У 2002 році відреставрований, реставрація була продовжена у 20062008 роках. Спочатку вміщував в себе 75 000 глядачів, після часткової реконструкції 69 000. Після реконструкції та встановлення індивідуальних крісел, стадіон вміщує 55 000 глядачів, є найбільшим стадіоном у Вірменії. За планом на стадіоні повинні були побудувати ярус і над східною трибуною, але якщо б він був побудований, то «Раздан» перевищував би місткістю «Лужники» («Лужники» вважався самим головним стадіоном в СРСР, так як він розташовувався в Москві, столиці СРСР), тому було прийнято рішення залишити ярус тільки над західною трибуною. Після успіхів збірної Вірменії у відбірковому циклі до Євро-2012 футбол став популярний, і стадіон почав активно використовуватися для проведення домашніх матчів. Також варто відзначити той факт, що стадіон розташований на гірському ландшафті в ущелину і для його будівництва, що потребувало більших витрат для будівництва. Він розташований поруч з відомим на весь світ коньячним заводом «Арарат».

До 2011 року був домашньою ареною футбольного клубу «Кілікії». Власник стадіону Ашот Агабабян, був одночасно і власником футбольного клубу «Кілікія». Однак на початку 2011 року керівництво вирішило розформувати клуб з фінансових причин, що в підсумку і сталося[3]. Домашні ігри на «Раздані» до серпня 2015 року проводили футбольні клуби Прем'єр-ліги «Арарат» і «Уліссес».

26 червня 2015 року судом визнано банкрутом.

Характеристики[ред. | ред. код]

Стадіон двох'ярусного рівня. Враховуючи розташованість стадіону на схилі, другий ярус є тільки на Західній трибуні. З східної сторони стадіон виходить до схилу, внизу якого тече річка Раздан. Габарити поля 105х68 м. Включає в себе зали для карате, художньої гімнастики, баскетболу, боксу, фехтування, аеробіки та настільного тенісу. Крім того, до складу стадіону входять зал загальної фізичної підготовки, два конференц-зали, три ресторани.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б GeoNames — 2005.
  2. Aris Ghazinyan (23 жовтня 2009). Football diplomacy, Armenia-Turkey: From Ararat’s victory to Jorkaeff’s goal. Analysis (англ.). ArmeniaNow.com. Архів оригіналу за 14 червня 2013. Процитовано 13 червня 2013.
  3. Официально: Киликия снята с соревнований [Архівовано 2012-03-20 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]