Райко Пелагея Андріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Райко Пелагея Андріївна
Народження 15 травня 1928(1928-05-15)
Олешки, Олешківський район, Херсонська область
Смерть 15 січня 2004(2004-01-15) (75 років)
  Олешки, Олешківський район, Херсонська область, Україна
Жанр наївне мистецтво
Діяльність художниця

Мистецтво Поліни Райко
Мистецтво Поліни Райко

Райко Пелагея Андріївна (дівоче прізвище Солдатова; 15 травня 1928 (насправді — у квітні), Цюрупинськ, Херсонська область, Українська РСР, СРСР — 15 січня 2004, Цюрупинськ, Херсонська область, Україна) — українська художниця-самоучка в жанрі наївного мистецтва.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 22 роки одружилася з Миколою Олексійовичем Райком. Сім'я існувала головним чином за рахунок власного городу, зрідка підробляючи на сезонних роботах у колгоспі або по найму.

1951 — народила доньку Олену.

1953 — народила сина Сергія.

1954 — на новій ділянці біля річки сім'я побудувала будинок.

1994 — в автокатастрофі загинула донька Олена, залишивши чоловіку двох синів — онуків Поліни Андріївни.

1995 — помер чоловік Микола Райко.

1997 — син Сергій потрапив до виправної колонії.

1998 — на стінах будинку з'явилися перші композиції.

2000 — син Сергій повернуся з тюрми.

2002 — син помер від цирозу печінки.

15 січня 2004 — Поліни Райко не стало.

2005 — випустили каталог робіт Поліни Райко «Дорога до Раю».

2006 — вийшов документальний фільм «Рай» (реж. Н. Кошман) про унікальну художницю-примітивістку Поліну Райко.

Творчість[ред. | ред. код]

Будинок Поліни Райко
Будинок Поліни Райко в Олешках (Херсонська область)
Мистецтво Поліни Райко на стінах власного будинку
Мистецтво Поліни Райко на стінах власного будинку

Не маючи художньої освіти, у 69-річному віці почала малювати. Образна система мисткині поєднувала християнську, радянську та язичницьку символіки. Розписала власний будинок, літню кухню, хвіртки, паркани і гаражні ворота, використовуючи найпростіші та найдешевші фарби — емаль ПФ, де відтворила власну біографію, свою родину, домашніх тварин, картини природи. На фарби і пензлі витрачала майже всю мізерну пенсію.

Після смерті художниці її хату придбало подружжя шанувальників мистецтва з Канади, завдяки яким хата збереглася донині. На їх прохання хату доглядають місцеві жінки. Але через плин часу почали тріскатися стіни, лущитися фарба. Був створений благодійний фонд імені Райко, що збирав кошти на популяризацію її творчості. Однак питання збереження оригінальних розписів хати лишається відкритим. 2013 року Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» організував експедицію на Херсонщину до хати Поліни Райко і заявив про готовність взяти її під свою опіку.

Будинок Поліни Райко охороняється Законом України «Про охорону культурної спадщини». Цінність її творчості підтверджена багатьма як українськими, так і іноземними експертами.

Література[ред. | ред. код]

  • Дорога до раю: Каталог робіт /Вступ. ст. О. Афанасьєва, С. Дяченко; пер. О. Маньковська, фотографи М. Афанасьєв, О. Афанасьєва, С. Волязловський; ЦМІ «Тотем». — Херсон: Наддніпряночка; Тотем, 2005. — 127 с.: іл.

Джерела[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]