Райнгарт Козеллек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Райнгарт Козеллек
Reinhart Koselleck
Reinhart Koselleck.jpg
Народився 23 квітня 1923(1923-04-23)
Герліц
Помер 3 лютого 2006(2006-02-03) (82 роки)
Бад-Ейнгаузен
Громадянство Німеччина Німеччина
Діяльність філософ, історик, викладач університету
Відомий завдяки історія
Alma mater Гайдельберзький університет
Науковий ступінь доктор історичних наук
Володіє мовами німецька[1]
Заклад Білефельдський університет
Членство North Rhine-Westphalia Academy for Sciences and Arts[d], Гайдельберзька академія наук, Німецька академія мови і поезії і Угорська академія наук
Посада професор теорії історії, керівник Центру міждисциплінарних досліджень Білефельдського університету
Відомий завдяки: історія понять
Нагороди почесна медаль Школи гуманітарних досліджень соціальних наук (Париж, 1993), премія Зигмунда Фрейда за наукову прозу (1999), «Премія з історії» міста Мюнстера (2003). Почесний доктор Амстердамського університету та Університету Париж VII, почесний член Угорської Академії наук та ін.
Звання професор

Ра́йнгарт Козе́ллек нім. Reinhart Koselleck; 23 квітня 1923(19230423), Герліц — 3 лютого 2006, Бад-Ейнгаузен у Північному Рейні-Вестфалії) — німецький історик та теоретик історичної науки. Основоположник впливового в історіографії напряму — історії понять.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в учительській родині. З 1941 року в лавах німецької армії. Воював на Східному фронті, потрапив у полон, в 1944 — 1945 роках перебував у військовому таборі в місті Караганда.

У 1947 — 1953 роках навчався в Гайдельберзькому університеті та Бристольському університеті. Серед його викладачів були Мартін Гайдеггер, Карл Шмітт, Ганс-Георг Гадамер, Альфред Вебер, Карл Льовіт, Вернер Конце та інші. 1954 року захистив дисертацію в Гайдельберзі «Критика і криза», присвячену занепаду моралі в буржуазному суспільстві епохи Просвітництва (праця була перекладена англійською, іспанською, італалійською та французькою мовами).

У 1954 — 1956 роках працював запрошеним викладачем у Бристольському університеті. З 1960 року став постійним співробітником «Arbeitkreis für Moderne Sozialgeschichte» («Творчої групи сучасної соціальної історії») в Гайдельберзі. 1986 року, після смерті В.Конце, став її керівником.

1965 року захистив габілітаційну дисертацію на тему «Пруссія між реформою і революцією», в якій на основі аналізу прусського законодавства, права і системи адміністративного управління дійшов висновку, що в Пруссії в 19 столітті збіглися в часі процеси індустріалізації та соціальної модернізації, які зумовили її піднесення і «укорінення» в ній майбутніх соціальних і політичних суперечностей.

З 1966 року обіймав посаду професора політичних наук в Рурському університеті міста Бохума. Активно працював у комісії із заснування Білефельдського університету, який після відкриття 1971 року став провідним центром міждисциплінарних досліджень та розвитку теоретичних проблем історичної науки. У 1968—1974 роки працював ординарним професором нової історії Гайдельберзького університету.

З 1974 і до останніх днів життя працював у Білефельдському університеті, спершу на посаді професора теорії історії, а згодом очолив Центром міждисциплінарних досліджень, з 1989 року був почесним сенатором Білефельдського університету.

Плідно співпрацював з провідними світовими університетами та науковими центрами, не раз запрошувався ними, зокрема: 1978 — Токійським університетом, 1979 і 1982 — Паризьким університетом, 1986 і 1988 — Новою школою соціальних досліджень у Нью-Йорку, 1992 — Колумбійським університетом, 1998 — Нідерландським інститутомтом поглиблених досліджень в гуманітарних і соціальних науках. Був членом багатьох наукових академій і коледжів, зокрема: Гайдельберзької й Геттінгенської Академій наук, Історичної комісії при Баварській Академії наук в Мюнхені, Британської академії, Наукового коледжу в Берліні, Колегіуму в Будапешті.

1989 року став почесним доктором Амстердамського університету. З 1993 року був науковим консультантом Берлінсько-Бранденбурзького інституту німецько-французької співпраці в Європі (BBI), в останні місяці життя очолював тут великий науковий проект «Європейська спільнота в контроверзах».

1993 року був нагороджений почесною медаллю Школи гуманітарних досліджень соціальних наук у Парижі, 1998 року обраний почесним членом Угорської Академії наук, 1999 року отримав Премію Зигмунда Фрейда за наукову прозу.

У червні 2000 року брав участь в українсько-німецькому колоквіумі «Історичні пошуки ідентичності», виголосив доповідь «Політичний культ мертвих. Пам'ятники воїнам у новий час», яка була частиною його великого наукового проекту з дослідження політичної іконографії.

2003 року став почесним доктором Університету Париж VII. Цього ж року одержав «Премію з історії» від міста Мюнстера.

Помер 2 лютого 2006 року в Бад-Айнгаузені (земля Північний Рейн-Вестфалія).

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Найбільший фахівець з теорії історії, історичної антропології, історії понять, соціальної історії та історії права.

З 1970-х років спільно з О. Бруннером та В. Конце став одним з ініціаторів, видавців та найактивніших авторів багатотомного видання «Geschichtliche Grundbegriffe» («Фундаментальні історичні поняття»), яке мало великий вплив на розвиток історичної науки та започаткувало створення німецької школи історичної семантології (див. Історія понять).

Спільно з Й. Рюзеном, Ю. Кокою та В. Шульцом підготував два томи («Об'єктивність і партійність в історичній науці» та «Форми історіографії») 6-томної «Теорії історії». Створив концепцію «переломного часу» (нім. Sattelzeit, мався на увазі період з 1750 до 1850 року) та ввів до наукового обігу метаісторичні категорії «простір досвіду» та «горизонт очікування», на основі яких розвинув власну теорію соціальної історії.

Загалом Козеллек прагнув розробити духовний і філософський напрямок соціальної історії, на противагу неомарксистському та статистичному підходові, що наголошує на економічних важелях розвитку суспільства.

В останні роки життя зацікавився антропологією, займався дослідженням пам'ятників загиблим та віськових цвинтарів (праця «Політичний культ мертвих» — Der politische Totenkult, 1994), а також політичною іконографією насильницької смерті (Zur politischen Ikonologie des gewaltsamen Todes, 1998).

Праці[ред. | ред. код]

Монографії[ред. | ред. код]

  • Preußen zwischen Reform und Revolution. Allgemeines Landrecht, Verwaltung und soziale Bewegung von 1791 bis 1848. Klett-Cotta, Stuttgart 1967, ISBN 3-12-905050-7 (водночас як дисертація: Habilitationsschrift, Heidelberg 1965).
  • Kritik und Krise. Eine Studie zur Pathogenese der bürgerlichen Welt. Suhrkamp, Frankfurt am Main 1973, ISBN 3-518-07636-1.
  • Vergangene Zukunft. Zur Semantik geschichtlicher Zeiten. Suhrkamp, Frankfurt am Main 1979, ISBN 3-518-06410-X.
  • Europa im Zeitalter der europäischen Revolutionen. Suhrkamp, Frankfurt am Main 1982, ISBN 3-596-60026-X (Fischer Weltgeschichte, Bd. 26).
  • Der politische Totenkult: Kriegerdenkmäler in der Moderne. Fink, München 1994. ISBN 3-7705-2882-4.
  • Goethes unzeitgemäße Geschichte. Manutius, Heidelberg 1997. ISBN 3-925678-67-0.
  • Expérience de l'Histoire. Paris 1997, ISBN 2-02-031444-4.
  • Zur politischen Ikonologie des gewaltsamen Todes. Ein deutsch-französischer Vergleich. Basel 1998, ISBN 3-7965-1028-0.
  • Europäische Umrisse deutscher Geschichte. Zwei Essays. Manutius, Heidelberg 1999, ISBN 3-925678-86-7.
  • The Practice of Conceptual History: Timing, History, Spacing Concepts. Stanford 2002, ISBN 0-8047-4022-4 (Cultural Memory in the Present).
  • Zeitschichten. Studien zur Historik. Suhrkamp, Frankfurt am Main 2003, ISBN 3-518-29256-0.
  • Begriffsgeschichten. Suhrkamp, Frankfurt am Main 2006. ISBN 3518584634.
  • Vom Sinn und Unsinn der Geschichte. Aufsätze und Vorträge aus vier Jahrzehnten. Hrsg. von Carsten Dutt, Berlin 2010, ISBN 978-3-518-58539-9.

Спільні проекти[ред. | ред. код]

  • Geschichte. Ereignis und Erzählung. Hrsg. von Reinhart Koselleck und Wolf-Dieter Stempel. München 1973 (Poetik und Hermeneutik 5).
  • Theorie der Geschichte. Beiträge zur Historik, DTV, FaM 1977ff. Mitherausgeber von zwei Teilbänden: — Band 1 (1977), Objektivität und Parteilichkeit in der Geschichtswissenschaft, ISBN 3-423-04281-8, gemeinsam mit Wolfgang J. Mommsen und Jörn Rüsen; Band 4 (1982), Formen der Geschichtsschreibung, ISBN 3-423-04389-X, gemeinsam mit Jörn Rüsen und Heinrich Lutz.
  • Hayden White: Auch Klio dichtet oder Die Fiktion des Faktischen. Studien zur Tropologie des historischen Diskurses. Stuttgart 1991. ISBN 3-608-95806-1 (Einführung von Reinhart Koselleck — передмова Козеллека)
  • Epochenschwelle und Epochenbewusstsein. Hrsg. von Reinhart Herzog und Reinhart Koselleck. München 1997, ISBN 3-7705-2390-3 (Poetik und Hermeneutik 12).
  • Niedergang. Studien zu einem geschichtlichen Thema. Stuttgart 1999. ISBN 3-12-912440-3 (zusammen mit Paul Widmer)
  • Geschichtliche Grundbegriffe. Historisches Lexikon zur politisch sozialen Sprache 8 Bde. Stuttgart 2004. ISBN 3-608-91500-1 (zusammen mit Werner Conze und Otto Brunner)
  • Hermeneutik und Historik. o.J. o.O. ISBN 3-8253-3932-7 (zusammen mit Hans-Georg Gadamer)

Українські переклади[ред. | ред. код]

  • Минуле майбутнє. Про семантику історичного часу. Пер. з нім. — К.: «Дух і літера», 2005. — 380 с.

Мова укр. — Обкл. м'яка — Форм. 60х84/16 — ISBN 966-7888-94-0 Анотація видавництва

  • Часові пласти. Дослідження з теорії історії. Пер. з нім. Володимира Шведа — К.: Дух і літера, 2006. — 429 с.

Мова укр. — Обкл. м'яка — Форм. 60х84/16 — ISBN 966-378-028-2 Анотація видавництва

Література[ред. | ред. код]

  • Åkerstrøm Andersen N. Discursive analytical strategies: Understanding Foucault, Koselleck, Laclau, Luhmann. Bristol: The Policy Press, 2003
  • Zeit, Geschichte und Politik = Time, history, and politics: zum achtzigsten Geburtstag von Reinhart Koselleck/ Jussi Kurunmäki, Kari Palonen, eds. Jyväskylä: University of Jyväskylä, 2003
  • Palonen K. Die Entzauberung der Begriffe: das Umschreiben der politischen Begriffe bei Quentin Skinner und Reinhart Koselleck. Münster: Lit, 2004
  • Ute Daniel: Стаття Reinhart Koselleck. In: Lutz Raphael (Hrsg.): Klassiker der Geschichtswissenschaft. Band 2: Von Fernand Braudel bis Natalie Z. Davis. München 2006, ISBN 3-406-54104-6, S. 166—194.
  • Christof Dipper: Die «Geschichtlichen Grundbegriffe». Von der Begriffsgeschichte zur Theorie historischer Zeiten. In: Historische Zeitschrift 270, 2000, S. 281—308.
  • Manfred Hettling, Bernd Ulrich: Formen der Bürgerlichkeit. Ein Gespräch mit Reinhart Koselleck. In: Manfred Hettling (Hrsg.): Bürgertum nach 1945, Hamburg 2005, S. 40-60, ISBN 3-936096-50-3.
  • Bettina Hitzer, Thomas Welskopp (Hrsg.): Die Bielefelder Sozialgeschichte. Klassische Texte zu einem geschichtswissenschaftlichen Programm und seinen Kontroversen. Bielefeld 2010, ISBN 9783837615210.
  • Michael Jeismann: Das Jahrhundert unter der Haut. Die Besiegten schreiben die Geschichte: Zum Tode des deutschen Historikers Reinhart Koselleck. In: Frankfurter Allgemeine Zeitung, 6. Februar 2006, Nr. 31, S. 33.
  • Marian Nebelin: Das Preußenbild Reinhart Kosellecks. In: Hans-Christof Kraus (Hrsg.): Das Thema «Preußen» in Wissenschaft und Wissenschaftspolitik vor und nach 1945. Berlin 2013, S. 333—384.
  • Willibald Steinmetz: Nachruf auf Reinhart Koselleck (1923—2006). In: Geschichte und Gesellschaft 32, 2006, S. 412—432.
  • Rudolf Vierhaus: Laudatio auf Reinhart Koselleck. In: Historische Zeitschrift 251, 1990, 529—538.
  • Stefan Weinfurter (Hrsg.): Reinhart Koselleck, 1923—2006: Reden zum 50. Jahrestag seiner Promotion in Heidelberg. Winter. Heidelberg 2006, ISBN 3-825-35205-6.
  • Reinhart Koselleck 1923—2006: Reden zur Gedenkfeier am 24. Mai 2006/ Bulst N. (Hrsg.). Bielefeld: Universität Bielefeld, 2007
  • Carsten Dutt, Reinhard Laube (Hrsg.): Zwischen Sprache und Geschichte. Zum Werk Reinhart Kosellecks, Göttingen 2013, ISBN 978-3835311701.

Джерело[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.