Райнер Крібель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Райнер Крібель
нім. Rainer Kriebel
Народився 19 січня 1908(1908-01-19)[1]
Мюнхен, Німецька імперія
Помер 27 грудня 1989(1989-12-27)[1] (81 рік)
Ашау-ім-Кімгау
Країна  Німеччина
Діяльність дипломат, Військовий радник
Знання мов німецька
Військове звання Оберштурмбаннфюрер, оберст
Нагороди
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Нарукавна стрічка «Африка»
Нарукавна стрічка «Африка»

Райнер Крібель (нім. Rainer Kriebel; 19 січня 1908, Мюнхен — 27 грудня 1989, Ашау-ім-Кімгау) — німецький офіцер, оберштурмбаннфюрер СС і оберст Генштабу вермахту. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Біографія[ред. | ред. код]

Після завершення середньої школи вступив 21-й баварський піхотний полк. В 1937 році вступив у військову академію. В 1940 році недовго працював у Генштабі військової розвідки під командування Райнгарда Гелена, в тому ж році став 3-м офіцером Генштабу головнокомандувача вермахтом у Франції. З жовтня 1940 року — 1-й офіцер Генштабу 33-ї піхотної дивізії (потім — 15-ї танкової дивізії). Учасник Африканської кампанії (до лютого 1942 року). З липня 1942 по квітень 1943 року служив у 2-й танковій дивізії. Учасник Німецько-радянської війни. З травня 1943 по квітень 1944 року — викладач тактики в Дрезденській військовій академії, після чого призначений начальником німецького штабу зв'язку 4-ї румунської армії. В жовтні 1944 року перейшов у війська СС і очолив штаб 5-го гірського корпусу СС.

Після війни передав свої знання Розвідувальній службі армії США. В 1950-х роках очолював німецькі військову місію з 50 осіб, яка займалась підготовкою сирійської армії для боротьби з Ізраїлем. В 1952 році взяв активну участь у військовому перевороті генерала Адіба аш-Шішаклі. Потім призначений військовим аташе в Каїрі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Munzinger Personen

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Rainer Kriebel, US Army Intelligence Service: Inside the Afrika Korps. London 1999.

Література[ред. | ред. код]

  • Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
  • Zwy Aldouby, Jerrold Ballinger: The Shattered Silence: The Eli Cohen Affair. New York 1971
  • Der Preuße Arabiens. in: Der Spiegel vom 1. Januar 1953, S. 14–16; Martin A. Lee: The Beast Reawakens. New York 1999, S. 139.
  • Akten zur Auswärtigen Politik der Bundesrepublik Deutschland 1964. München 1995, Bd. 2, S. 1165.