Раковецький замок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Раковецький замок
Руїни замку в с. Раковець.jpg
Збережена вежа замку (травень 2014 року)

48°47′47″ пн. ш. 25°17′34″ сх. д. / 48.79639° пн. ш. 25.29278° сх. д. / 48.79639; 25.29278
Статус руїни
Країна

 Україна

Розташування Івано-Франківська область
Городенківський район,
с. Раковець
Тип будівлі замок
Будівник Домінік Войцех Бєнявський
Будівництво 1660
Ідентифікатори й посилання
Раковецький замок. Карта розташування: Івано-Франківська область
Раковецький замок
Раковецький замок (Івано-Франківська область)

CMNS: Раковецький замок у Вікісховищі

Ракове́цький за́мок — пам'ятка архітектури національного значення, фортифікаційна споруда XVII століття. Розташований у селі Раковець Городенківського району Івано-Франківської області.

Історія[ред. | ред. код]

Зведений галицьким підчашим Домініком Войцехом Бенявським (Беневським[1], Бенєвським[2]) гербу Радван[3] у середині XVII століття. Будівництво завершене в 1660 році.

У 1657 році замок (на той час ще недобудований) витримав облогу козаків. Через десятиліття, у 1667-му, твердиню (також безуспішно) намагались штурмувати татари. Проте туркам двічі (у 1672 та 1676 роках) вдавалося її захопити і зруйнувати. Поляки її відбили[2]. Після відбудови Раковецький і сусідній Чернелицький замки[а] стали важливими форпостами Речі Посполитої у війнах короля Яна ІІІ Собєського проти турків, зокрема у волоських походах 1685—1691 років[2].

Наприкінці XVII століття там, де містився Раковецький замок, була переправа через Дністер[2], а в замку зберігалися запаси провіанту й амуніції. Саме тому цей важливий воєнно-стратегічний об'єкт ставав місцем військових сутичок.

В XVIII ст. замок втратив своє оборонне значення і слугував за житло. Під час боротьби барських конфедератів в 1769 році[2] фортецю спалили російські війська[2]. Замок більше не відновлювали[2]. 1840 року власник Раковця Дверницький організував на території замку поташеву фабрику, але й вона невдовзі згоріла. Наприкінці того ж століття власником руїн став Шмуль Баран. З часом місцеві жителі розібрали рештки оборонних мурів для власних будівельних потреб. За окремими свідченнями ще в 60-х рр. ХХ ст. були великі фрагменти оборонних мурів навколо збереженої східної башти. Образ із замкової каплиці зберігався у сільській церкві до Першої світової війни[2].

В радянські часи вежа охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 1155).[4]

Вигляд на вежу з Дністра (серпень 2009 року)

Опис[ред. | ред. код]

Замок мав форму неправильного чотирикутника з вежами на кутах. В'їзна брама була у північній вежі, яка мала два поверхи. По центру східної стіни була розміщена висока (на п'ять поверхів) вежа з бійницями. Вхід до підвалів був збоку від неї. Житлове приміщення прилягало до західної вежі. На другому поверсі були вікна. На 2017 рік збереглися лише невеликий фрагмент північно-західного муру і вежа[5] у східному кутку[2].

Панорама Дністра із Раковецьким замком

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

а. ^ Можливо ці замки з'єднував підземний хід[2]

Виноски[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Пламеницька О. Раковецький замок. XIV—XVII ст. // Пам'ятки України. — 2002. — № 3-4. — С. 34-36.
  • М. Й. Рутинський. Замковий туризм в Україні. — С. 106—107
  • Сіреджук П. Як і коли заселялось Прикарпатія // Жовтень. — 1984. — № 2. — С. 103.
  • Czołowski A. Dawne zamki i twierdze na Rusi Halickiej. — Lwów, 1892. — S. 42 — 43. (пол.)
  • Rakowiec (3), wś, pow. horodeński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 515. (пол.) — S. 515—516. (пол.)
  • Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. — К., 1985. — Т. 2. — С. 229. (рос.)
  • Назарій Макарчук. Замки Городенківщини XVII ст. (Раковецький та Чернелицький). Сучасний стан та проблеми збереження / Івано-Франківський краєзнавчий музей // Пам'ятки Прикарпаття: стан збереження та популяризація : матеріали науково-теоретичної конференції (Івано-Франківськ, 2 жовтня 2017 року) / Я. Штиркало. — Івано-Франківськ, 2018. — С. 179 —186. — ISBN 978-966-668-249-2.

Посилання[ред. | ред. код]