Ракунові (родина)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ракунові
Ракун звичайний (P. lotor)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Псовиді (Caniformia)
Родина: Ракунові (Procyonidae)
(Gray, 1825)
Роди
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Procyonidae
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Procyonidae
EOL logo.svg EOL: 7665
ITIS logo.svg ITIS: 180573
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9647
Fossilworks: 41249

Ракунові[1][2] або Єнотові[3] (Procyonidae) — родина ссавців ряду хижих.

У IXX ст. ракунів розглядали як близько групу до африканських єнотів (Genetta) зокрема і родини віверових загалом. З середини XX ст. ракунів розглядають як окрему родину від типових (африканських) єнотів: «американських єнотів» тепер позначають як родину Procyonidae (ракунові), африканських — як Viverridae (віверові).

До цієї родини звичайно відносять 7 родів і близько 18 видів, більшість з яких живуть в помірних і тропічних широтах Північної та Південної Америки. Їх можна знайти в найрізноманітніших місцях проживання: пустелі, північні ліси, вологі тропічні ліси і водно-болотні угіддя.

Класифікація[ред.ред. код]

Розрізняють дві підродини і 6 родів ракунових:

  • підродина ракунові — Procyoninae (роди Procyon, Nasua, Nasuella, Bassariscus)
  • підродина кінкажові — Potosinae (роди Potos, Bassaricyon)

Згідно зі своєю морфологією та генетикою, полоскунові вважаються близькими родичами до родин куницевих і ведмедевих. В усякому разі ракунові та ведмедеві ще порівняно недавно мали спільних предків.

Перші ракунові жили в еоцені Євразії, звідки потрапили до Америки через перешийок, який колись існував між ними (Берінгійська суша). У Старому Світі після цього вони вимерли, не витримавши конкуренції з віверовими, що зайняли аналогічні екологічні ніші.

Морфологія[ред.ред. код]

Це, як правило, малого і середнього розміру тварини, вагою від трохи менше 1 кг до понад 20 кг. Деякі види мають тонкі тіла, в той час як інші є кремезними. Всі вони мають середні або довгі хвости. Волосяний покрив сірий або коричневий, іноді з контрастними мітками на обличчі й світлими й темними кільцями навколо хвоста. Більшість видів мають відносно короткі, широкі лиця; і короткі, але стоячі вуха, які можуть бути закруглені або загострені. Передні й задні лапи мають 5 пальців. Ракунові — стопоходячі й часто ходять з ведмедеподібним човганням. Кігті короткі й зігнуті. У деяких видів вони можуть частково втягуватися. Хвіст у Potos чіпкий, а у Nasua — дуже мобільний і використовується для балансування під час лазіння.

Роструми відносно короткі (коротші, ніж у псових, довші, ніж у котових). Їх різці неспеціалізовані, ікла помірно довгі та яйцеподібні (не круглі) в поперечному перерізі. Моляри широкі. Зубна формула: 3/3, 1/1, 3-4/3-4, 2/2-3 = 36-42.

Стиль життя[ред.ред. код]

Це всеїдні тварини, які поживають рослинні й тваринні матеріали, в тому числі дрібних ссавців і птахів. Деякі види соціальні й живуть у сімейних групах або групах з кількох сімей, інші — поодинокі. Всі види в деякій мірі деревні, часто шукають притулку на деревах, коли переслідуються хижаками. Більшість з них є нічними, й часто сплять у дуплах дерев протягом дня.

Викопні роди ракунових[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Загороднюк, І., Харчук, С. Називничі засади опису таксономічного різноманіття ссавців Європи // Науковий вісник НУБіП України. — 2011. — Вип. 164. — № 3. — С. 124–135.
  2. І. В. Загороднюк, І. Г. Ємельянов. Таксономія і номенклатура ссавців України // Вісник Національного науково-природничого музею. — 2012. — Вип. 10. — С. 5-30.
  3. Зиков, О. Класифікація сучасних плацентарних ссавців (Eutheria): стан і проблеми // Праці Зоол. музею Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. — 2006. — Вип. 4. — С. 5–20.


Трубкозуб Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.