Рак Владислав Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Владислав Рак
 Матрос
Загальна інформація
Народження 28 грудня 1998(1998-12-28)
Козелець
Смерть 6 серпня 2019(2019-08-06) (20 років)
Павлопіль
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2017—2019
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  Військово-морські сили
Рід військ  Морська піхота
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Владисла́в Микола́йович Ра́к (28 грудня 1998(19981228) — 6 серпня 2019) — матрос Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1998 року в Козельці (Чернігівська область); 2014-го закінчив 9-й клас Козелецької ЗОШ ступенів № 3. 2017 року закінчив Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту — за фахами муляра, штукатура й лицювальника-плиточника; займався спортом.

Досягнувши віку 18 років, 26 вересня 2017 року вступив на військову службу за контрактом; матрос, гранатометник 1-го відділення 1-го взводу десантно-штурмової роти 36-ї окремої бригади морської піхоти.

6 серпня 2019 року в передобідній час під час інженерних робіт з обладнання позицій ВОП поблизу села Павлопіль, внаслідок ворожого обстрілу, від мінно-вибухових травм загинули четверо військовиків. Найімовірніше, постріл було зроблено з РПГ-7 із використанням міни калібром 82 мм, яка була прикручена до реактивного двигуна гранати. Тоді ж полягли Курдов Василь Миколайович, Шарко Олександр Олександрович і Шандра Сергій Іванович.

7-9 серпня 2019 року в Козелецькому районі у зв'язку із загибеллю Олександра Шарка та Владислава Рака оголошено днями жалоби. Похований у Козельці[2].

Без Владислава лишились батьки, брат і сестра.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 625/2019 від 23 серпня 2019 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]