Перейти до вмісту

Рак печінки

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Рак печінки
Гістологічний препарат гепатоцелюлярної карциноми
Інші назвиГепатоцелюлярна карцинома (найчастіший вид), печінково-клітинний рак
СпеціальністьОнкологія, гастроентерологія, гепатологія
СимптомиБіль у правому підребер'ї, жовтяниця, здуття живота (асцит), втрата ваги, слабкість, нудота
УскладненняПечінкова недостатність, кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу, метастазування
ПочатокЧасто безсимптомний на ранніх стадіях
ТривалістьХронічна
ТипиПервинний (гепатоцелюлярна карцинома, холангіокарцинома), вторинний (метастатичний)
ПричиниХронічні гепатити В і С, цироз печінки, алкоголізм, афлатоксини
Фактори ризикуОжиріння, цукровий діабет, неалкогольна жирова хвороба печінки
Метод діагностикиУЗД, КТ, МРТ, аналіз на альфа-фетопротеїн (АФП), біопсія
Диференціальна діагностика[en]Гемангіома, аденома печінки, метастази з інших органів
ПрофілактикаВакцинація проти гепатиту B, лікування гепатиту C, обмеження алкоголю
ЛікуванняХірургічна резекція, трансплантація печінки, радіочастотна абляція, хіміоемболізація, таргетна терапія
ПрепаратиСорафеніб, Ленватиніб, Регорафеніб
ПрогнозиЗалежать від стадії; несприятливі при пізньому виявленні
Частота6-й за поширеністю вид раку у світі
Смерті3-є місце серед причин смерті від раку
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11CAN5.0
МКХ-10C22
МКХ-9155
МКХ-О8170/3
OMIM114550
DiseasesDB5786
MedlinePlus000280
eMedicinemed/966
MeSHD006528
SNOMED CT93870000
CMNS: Category:Liver cancer у Вікісховищі


Рак печінки — злоякісна пухлина, яка формується в печінці.[1] Рак, який поширився з інших місць на печінку, відомий як метастази в печінці, є більш поширеним, ніж той, що починається в печінці.[2] Симптоми раку печінки можуть включати біль у правому боці під грудною кліткою, асцит, жовтяницю, втрату ваги, зниження апетиту та слабкість.

Частою причиною раку печінки є цироз внаслідок гепатиту В, гепатиту С або зловживання алкоголем.[3] Інші причини включають афлатоксини, неалкогольний стеатогепатит.[2] Найпоширенішим видом є гепатоцелюлярна карцинома, яка найчастіше виникає внаслідок гепатитів C і B та становить до 80% усіх випадків раку печінки. Холангіокарцинома розвивається з епітелію жовчних протоків, часто через опісторхоз і клонорхоз. Менш поширеними є муцинозно-кістозне новоутворення та інтрадуктальне папілярне біліарне новоутворення. Діагноз може бути встановлений за допомогою аналізів крові та методів медичної візуалізації, а також підтвердженний біопсією тканини.[1]

Профілактичні заходи включають імунізацію проти гепатиту В і лікування осіб, вже інфікованих вірусами гепатиту B або C.[2] Пацієнтам із хронічними захворюваннями печінки рекомендується регулярне періодичне обстеження. Варіанти лікування можуть передбачати хірургічне втручання, хімієтерапію та променеву терапію.[1] У певних випадках застосовують абляційну або емболізаційну терапію, а такою трансплантацію печінки.

Первинний рак печінки посідає шосте місце у світі за частотою діагностування (6 %) і є другою провідною причиною смерті від онкологічних захворювань (9 %).[2][4] У 2018 році рак печінки був діагностований у 841 000 людей та став причиною смерті 782 000 людей.[5] У 2015 році 263 000 смертей від раку печінки були наслідком гепатиту В, 245 000 — від зловживання алкоголем та 167 000 — від гепатиту С.[6] Найвищі показники раку печінки реєструються там, де поширені гепатити В та С, включаючи Азію та Субсахарську Африку. Чоловіки частіше уражаються гепатоцелюлярною карциномою, ніж жінки. Хвороба найчастіше зустрічається в людей, віком від 55 до 65 років. П'ятирічний рейтинг виживання становить 18 % у США.[7]

Клінічні прояви

[ред. | ред. код]

Оскільки рак печінки є парасольковим терміном для багатьох видів раку, ознаки та симптоми залежать від того, яким є тип раку. Холангіокарцинома пов'язана з пітливістю, жовтяницею, болем у животі, втратою ваги та збільшенням печінки.[8] Гепатоцелюлярна карцинома пов'язана зі зміною маси живота, болем у животі, блювотою, анемією, болями в спині, жовтяницею, сверблячкою, втратою ваги та гарячкою.[9]

Причини

[ред. | ред. код]

Вірусна інфекція

[ред. | ред. код]
Електронна мікрографія віріонів («часток Дейна») вірусу гепатиту В.

Вірусні інфекції, спричинені вірусом гепатиту В або вірусом гепатиту С є головною причиною раку печінки на сьогодні, зумовлюючи близько 80 % випадків гепатоцелюлярної карциноми.[10][11][12] Віруси провокують її виникнення через поширення в печінці хронічного запалення, фіброзу та можливого цирозу печінки. Гепатоцелюлярна карцинома, переважно розвивається на тлі цирозу, так у пацієнтів із цирозом, зумовленим хронічним гепатитом С, щорічна захворюваність становить 1,7 %.[13] Близько 5-10 % осіб, які інфікуються вірусом гепатиту В, стають хронічними носіями, і приблизно у 30 % із них розвиваються хронічні захворювання печінки, що можуть прогресувати до гепатоцелюлярної карциноми. Інфекція гепатиту В також пов'язана з холангіокарциномою.[14] Роль інших вірусів у розвитку раку печінки вивчена значно менше, хоча існують деякі докази того, що коінфекція вірусом гепатиту С та вірусом гепатиту D може підвищувати ризик виникнення гепатоцелюлярної карциноми.[15]

Під час хронічного перебігу гепатитів В і С у клітинах печінки накопичуються генетичні та епігенетичні зміни, які є головними факторами онкотрансформації. Віруси індукують злоякісні зміни, порушуючи метилювання ДНК, змінюючи експресію генів, активуючи або пригнічуючи шляхи передачі внутрішньоклітинного сигналу. У такий спосіб віруси можуть блокувати механізм запрограмованої загибелі клітини (апоптоз), сприяти реплікації та персистенції вірусу.[10][13]

Гепатит В та гепатит С також індукують злоякісні зміни, викликаючи пошкодження ДНК та геномну нестабільність. Цей процес зумовлений утворенням активних форм кисню та експресією вірусних білків, які пригнічують дію ферментів репарації ДНК. Також гепатит С активує мутаторний фермент AICDA.[16][17]

Цироз

[ред. | ред. код]
Мікрографія печінки при цирозі (велике збільшення, забарвлення трихромом). Найпоширенішою причиною виникнення цирозу в країнах Заходу є зловживання алкоголем — причина цирозу в даному випадку.

Окрім вірусного цирозу, до розвитку гепатоцелюлярної карциноми можуть призвести й інші причини цирозу. Споживання алкоголю корелює з ризиком виникнення гепатоцелюлярної карциноми, при чому цей ризик значно вищий у пацієнтів з алкогольною індукцією цирозу печінки. До раку можуть призвести й деякі спадкові та метаболічні розлади, включаючи спадковий гемохроматоз та первинний біліарний цироз.[18]

Афлатоксин

[ред. | ред. код]

Вплив афлатоксинів може призвести до розвитку гепатоцелюлярної карциноми. Афлатоксини — це група хімічних речовин, що виробляються грибами Aspergillus flavus (назва походить від A. flavus токсину) та A. parasiticus. Забруднення їжі цими грибами призводить до потрапляння в організм високогепатотоксичних сполук. Найчастіше токсинами забруднюються зернові культури, арахіс та овочі. Проблема забруднення їжі поширена в країнах Африки, Південно-Східній Азії та в Китаї. Поєднання зараження ВГВ та впливу афлатоксинів підвищує ризик розвитку раку печінки більш ніж утричі, порівняно з пацієнтами, інфікованими ВГВ без дії афлатоксинів. Механізм канцерогенної дії афлатоксинів полягає в індукції мутацій та епігенетичних змін. Афлатоксини індукують спектр мутацій[19][20] включаючи дуже часту мутацію в гені-супресорі пухлин p53. Ця мутація, ймовірно, спільно з іншими мутаціями, спричиненими афлатоксином, та епігенетичними змінами[21], ймовірно, є частою причиною канцерогенезу, спричиненого афлатоксинами.

Інші причини у дорослих

[ред. | ред. код]
  • Диспластичні вузли високого ступеня є передраковими ураженнями печінки. Ризик розвитку раку з цих вузликів протягом двох років становить 30-40 %.[22]
  • Ожиріння є важливим фактором ризику, оскільки може призвести до стеатогепатиту.[12][23]
  • Цукровий діабет підвищує ризик виникнення гепатоцелюлярної карциноми.
  • Тютюнопаління збільшує ризик розвитку гепатоцелюлярної карциноми, порівняно з не курцями та колишніми курцями.
  • У людей із первинним склерозуючим холангітом існує близько 5-10 % ризику холангіокарциноми протягом життя.[24]
  • Інфекція печінковими сисунами збільшує ризик виникнення холангіокарциноми. У Таїланді особливо високі показники цього раку печінки.[25]

Діти

[ред. | ред. код]

Підвищений ризик розвитку раку печінки у дітей може бути спричинений синдромом Беквіта-Відемана (асоційованим із гепатобластомою),[26] сімейним аденоматозним поліпозом (асоційованим з гепатобластомою),[27] низькою вагою при народженні (пов'язаною з гепатобластомою)[28], прогресуючим сімейним внутрішньопечінковим холестазом (асоційований з гепатоцелюлярною карциномою)[29] та трисомією 18 (асоційованою з гепатобластомою).

Діагностика

[ред. | ред. код]

Для діагностики первинного раку печінки застосовують різні методи візуалізації. Для виявлення гепатоцелюлярної карциноми використовують сонографію (УЗД), комп'ютерну томографію (КТ) та магнітно-резонансну томографію (МРТ). Якщо при ультразвуковому дослідженні печінки виявляють утворення розміром більше ніж 2 см, імовірність того, що це гепатоцелюлярна карцинома, становить більше ніж 95 %. Більшість холангіокарцином (рак жовчних протоків) локалізовані в ділянці воріт печінки і часто спричиняють непрохідність жовчних проток. За підозри на злоякісну причину непрохідності застосовують ендоскопічну ретроградну холангіопанкреатографію, УЗД, КТ, МРТ та магнітно-резонансну холангіопанкреатографію.[30]

Пухлинні маркери – хімічні речовини, що іноді виявляються в крові людей, хворих на рак, допомагають у діагностиці та моніторингу перебігу раку печінки. Високий рівень альфа-фетопротеїну (АФП) в крові спостерігається у багатьох випадках гепатоцелюлярної карциноми та внутрішньопечінкової холангіокарциноми. Для діагностики холангіокарциноми часто використовують такі онкомаркери: вуглеводний антиген 19-9, раково-ембріональний антиген та раковий антиген 125. Ці маркери можуть виявлятися як при первинному раку печінки, так і при інших злоякісних новоутвореннях є, деяких доброякісних пухлинах печінки) та інших порушеннях.[31][32]

Класифікація

[ред. | ред. код]

Найпоширенішим раком печінки, який становить приблизно 75 % усіх первинних ракових захворювань печінки, є гепатоцелюлярна карцинома (також названа гепатомою, що є некоректним, оскільки аденоми зазвичай доброякісні). Гепатоцелюлярна карцинома виникає внаслідок злоякісної трансформації клітин печінки (гепатоцитів). Іншим типом раку, що утворюється клітинами печінки, є гепатобластома, яка утворюється з незрілих клітин печінки.[33] Це рідкісна злоякісна пухлина, що трапляється переважно у дітей, становить близько 1 % усіх дитячих онкологічних захворювань та 79 % первинних ракових захворювань печінки у 59дітей віком до 15 років. У більшості випадків гепатобластома локалізується у правій частці печінки.[28]

Рак печінки може також розвиватися з інших її структур, таких як жовчні протоки, кровоносні судини та імунні клітини. Злоякісні пухлини жовчних проток (холангіокарцинома та холангіоцелюлярна цистаденокарцинома) становлять близько 6 % первинних ракових захворювань печінки.[33] Існує також змішана форма комбінованої гепатоцелюлярної та холангіокарциноми.[34] Пухлини судинного походження (ангіосаркома і гемангіоендотеліома), ембріональна саркома і фібросаркома походять із сполучної тканини, відомої як мезенхіма. З м'язових елементів печінки розвиваються лейоміосаркома і рабдоміосаркома. До інших, менш поширених пухлин печінки, належать карциносаркоми, тератоми, пухлини жовткового мішка, карциноїдні пухлини та лімфоми. Лімфоми зазвичай мають характер дифузної інфільтрації печінкової тканини, однак у рідкісних випадках можуть формувати вогнищеві утворення.

Багато злоякісних пухлин, виявлених у печінці, є метастатичними утвореннями (вторинним раком), які поширилися з інших органів. Найчастіше джерелом метастазування є органи шлунково-кишкового тракту через особливості кровопостачання та лімфовідтоку печінки, зокрема рак підшлункової залози, рак шлунка, рак товстої кишки та карциноїдні пухлини апендикса.Також у печінку часто метастазують рак молочної залози, яєчників, легень, нирок, передміхурової залози.

Профілактика

[ред. | ред. код]

Профілактику раку можна розділити на первинну, вторинну та третинну профілактику. Первинна профілактика запобігає зменшенню впливу ризику раку печінки. Однією з найуспішніших первинних профілактик раку печінки є вакцинація проти гепатиту В. Вакцинація проти вірусу гепатиту С наразі недоступна. Інші форми первинної профілактики спрямовані на обмеження передачі цих вірусів шляхом сприяння безпечній практиці ін'єкцій, скринінгу продуктів здачі крові та скринінгу безсимптомних осіб високого ризику. Вплив афлатоксину можна уникнути після врожаю після збирання врожаю для відлякування цвілі, що було ефективно на заході Африки. Зменшення зловживання алкоголем, ожиріння та діабет також знизили б рівень раку печінки. Контроль дієти при гемохроматозі може зменшити ризик перевантаження залізом, знизивши ризик раку.[35]

Вторинна профілактика включає як вилікування збудника, що бере участь у формуванні раку (канцерогенез), так і запобігання канцерогенезу, якщо це неможливо. Вилікувати людей, заражених вірусом, неможливо, але лікування противірусними препаратами, такими як інтерферон, може знизити ризик раку печінки. Хлорофілін може потенційно зменшувати ефекти афлатоксину.[35]

Третинна профілактика включає лікування, щоб запобігти рецидиву раку печінки. Сюди входить використання хіміотерапевтичних препаратів та противірусних препаратів.[35]

Лікування

[ред. | ред. код]

Гепатоцелюлярна карцинома

[ред. | ред. код]
Пухлина печінки лівої частки у 50-річного чоловіка, оперована в медичному комплексі Кінга Сауда, Ер-Ріяд, Саудівська Аравія

Часткова хірургічна резекція є оптимальним лікуванням гепатоцелюлярної карциноми (гепатоцелюлярна карцинома), коли пацієнти мають достатній запас функції печінки. Підвищений ризик виникнення ускладнень, таких як печінкова недостатність, може виникнути при резекції циротичних (тобто менш оптимальних функціональних) печінок. 5-річна виживаність після резекції значно покращилася за останні кілька десятиліть і зараз може перевищувати 50 %. Однак частота рецидивів після резекції може перевищувати 70 %, чи то через поширення початкової пухлини або утворення нових пухлин.[36] Трансплантація печінки також може бути розглянута у випадках ГХК, коли ця форма лікування може бути перенесена і пухлина відповідає конкретним критеріям (наприклад, міланським критеріям). Як правило, пацієнти, які розглядаються за трансплантацію печінки, мають множинні ураження печінки, важку основну дисфункцію печінки або те і інше. Менш ніж 30-40 % людей з ХСК мають право на операцію та трансплантацію, оскільки рак часто виявляється на пізній стадії. Крім того, гепатоцелюлярна карцинома може прогресувати під час очікування трансплантації печінки, що може запобігти пересадці через суворі критерії.

Черезшкірна абляція — єдине нехірургічне лікування, яке може запропонувати. Існує багато форм черезшкірної абляції, які складаються з введення хімічних речовин у печінку (етанол або оцтова кислота) або з утворенням крайніх температур за допомогою радіочастотної абляції, мікрохвильових печей, лазерів або кріотерапії. З них радіочастотна абляція має одну з найкращих репутацій у гепатоцелюлярна карцинома, але обмеження включають неможливість лікування пухлин, близьких до інших органів та кровоносних судин, через тепловіддачу та ефект тепловідведення відповідно.[37][38] Крім того, довгострокові результати процедур черезшкірної абляції для гепатоцелюлярної карциноми недостатньо вивчені. Взагалі, хірургічна операція є кращим способом лікування, коли це можливо.

Системні хіміотерапевтичні засоби не застосовуються звичайно в гепатоцелюлярна карцинома, хоча місцева хіміотерапія може застосовуватися в процедурі, відомій як трансартеріальна хіміоемболізація. У цій процедурі вводять цитотоксичні препарати, такі як доксорубіцин або цисплатин з ліпіодолом, а артерії, що постачають печінку, блокуються желатиновою губкою або іншими частинками. Оскільки більшість системних препаратів не мають ефективності в лікуванні гепатоцелюлярна карцинома, дослідження молекулярних шляхів, що беруть участь у виробництві раку печінки, виробляли сорафеніб — препарат цільової терапії, який запобігає проліферації клітин та росту клітин крові. Сорафеніб отримав схвалення FDA для лікування запущеної гепатоцелюлярної карциноми в листопаді 2007 року.[39] Цей препарат забезпечує перевагу виживання для передових гепатоцелюлярна карцинома.[38]

Променева терапія не часто застосовується при ГХК, оскільки печінка не толерантна до радіації. Хоча за допомогою сучасних технологій можна забезпечити добре націлене випромінювання пухлини, мінімізуючи дозу для решти печінки. Подвійне лікування променевою терапією плюс хіміоемболізація, місцева хіміотерапія, системна хіміотерапія або препарати цільової терапії можуть виявити користь лише від променевої терапії.[40]

Хірург, що проводить фотодинамічну терапію

Холангіокарцинома

[ред. | ред. код]

Резекція є варіантом при холангіокарциномі, але менше 30 % випадків холангіокарциноми піддаються діагностиці. Після операції частота рецидивів становить до 60 %.[41][42] Трансплантацію печінки можна застосовувати там, де часткова резекція не є можливою, а хіміопромененість додаткової речовини може спричинити користь у деяких випадках.[24]

60 % холангіокарциноми утворюються в перигілярній області, і фотодинамічна терапія може бути використана для поліпшення якості життя та часу виживання в цих нерозбірливих випадках. Фотодинамічна терапія — це нове лікування, яке використовує молекули, що активуються світлом, для лікування пухлини. Сполуки активуються в області пухлини лазерним світлом, що викликає виділення токсичних речовин реактивного кисню, вбиваючи пухлинні клітини.[41][43]

Системні хіміотерапії, такі як гемцитабін та цисплатин, іноді застосовуються в неоперабельних випадках холангіокарциноми.[24]

Радіочастотна абляція, трансартеріальна хіміоемболізація та внутрішня променева терапія (брахітерапія) демонструють перспективність у лікуванні холангіокарциноми.[42]

Променева терапія може застосовуватися в допоміжних умовах або для паліативного лікування холангіокарциноми.[44]

Гепатобластома

[ред. | ред. код]

Видалення пухлини шляхом хірургічної резекції або трансплантації печінки можна використовувати при лікуванні гепатобластоми. У деяких випадках операція може запропонувати ліки. Хіміотерапія може застосовуватися до і після операції та трансплантації.[45]

Для системного лікування гепатобластоми застосовують хіміотерапію, включаючи цисплатин, вінкристин, циклофосфамід та доксорубіцин. З цих препаратів цисплатин, здається, є найбільш ефективним.[46]

Епідеміологія

[ред. | ред. код]
Смерть від раку печінки на мільйон осіб у 2012 році

В усьому світі Станом на 2010 рак печінки призвів до смерті 754 000 людей, порівняно з 460 000 у 1990 році, що робить його третьою провідною причиною смерті від раку після раку легенів і шлунку. У 2012 році він представляв 7 % діагностованих онкологічних захворювань у чоловіків, 5-й за найбільш часто діагностованим раком цього року.[47] З цих смертей 340 000 були вторинними від гепатиту В, 196 000 були вторинними від гепатиту С, а 150 000 — вторинними від алкоголю.[48] Гепатоцелюлярна карцинома, найпоширеніша форма раку печінки, демонструє неймовірне географічне поширення. У Китаї 50 % випадків гепатоцелюлярної карциноми в усьому світі, і понад 80 % від загальної кількості випадків трапляється в Субсахарській Африці або в Східній Азії через вірус гепатиту В.[25][49] Холангіокарцинома також має значне географічне поширення, в Таїланді найвищі показники в усьому світі через наявність печінкового грипу.[50]

Індія

[ред. | ред. код]

Кількість нових випадків гепатоцелюлярної карциноми на рік в Індії у чоловіків становить близько 4,1, а у жінок — 1,2 на 100 000. Зазвичай він зустрічається у віці від 40 до 70 років.[51]

Велика Британія

[ред. | ред. код]

Рак печінки — це вісімнадцятий найпоширеніший рак у Великій Британії (у 2011 р. У Великій Британії діагностували близько 4 300 людей), і це дванадцята найпоширеніша причина смерті від раку (від цієї хвороби у 2012 році померло близько 4500 осіб).[52]

Сполучені Штати Америки

[ред. | ред. код]

Рівень смертності від раку печінки для дорослих у віці від 25 років збільшився на 43 відсотки з 7,2 на 100 000 стандартного населення США у 2000 році до 10,3 у 2016 році. Рівень смертності від раку печінки збільшився на 43 відсотки з 10,5 у 2000 році до 15,0 у 2016 році для чоловіків і на 40 відсотків з 4,5 до 6,3 для жінок. Коефіцієнт смертності серед чоловіків був упродовж цього періоду від 2,0 до 2,5 разів.[53]

Дослідження

[ред. | ред. код]

Гепкортеспенлізимут-L — це пероральна імунотерапія, яка проходить фазу 3 клінічного випробування на гепатоцелюлярна карцинома.[54]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 3 Adult Primary Liver Cancer Treatment (PDQ®)–Patient Version. NCI. 6 липня 2016. Архів оригіналу за 2 жовтня 2016. Процитовано 29 вересня 2016.
  2. 1 2 3 4 World Cancer Report 2014. World Health Organization. 2014. с. Chapter 5.6. ISBN 978-9283204299.
  3. ↑ GBD 2013 Mortality and Causes of Death, Collaborators (17 грудня 2014). Global, regional, and national age-sex specific all-cause and cause-specific mortality for 240 causes of death, 1990–2013: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2013. Lancet. 385 (9963): 117—71. doi:10.1016/S0140-6736(14)61682-2. PMC 4340604. PMID 25530442.
  4. ↑ World Cancer Report 2014. World Health Organization. 2014. с. Chapter 1.1. ISBN 978-9283204299.
  5. ↑ Bray, F; Ferlay, J; Soerjomataram, I; Siegel, RL; Torre, LA; Jemal, A (Листопад 2018). Global cancer statistics 2018: GLOBOCAN estimates of incidence and mortality worldwide for 36 cancers in 185 countries. CA: a cancer journal for clinicians. 68 (6): 394—424. doi:10.3322/caac.21492. PMID 30207593.
  6. ↑ GBD 2015 Mortality and Causes of Death, Collaborators. (8 жовтня 2016). Global, regional, and national life expectancy, all-cause mortality, and cause-specific mortality for 249 causes of death, 1980-2015: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2015. Lancet. 388 (10053): 1459—1544. doi:10.1016/s0140-6736(16)31012-1. PMC 5388903. PMID 27733281.
  7. ↑ SEER Stat Fact Sheets: Liver and Intrahepatic Bile Duct Cancer. NCI. Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 2016.
  8. ↑ Cholangiocarcinoma на eMedicine
  9. ↑ Liver tumors in Children. Boston Children's Hospital. Архів оригіналу за 4 червня 2011.
  10. 1 2 Arzumanyan, A; Reis, HM; Feitelson, MA (Лютий 2013). Pathogenic mechanisms in HBV- and HCV-associated hepatocellular carcinoma. Nature Reviews. Cancer. 13 (2): 123—35. doi:10.1038/nrc3449. PMID 23344543.
  11. ↑ Rosen, HR (23 червня 2011). Clinical practice. Chronic hepatitis C infection. The New England Journal of Medicine. 364 (25): 2429—38. doi:10.1056/NEJMcp1006613. PMID 21696309.
  12. 1 2 General Information About Adult Primary Liver Cancer. National Cancer Institute. 1 січня 1980. Архів оригіналу за 2 січня 2013. Процитовано 13 січня 2013.
  13. 1 2 Jeong, SW; Jang, JY; Chung, RT (Грудень 2012). Hepatitis C virus and hepatocarcinogenesis. Clinical and Molecular Hepatology. 18 (4): 347—56. doi:10.3350/cmh.2012.18.4.347. PMC 3540370. PMID 23323249.
  14. ↑ Ralphs, S; Khan, SA (Травень 2013). The role of the hepatitis viruses in cholangiocarcinoma. Journal of Viral Hepatitis. 20 (5): 297—305. doi:10.1111/jvh.12093. PMID 23565610.
  15. ↑ Kew, MC (Березень 2013). Hepatitis viruses (other than hepatitis B and C viruses) as causes of hepatocellular carcinoma: an update. Journal of Viral Hepatitis. 20 (3): 149—57. doi:10.1111/jvh.12043. PMID 23383653.
  16. ↑ Takeda H, Takai A, Inuzuka T, Marusawa H (2017). Genetic basis of hepatitis virus-associated hepatocellular carcinoma: linkage between infection, inflammation, and tumorigenesis. J. Gastroenterol. 52 (1): 26—38. doi:10.1007/s00535-016-1273-2. PMID 27714455.
  17. ↑ Yang, SF; Chang, CW; Wei, RJ; Shiue, YL; Wang, SN; Yeh, YT (2014). Involvement of DNA damage response pathways in hepatocellular carcinoma. BioMed Research International. 2014: 153867. doi:10.1155/2014/153867. PMC 4022277. PMID 24877058.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з номером статті як номер сторінки (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  18. ↑ Fattovich, G; Stroffolini, T; Zagni, I; Donato, F (Листопад 2004). Hepatocellular carcinoma in cirrhosis: incidence and risk factors. Gastroenterology. 127 (5 Suppl 1): S35–50. doi:10.1053/j.gastro.2004.09.014. PMID 15508101.
  19. ↑ Smela ME, Currier SS, Bailey EA, Essigmann JM (Квітень 2001). The chemistry and biology of aflatoxin B(1): from mutational spectrometry to carcinogenesis. Carcinogenesis. 22 (4): 535—45. doi:10.1093/carcin/22.4.535. PMID 11285186.
  20. ↑ Perduca V, Omichessan H, Baglietto L, Severi G (Січень 2018). Mutational and epigenetic signatures in cancer tissue linked to environmental exposures and lifestyle. Curr Opin Oncol. 30 (1): 61—67. doi:10.1097/CCO.0000000000000418. PMID 29076965.
  21. ↑ Dai Y, Huang K, Zhang B, Zhu L, Xu W (Листопад 2017). Aflatoxin B1-induced epigenetic alterations: An overview. Food Chem. Toxicol. 109 (Pt 1): 683—689. doi:10.1016/j.fct.2017.06.034. PMID 28645871.
  22. ↑ Di Tommaso, L; Sangiovanni, A; Borzio, M; Park, YN; Farinati, F; Roncalli, M (Квітень 2013). Advanced precancerous lesions in the liver. Best Practice & Research. Clinical Gastroenterology. 27 (2): 269—84. doi:10.1016/j.bpg.2013.03.015. PMID 23809245.
  23. ↑ Chuang SC, La Vecchia C, Boffetta P (1 грудня 2009). Liver cancer: descriptive epidemiology and risk factors other than HBV and HCV infection. Cancer Letters. 286 (1): 9—14. doi:10.1016/j.canlet.2008.10.040. PMID 19091458.
  24. 1 2 3 Razumilava, N; Gores, GJ (Січень 2013). Classification, diagnosis, and management of cholangiocarcinoma. Clinical Gastroenterology and Hepatology. 11 (1): 13–21.e1, quiz e3–4. doi:10.1016/j.cgh.2012.09.009. PMC 3596004. PMID 22982100.
  25. 1 2 Jemal, A; Bray, F; Center, MM; Ferlay, J; Ward, E; Forman, D (Березень–квітень 2011). Global cancer statistics. CA: A Cancer Journal for Clinicians. 61 (2): 69—90. doi:10.3322/caac.20107. PMID 21296855.
  26. ↑ DeBaun, MR; Tucker, MA (Березень 1998). Risk of cancer during the first four years of life in children from The Beckwith-Wiedemann Syndrome Registry. The Journal of Pediatrics. 132 (3 Pt 1): 398—400. doi:10.1016/S0022-3476(98)70008-3. PMID 9544889.
  27. ↑ Spector, LG; Birch, J (Листопад 2012). The epidemiology of hepatoblastoma. Pediatric Blood & Cancer. 59 (5): 776—9. doi:10.1002/pbc.24215. PMID 22692949.
  28. 1 2 Emre, S; McKenna, GJ (Грудень 2004). Liver tumors in children. Pediatric Transplantation. 8 (6): 632—8. doi:10.1111/j.1399-3046.2004.00268.x. PMID 15598339.
  29. ↑ Davit-Spraul, A; Gonzales, E; Baussan, C; Jacquemin, E (8 січня 2009). Progressive familial intrahepatic cholestasis. Orphanet Journal of Rare Diseases. 4: 1. doi:10.1186/1750-1172-4-1. PMC 2647530. PMID 19133130.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  30. ↑ Ariff, B; Lloyd, CR; Khan, S; Shariff, M; Thillainayagam, AV; Bansi, DS; Khan, SA; Taylor-Robinson, SD; Lim, AK (21 березня 2009). Imaging of liver cancer. World Journal of Gastroenterology. 15 (11): 1289—300. doi:10.3748/wjg.15.1289. PMC 2658841. PMID 19294758.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  31. ↑ Malaguarnera, G; Paladina, I; Giordano, M; Malaguarnera, M; Bertino, G; Berretta, M (2013). Serum markers of intrahepatic cholangiocarcinoma. Disease Markers. 34 (4): 219—28. doi:10.3233/DMA-130964. PMC 3809974. PMID 23396291.
  32. ↑ Zhao YJ, Ju Q, Li GC (2013). Tumor markers for hepatocellular carcinoma. Mol Clin Oncol. 1 (4): 593—598. doi:10.3892/mco.2013.119. PMC 3915636. PMID 24649215.
  33. 1 2 Ahmed, Ahmed, I; Lobo D.N.; Lobo, Dileep N. (Січень 2009). Malignant tumours of the liver. Surgery (Oxford). 27 (1): 30—37. doi:10.1016/j.mpsur.2008.12.005.
  34. ↑ Khan SA, Davidson BR, Goldin RD, Heaton N, Karani J, Pereira SP, Rosenberg WM, Tait P, Taylor-Robinson SD, Thillainayagam AV, Thomas HC, Wasan H (2012). Guidelines for the diagnosis and treatment of cholangiocarcinoma: an update. Gut. 61 (12): 1657—69. doi:10.1136/gutjnl-2011-301748. PMID 22895392.
  35. 1 2 3 Hoshida, Y; Fuchs, BC; Tanabe, KK (1 листопада 2012). Prevention of hepatocellular carcinoma: potential targets, experimental models, and clinical challenges. Current Cancer Drug Targets. 12 (9): 1129—59. doi:10.2174/156800912803987977. PMC 3776581. PMID 22873223.
  36. ↑ Bruix J, Sherman M, ((American Association for the Study of Liver, Diseases)) (Березень 2011). Management of hepatocellular carcinoma: an update. Hepatology. 53 (3): 1020—2. doi:10.1002/hep.24199. PMC 3084991. PMID 21374666.
  37. ↑ Wang, ZG; Zhang, GF; Wu, JC; Jia, MK (Серпень 2013). Adjuvant therapy for hepatocellular carcinoma: Current situation and prospect. Drug Discoveries & Therapeutics. 7 (4): 137—143. doi:10.5582/ddt.2013.v7.4.137. PMID 24071575.
  38. 1 2 de Lope, CR; Tremosini, S; Forner, A; Reig, M; Bruix, J (2012). Management of HCC. Journal of Hepatology. 56 Suppl 1: S75–87. doi:10.1016/S0168-8278(12)60009-9. PMID 22300468.
  39. ↑ Keating GM, Santoro A (2009). Sorafenib: a review of its use in advanced hepatocellular carcinoma. Drugs. 69 (2): 223—40. doi:10.2165/00003495-200969020-00006. PMID 19228077.
  40. ↑ Feng, M; Ben-Josef, E (Жовтень 2011). Radiation therapy for hepatocellular carcinoma. Seminars in Radiation Oncology. 21 (4): 271—7. doi:10.1016/j.semradonc.2011.05.002. PMID 21939856.
  41. 1 2 Ulstrup, T; Pedersen, FM (25 лютого 2013). [Photodynamic therapy of cholangiocarcinomas]. Ugeskrift for Laeger. 175 (9): 579—82. PMID 23608009.
  42. 1 2 Kuhlmann, JB; Blum, HE (Травень 2013). Locoregional therapy for cholangiocarcinoma. Current Opinion in Gastroenterology. 29 (3): 324—8. doi:10.1097/MOG.0b013e32835d9dea. PMID 23337933.
  43. ↑ Ortner, MA (Вересень 2011). Photodynamic therapy for cholangiocarcinoma. Lasers in Surgery and Medicine. 43 (7): 776—80. doi:10.1002/lsm.21106. PMID 22057505.
  44. ↑ Valero V, 3rd; Cosgrove, D; Herman, JM; Pawlik, TM (Серпень 2012). Management of perihilar cholangiocarcinoma in the era of multimodal therapy. Expert Review of Gastroenterology & Hepatology. 6 (4): 481—95. doi:10.1586/egh.12.20. PMC 3538366. PMID 22928900.
  45. ↑ Meyers, RL; Czauderna, P; Otte, JB (Листопад 2012). Surgical treatment of hepatoblastoma. Pediatric Blood & Cancer. 59 (5): 800—8. doi:10.1002/pbc.24220. PMID 22887704.
  46. ↑ Perilongo, G; Malogolowkin, M; Feusner, J (Листопад 2012). Hepatoblastoma clinical research: lessons learned and future challenges. Pediatric Blood & Cancer. 59 (5): 818—21. doi:10.1002/pbc.24217. PMID 22678761.
  47. ↑ World Cancer Report 2014. International Agency for Research on Cancer, World Health Organization. 2014. ISBN 978-92-832-0432-9.
  48. ↑ Lozano, R; Naghavi, M; Foreman, K; Lim, S; Shibuya, K; Aboyans, V; Abraham, J; Adair, T; Aggarwal, R (15 грудня 2012). Global and regional mortality from 235 causes of death for 20 age groups in 1990 and 2010: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2010. Lancet. 380 (9859): 2095—128. doi:10.1016/S0140-6736(12)61728-0. PMID 23245604. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=29 (довідка)
  49. ↑ El-Serag, HB; Rudolph, KL (Червень 2007). Hepatocellular carcinoma: epidemiology and molecular carcinogenesis. Gastroenterology. 132 (7): 2557—76. doi:10.1053/j.gastro.2007.04.061. PMID 17570226.
  50. ↑ Khan, SA; Toledano, MB; Taylor-Robinson, SD (2008). Epidemiology, risk factors, and pathogenesis of cholangiocarcinoma. HPB. 10 (2): 77—82. doi:10.1080/13651820801992641. PMC 2504381. PMID 18773060.
  51. ↑ Overview of Hepatocellular Carcinoma. Liver Cancer. Архів оригіналу за 18 березня 2017. Процитовано 18 березня 2017.
  52. ↑ Liver cancer statistics. Cancer Research UK. Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 28 жовтня 2014.
  53. ↑ Xu, Jiaquan (Липень 2018). Trends in Liver Cancer Mortality Among Adults Aged 25 and Over in the United States, 2000-2016. Hyattsville, MD: U.S. Department of Health and Human Services, Centers for Disease Control and Prevention, National Center for Health Statistics. Процитовано 17 вересня 2018.
  54. ↑ Immunitor Phase 3 trial of hepcortespenlisimut-L, Liver Cancer Immunotherapy Archived copy. Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 29 травня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рак_печінки&oldid=48451545