Перейти до вмісту

Ральф Шумахер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Шумахер.
Ральф Шумахер
Ральф Шумахер в 2016 році
ГромадянствоНімеччина Німеччина
Народився30 червня 1975 (50 років)(19750630)
Гюрт, Північний Рейн-Вестфалія, Західна Німеччина
Статистика в Deutsche Tourenwagen Masters
КомандиMücke Motorsport, HWA Team
Старти52
Перемоги0
Подіуми2
Поули1
Найшвидші кола1
Найкраще місце8-ме в 2011
Статистика в чемпіонатах світу з Формули-1
ДебютГран-прі Австралії 1997[en]
Остання гонкаГран-прі Бразилії 2007
Сезони11 (1997—2007)
КомандиJordan, Williams, Toyota
Гран-прі (старти)182 (180 стартів)
Перемоги6
Подіуми27
Поули6
Найшвидші кола8
Очки329
Перша перемогаГран-прі Сан-Марино 2001[en]
Остання перемогаГран-прі Франції 2003[en]
Попередні серії
  • 1996
  • 1996
  • 1994—1995
  • 1992—1993
  • Всеяпонський чемпіонат GT
  • Формула-Ніппон
  • Чемпіонат Ф3 Німеччини
  • Формула-Юніор BMW ADAC
Чемпіонські титули
1996Формула-Ніппон


Ральф Шумахер (нім. Ralf Schumacher, нар. 30 червня 1975 року) — німецький колишній автогонщик та телекоментатор, який виступав у Формулі-1 з 1997 по 2007 рік. За 11 сезонів у Формулі-1 Шумахер здобув шість перемог, шість поул-позицій та вісім найшвидших кіл.

Шумахер народився і виріс у Північному Рейні-Вестфалії. Він є молодшим братом семиразового чемпіона світу Формули-1 Міхаеля Шумахера. Вони й досі залишаються єдиними братами в історії, кожен з яких перемагав на Гран-прі Формули-1. Шумахер почав займатися картингом у трирічному віці й швидко досяг перших успіхів, після чого перейшов до автомобільних перегонів у Німецькому чемпіонаті Формули-3 та Формулі-Ніппон. Його дебют у Формулі-1 відбувся у сезоні 1997 року в складі команди Jordan Grand Prix. У 1999 році Шумахер перейшов до команди Williams, посівши за підсумками року шосте місце в особистому заліку. Свою першу перемогу на Гран-прі він здобув у сезоні 2001 року, який він завершив на четвертому місці в особистому заліку. Протягом наступних двох років він здобув ще п'ять перемог.

Шумахер залишив Williams наприкінці 2004 року, щоб приєднатися до Toyota Racing у 2005 році. Результати його виступів протягом 2006 і 2007 років призвели до того, що через внутрішній тиск у команді Шумахер залишив Формулу-1. У 2008 році Шумахер перейшов до кузовного чемпіонату Deutsche Tourenwagen Masters (DTM), але не зміг досягти там значних успіхів. Наприкінці 2012 року він остаточно завершив кар'єру в автоспорті, щоб обійняти керівну посаду в DTM та зайнятися наставництвом для молодих пілотів. Зараз він працює співкоментатором на телеканалі Sky Sport у Німеччині.

Раннє життя та кар'єра

[ред. | ред. код]

Шумахер народився 30 червня 1975 року в місті Гюрт, Північний Рейн-Вестфалія, Західна Німеччина, і був другим сином муляра Рольфа Шумахера та його дружини Елізабет. Його старший брат — Міхаель Шумахер.[1] Він почав займатися картингом у трирічному віці, катаючись на батьківському картодромі в Керпені. Перший серйозний успіх у картингу прийшов до Шумахера в 1991 році, коли він виборов Кубок NRW (Північного Рейну-Вестфалії) та Золотий кубок. У 1992 році він виграв Чемпіонат Німеччини з картингу серед юніорів, після чого перейшов у дорослу серію, де став віцечемпіоном.[2]

У віці 17 років Шумахер перейшов в автоперегони, ставши віцечемпіоном у Формулі-Юніор BMW ADAC. Цей успіх дозволив Шумахеру провести тести за кермом боліда Формули-3 протягом 1992 року, а пізніше — взяти участь в одній із гонок серії. Його тести та разова поява в чемпіонаті привернули увагу команди WTS Racing, завдяки чому у 1994 році Шумахер зміг виступити в Німецькому чемпіонаті Формули-3, де посів підсумкове третє місце. Окрім цього, він фінішував четвертим на Гран-прі Макао та тридцятим у гонці Мастерс Формули-3.[2]

У 1995 році результати Шумахера покращилися порівняно з попереднім роком. Він виборов поул-позицію та здобув перемогу на Гран-прі Макао, а також фінішував другим у гонці Мастерс Формули-3. У Німецькому чемпіонаті Формули-3 Шумахер здобув три перемоги та посів друге місце в загальному заліку, поступившись Норберто Фонтані[en].[2] На сезон 1996 року менеджер Шумахера Віллі Вебер влаштував його до серії Формула-Ніппон, де він виступав за команду Team Le Mans разом із досвідченим пілотом Наокі Хатторі[en]. Шумахер виграв серію з першої спроби, ставши першим в історії дебютантом, який завоював цей чемпіонський титул.[1] Того ж року Шумахер і Хатторі взяли участь у Всеяпонському чемпіонаті GT. Вони виграли три гонки та стали віцечемпіонами у класі GT500, пропустивши вперед дует Девіда Бребема та Джона Нільсена.[2][3]

Кар'єра в Формулі-1

[ред. | ред. код]

Jordan (1997—1998)

[ред. | ред. код]

1997

[ред. | ред. код]

У серпні 1996 року Шумахер провів тести з командою McLaren у Сільверстоуні.[4] У вересні було оголошено, що Шумахер підписав трирічний контракт із командою Jordan. Ця угода також принесла додаткові 8 мільйонів фунтів стерлінгів від спонсора Шумахера — броварні Bitburger, причому невеликий відсоток від цієї суми йшов на його зарплату.[5] У січні 1997 року Джанкарло Фізікелла був затверджений як напарник Шумахера замість Мартіна Брандла, який висловлював бажання залишитися в команді.[6] Шумахер вважав, що досвід Брандла допоміг би йому в майбутньому сезоні.[1]

Шумахер завоював перший у своїй кар'єрі подіум в Аргентині[en], посівши третє місце, попри зіткнення з напарником Фізікеллою. У наступних чотирьох гонках поспіль він сходив з дистанції, після чого зумів фінішувати шостим у Франції[en]. Цей успіх Шумахер закріпив трьома поспіль фінішами на п'ятому місці в наступних трьох гонках. Далі відбулися ще два сходи в Бельгії[en] та Італії[en], перед тим як він здобув п'яте місце в Австрії[en]. Шумахер не зміг набрати очок в останніх трьох гонках сезону, які включали сходи з дистанції на Гран-прі Люксембургу та Європи. За підсумками свого дебютного сезону 1997 року Шумахер посів 11-те місце в особистому заліку, набравши 13 очок.[7]

Як і всі німецькі чоловіки, Шумахер підлягав обов'язковій військовій службі у Збройних силах Німеччини.[8] Поза межами Формули-1 Шумахер узяв участь у Чемпіонаті FIA GT як запрошений пілот команди AMG Mercedes у гонці 4 години Спа, де виступав в одному екіпажі з Клаусом Людвігом. Дует фінішував на п'ятому місці, набравши два очки.[3]

1998

[ред. | ред. код]

У 1998 році Шумахер залишився в Jordan, а його напарником став чемпіон 1996 року Деймон Гілл. Старт сезону виявився для Шумахера вкрай невдалим, оскільки він зійшов з дистанції в перших трьох гонках, а в Сан-Марино[en] та Іспанії[en] хоч і дістався фінішу, але поза очковою зоною. У наступних двох гонках Шумахер знову зійшов, а у Франції[en] зміг фінішувати лише 16-м. Своє перше очко в сезоні, яке також стало першим для всієї команди Jordan, він здобув завдяки шостому місцю на Гран-прі Великої Британії[en], після чого продовжив серію фінішів у заліковій зоні у двох наступних гонках.[7]

Згодом Шумахер виборов друге місце на Гран-прі Бельгії[en], фінішувавши слідом за своїм напарником Гіллом. Під час гонки Шумахер отримав командний наказ не обганяти Гілла, що призвело до серйозного напруження у відносинах між гонщиком та керівником команди Едді Джорданом. Попри це, вже на наступному етапі в Італії[en] Шумахер зміг здобути свій другий подіум поспіль, посівши третє місце. Одразу після цих перегонів було оголошено, що Шумахер підписав дворічний контракт із командою Williams, де його напарником мав стати Алессандро Дзанарді. Оскільки з 2000 року Williams починала масштабне партнерство з BMW, однією з ключових вимог німецького автоконцерну була наявність саме німецького пілота в команді.[9] Як з'ясувалося згодом, цьому переходу передував гучний скандал: Міхаель Шумахер особисто заявив Едді Джордану, що його молодший брат більше ніколи не виступатиме за його команду, і запропонував викупити його чинний контракт. Через 22 роки сам Джордан підтвердив, що старший брат Шумахера дійсно виплатив колосальні відступні у розмірі 2 мільйонів фунтів стерлінгів для дострокового розірвання контракту.[10] Шумахер завершив цей непростий сезон двома сходами поспіль на фінальних етапах, посівши підсумкове десяте місце в особистому заліку з 14 очками. У сезоні 1999 року його місце в Jordan зайняв Гайнц-Гаральд Френтцен, який залишив Williams після двох невдалих сезонів.[7]

Williams (1999—2004)

[ред. | ред. код]

1999

[ред. | ред. код]
Шумахер за кермом Williams FW21[en] на Гран-прі Канади 1999 року[en].

Шумахер розпочав сезон із третього місця в Австралії[en], після чого фінішував четвертим у Бразилії[en]. Наступні дві гонки він завершив достроково, вилетівши з траси в Сан-Марино[en] та потрапивши в аварію в Монако[en]. Надалі Шумахер зміг знову набрати очки в гонках в Іспанії[en], Канаді[en] та Франції[en]. Він виборов ще один подіум, посівши третє місце у Великій Британії[en], але зійшов у наступній гонці в Австрії[en] через виліт. Після цього він знову здобув очки на домашньому Гран-прі Німеччини[en] та фінішував дев'ятим в Угорщині[en].[7]

Шумахер фінішував п'ятим у Бельгії[en] і міг піднятися вище завдяки тактиці одного піт-стопу, але Міка Сало[en] з Ferrari затримав його, щоб допомогти напарнику Едді Ірвайну відірватися.[1] У жовтні було оголошено, що контракт із Шумахером продовжили ще на три роки, а сума нової угоди склала 31 мільйон доларів.[11] Фінальну гонку сезону в Японії[en] він завершив на п'ятому місці. Загалом за підсумками 1999 року Шумахер посів шосте місце в особистому заліку, набравши 35 очок.[7]

2000

[ред. | ред. код]

У 2000 році Шумахер продовжив виступи за Williams, а його напарником став дебютант і майбутній чемпіон світу Дженсон Баттон. Сезон розпочався успішно: на першому ж Гран-прі Австралії[en] він виборов третє місце,[12] а в Бразилії[en] фінішував п'ятим. Через проблеми з паливною системою він був змушений зійти з дистанції в Сан-Марино[en], проте повністю реабілітувався, фінішувавши четвертим у двох наступних гонках поспіль.[7] Далі почалася смуга невдач. На Гран-прі Європи[en] Шумахер знову передчасно завершив гонку, потрапивши в зіткнення за участю Ірвайна та Йоса Ферстаппена.[13] Наступний схід стався в Монако[en] внаслідок серйозної аварії, у якій він отримав тридюймовий поріз гомілки (близько 8 сантиметрів).[14]

Медики допустили Шумахера до участі в Гран-прі Канади[en],[15] де в підсумку його класифікували 14-м, після того як на заключних колах дистанції в його болід врізався пілот команди BAR Жак Вільнев.[16] У Франції[en] Шумахер зміг вибороти п'яте місце, але вже на наступному етапі в Австрії[en] через відмову гальм був змушений передчасно завершити гонку. Наступні чотири етапи склалися значно краще — Шумахер стабільно діставався фінішу, зокрема двічі поспіль піднявся на третю сходинку подіуму в Бельгії[en] та Італії[en]. Проте кінцівка сезону була затьмарена невдачами, оскільки у трьох фінальних Гран-прі він знову не зміг доїхати до фінішу. За підсумками року Шумахер посів п'яте місце в особистому заліку, маючи в активі 24 очки.[7]

2001: Перші перемоги

[ред. | ред. код]
Шумахер за кермом Williams FW23[en] на Гран-прі Канади 2001 року[en], де він здобув свою другу перемогу в Формулі-1.

На стартовому етапі сезону в Австралії[en] Шумахер був змушений зійти з дистанції після зіткнення з Жаком Вільневим. Ця аварія призвела до загибелі маршала траси Ґрема Беверіджа.[17] Перші очки сезону Шумахер набрав у Малайзії[en], де фінішував п'ятим,[18] а от наступна гонка в Бразилії[en] принесла суцільні неприємності: спочатку він зіткнувся з Рубенсом Баррікелло на ранній стадії, а згодом узагалі вилетів з траси.[19] Проте вже на наступному етапі в Сан-Марино[en] на Шумахера чекав тріумф. Стартувавши з третьої позиції на решітці, він лідирував від першого до останнього кола й здобув свою першу перемогу у Формулі-1.[20] Утім, закріпити успіх не вдалося, і в трьох наступних гонках він знову жодного разу не зміг дістатися фінішу.[7]

Свою другу в кар'єрі перемогу Шумахер здобув на Гран-прі Канади[en], причому другим фінішував його старший брат Міхаель. Цей результат став першим в історії Формули-1 «дублем», який здобули рідні брати.[21] За цим успіхом послідувало четверте місце на Гран-прі Європи[en] та друга позиція у Франції[en].[22][23] А ось гонку у Великій Британії[en] він не зміг завершити через проблеми з двигуном на його боліді. На домашньому ж етапі в Німеччині[en] Шумахер, стартувавши з другого місця на решітці, здобув свою третю й останню перемогу в сезоні.[24] Цей тріумф дав старт хорошій серії виступів: на фінішній прямій чемпіонату Шумахер набрав очки у трьох із п'яти гонок, що залишалися, зокрема посів третє місце в Італії[en].[25] Сезон 2001 року Шумахер завершив на четвертому місці в особистому заліку, набравши загалом 49 очок.[7]

2002

[ред. | ред. код]
Шумахер на Гран-прі США 2002 року[en].

Перед початком сезону 2002 року Шумахер оголосив про свій намір виступати в окулярах, щоб покращити зір.[26] На це рішення вплинула автомобільна аварія на автобані A3, у яку він потрапив дорогою до своєї родини.[27] 14 січня Міжнародна автомобільна федерація (FIA), керівний орган Формули-1, офіційно дозволила Шумахеру змагатися в окулярах, а виробник його шоломів Schuberth розробив спеціальну внутрішню підкладку з пазами для дужок оправи.[28]

Сезон в Австралії[en] розпочався для Шумахера з аварії на першому ж колі: після зіткнення з Баррікелло його болід буквально злетів у повітря.[29] Проте вже на наступному етапі в Малайзії[en] він повністю реабілітувався, здобувши свою єдину перемогу в сезоні.[30] Цей успіх він закріпив двома подіумами поспіль: посів друге місце в Бразилії[en] та третє — в Сан-Марино[en].[31][32] На Гран-прі Іспанії[en] Шумахер, перебуваючи під жорстким тиском з боку напарника Хуана-Пабло Монтої, помилився на 29-му колі й виїхав за межі траси, а згодом був змушений завершити боротьбу достроково через відмову двигуна.[33] У двох наступних перегонах Шумахер повернувся в залікову зону, зокрема фінішував на подіумі в Монако[en].[34] Після цього він зміг дістатися фінішу в семи гонках поспіль, зокрема двічі поспіль піднявся на третю сходинку п'єдесталу в Німеччині[en] та Угорщині[en]. У трьох заключних раундах Шумахер не набрав жодного очка, зокрема через схід з дистанції на Гран-прі США[en]. Шумахер завершив другий сезон поспіль на четвертій позиції в особистому заліку, набравши 42 очки.[7]

2003: Боротьба за титул

[ред. | ред. код]
Шумахер за кермом Williams FW25[en] на Гран-прі США 2003 року[en].

У 2003 році Шумахер знову виступав за Williams пліч-о-пліч із Монтоєю. Через регулярні болі в спині він був змушений пропустити січневі зимові тести,[35] проте вже в лютому зміг повернутися за кермо. Перша половина сезону склалася для німця дуже вдало: він стабільно набирав очки в перших семи гонках і здобув свій перший подіум у сезоні, посівши друге місце в Канаді[en].[36] Цей успіх Шумахер закріпив двома перемогами поспіль на Гран-прі Європи[en] та Франції[en].[37] А ось домашнє Гран-прі Німеччини[en] завершилося невдачею, оскільки Шумахер зійшов уже на першому колі через зіткнення з Баррікелло та Кімі Ряйкконеном. За цей інцидент його покарали втратою десяти позицій на стартовій решітці в наступних перегонах.[38] Утім, Williams успішно оскаржила це рішення, завдяки чому Шумахер зберіг право повноцінно кваліфікуватися. На Гран-прі Угорщини[en] він стартував другим і фінішував на четвертому місці.[7]

Під час приватних тестів на автодромі в Монці Шумахер потрапив у серйозну аварію на високій швидкості, в якій отримав струс мозку. Для безпеки його спочатку оглянули в медичному центрі траси, а потім перевели до лікарні Сан-Раффаеле.[39] Попри те, що він устиг узяти участь у першій кваліфікаційній сесії Гран-прі Італії[en], він усе ж вирішив знятися з етапу, а його місце зайняв тест-пілот Williams Марк Жене[en].[40] Німець повернувся за кермо на Гран-прі США[en], проте втратив контроль на мокрій ділянці траси та потрапив в аваріїю.[41] На фінальному етапі сезону в Японії Шумахер фінішував 12-м, попри те, що за гонку його машину тричі розвертало на трасі. Цей непростий рік німець завершив на п'ятій позиції в особистому заліку, набравши 58 очок,[7] а також допоміг команді Williams здобути віцечемпіонство у Кубку конструкторів.[42]

2004: Фінальний сезон з Williams

[ред. | ред. код]
Шумахер після аварії на Гран-прі США 2004 року[en].

У 2004 році Шумахер залишився у Williams, де продовжив виступати із Монтоєю. Він мав амбітні плани на цей сезон і заявляв: «Я впевнений, що ми підготуємо болід, який буде швидким із найпершої гонки нового року».[43] Старт сезону видався непоганим — німець фінішував четвертим на відкритті чемпіонату в Австралії[en],[44] проте вже на наступному Гран-прі Малайзії[en] був змушений достроково завершити гонку через відмову двигуна.[45] У двох наступних раундах він двічі поспіль дістався фінішу сьомим, а в Монако[en] опинився за межами очкової зони. Наступний Гран-прі Європи[en] закінчився для Шумахера сходом уже на першому колі внаслідок зіткнення з напарником Монтоєю та Крістіану да Маттою[en] з Toyota.[46] На Гран-прі Канади[en] він виборов поул-позицію і фінішував у гонці другим. Проте порадіти успіху не вдалося, оскільки згодом його дискваліфікували через невідповідність технічному регламенту повітроводів гальм на його боліді.[47]

На Гран-прі США[en] Шумахер потрапив у страшну аварію на дев'ятому колі гонки й зазнав серйозних травм. Перевантаження під час удару сягнуло неймовірних 78 g (765 м/с²),[48] що призвело до струсу мозку та двох невеликих переломів хребта. Через це німець був змушений пропустити наступні шість етапів. Як і у 2003 році, на етапах у Франції[en] та Великій Британії[en] його підмінив Жене, а в наступних чотирьох гонках місце в кокпіті Williams зайняв Антоніо Піццонія[en].[49] У липні Шумахер підписав трирічний контракт із командою Toyota.[50] Попри те, що лікарі дозволили йому повернутися за кермо вже на Гран-прі Італії[en],[51] німець не став поспішати й з'явився на треку лише на Гран-прі Китаю[en], де, втім, зійшов з дистанції через прокол шини.[52] Утім, фінал сезону видався оптимістичним, оскільки на наступному етапі в Японії[en] Шумахер виборов друге місце,[53] а в завершальній гонці в Бразилії[en] фінішував п'ятим.[54] Цей сповнений випробувань рік він завершив на дев'ятій позиції в особистому заліку, здобувши 24 очки.[7]

Toyota (2005—2007)

[ред. | ред. код]

2005

[ред. | ред. код]
Шумахер за кермом Toyota TF105[en] на Гран-прі Канади 2005 року[en].

У 2005 році партнером Шумахера в Toyota став Ярно Труллі і німець з великим оптимізмом оцінював свої перспективи на прийдешній сезон.[55] Перші очки в новому році Шумахер набрав у Малайзії та Бахрейні,[56][57] а от Гран-прі Сан-Марино принесло розчарування. Він перетнув фінішну лінію восьмим, але згодом отримав 25-секундний штраф за створення небезпечного інциденту під час свого піт-стопу, через що в підсумку опинився поза очковою зоною.[58] У двох наступних гонках Шумахер виправив ситуацію, двічі поспіль фінішувавши в заліковій зоні. Проте на Гран-прі Європи ця серія перервалася, оскільки він вилетів з траси та завершив гонку достроково.[59]

Під час другого вільного заїзду на Гран-прі США[en] Шумахер втратив контроль над болідом на вході в останній поворот траси через руйнування шини.[60] Внаслідок цього інциденту він був змушений пропустити етап, а його місце в кокпіті Toyota зайняв тест-пілот команди Рікарду Зонта[en].[61] Шумахер повернувся за кермо на Гран-прі Франції[en], розпочавши успішну серію з чотирьох поспіль фінішів в заліковій зоні, серед яких також було третє місце в Угорщині[en].[62] Наступний етап у Туреччині[en] склався менш вдало, оскільки він опинився далеко поза заліковою вісімкою. Проте ця невдача стала своєрідним переломом, оскільки у решті перегонів сезону Шумахер незмінно набирав очки, а на фінальному Гран-прі Китаю[en] знову піднявся на подіум.[63] Цей сезон Шумахер завершив на шостому місці в особистому заліку та допоміг Toyota завоювати четверту сходинку в Кубку конструкторів.[7]

2006

[ред. | ред. код]
Шумахер (знизу) попереду Ярно Труллі на Гран-прі Канади 2006 року.

У 2006 році Шумахер залишився з напарником Труллі в Toyota. Перед початком чемпіонату він налаштовувався на серйозну боротьбу й будував амбітні плани: «Ми прагнемо виграти кілька перегонів. Саме таку мету ми маємо перед собою ставити і залишається сподіватися, що вона цілком реалістична».[64] Проте старт сезону в Бахрейні виявився невдалим, оскільки болідам Toyota відверто бракувало швидкості, через що обидва пілоти фінішували поза заліковою зоною.[65] Перші очки для себе та команди Шумахер зміг здобути в Малайзії, де перетнув фінішну лінію восьмим.[66] А вже на наступному етапі в Австралії німець виборов третє місце, яке зрештою стало єдиним подіумом як для самого гонщика, так і для Toyota в усьому сезоні.[67]

На Гран-прі Сан-Марино Шумахер посів дев'яте місце, проте не зміг дістатися фінішу в наступних трьох гонках поспіль. Надалі ситуація дещо стабілізувалася, оскільки німець зміг успішно дістатися фінішу в п'яти перегонах поспіль, причому на етапах у Франції[en], Угорщині[en] та Туреччині[en] йому вдалося пробитися в залікову зону. Кінцівка чемпіонату знову принесла технічні проблеми. Через падіння тиску мастила в двигуні Шумахер не зміг доїхати до фінішу в Китаї[en], а на фінальному етапі в Бразилії[en] був змушений завершити гонку достроково через поломку підвіски. 29 вересня Шумахера обрали головою Асоціації гонщиків Формули-1 (GPDA), що виконує роль профспілки пілотів Формули-1.[68] Цей непростий сезон Шумахер завершив на десятій позиції в заліку пілотів, набравши загалом 20 очок.[7]

2007: Останній сезон у Формулі-1

[ред. | ред. код]
Шумахер за кермом Toyota TF107[en] на Гран-прі Великої Британії 2007 року.

У 2007 році Шумахер залишився в Toyota разом з Труллі. Попри суперечливі результати команди у 2006 році, він досить оптимістично дивився на новий сезон.[69] На стартовому етапі в Австралії Шумахер посів восьме місце, проте у двох наступних гонках фінішував поза межами залікової зони. На Гран-прі Іспанії він потрапив у зіткнення з пілотом Williams Александром Вюрцом і зрештою був змушений зійти з дистанції через механічні проблеми. Після того як на Гран-прі Монако німець фінішував лише 16-м, з'явилися повідомлення, що керівництво Toyota вкрай незадоволене його формою, а сам пілот опинився під серйозним тиском через можливу заміну ще до завершення сезону.[70] Попри те, що на Гран-прі Канади Шумахер усе ж зміг вибороти восьме місце, заступник голови Toyota Motorsport Тадаші Ямашіна публічно закликав Шумахера покращити свої результати, оскільки в кваліфікації до цієї гонки той показав лише 18-й час.[71]

На наступному етапі в США Шумахер вилетів із траси вже в першому повороті, спровокувавши зіткнення з болідами Девіда Култгарда та Рубенса Баррікелло. На Гран-прі Великої Британії та Гран-прі Європи німець знову не зміг добратися до фінішу — спочатку через механічну поломку, а потім внаслідок аварії з пілотом BMW Sauber Ніком Гайдфельдом.[72][73] Невеликим проблиском став етап в Угорщині, де Шумахер виборов для команди одне очко, але у трьох наступних гонках він знову фінішував далеко за межами першої вісімки. На Гран-прі Японії німець знову достроково завершив гонку через прокол колеса.[72] 1 жовтня Шумахер офіційно оголосив, що залишить Toyota наприкінці сезону.[74] Наступний етап у Китаї знову закінчився для нього вильотом з траси, а на фінальному Гран-прі Бразилії він перетнув фінішну лінію лише 11-м. Свій останній сезон у Формулі-1 Ральф Шумахер завершив на скромному 16-му місці в особистому заліку, набравши всього п'ять очок.[7]

Спроба повернення

[ред. | ред. код]

До та після свого відходу з Toyota Шумахера пов'язували з кількома командами Формули-1. Він провів переговори зі своїм давнім наставником і керівником команди Toro Rosso Францом Тостом щодо можливості приєднатися до його команди,[75] проте керівництво зрештою зробило вибір на користь Себастьяна Феттеля та Себастьєна Бурде. Пізніше Шумахер звернувся до McLaren, щоб дізнатися про місце, яке звільнив Фернандо Алонсо,[76] але йому відповіли відмовою. Попри всі ці невдачі, Шумахер залишався впевненим, що знайде собі місце у Формулі-1 на сезон 2008 року.[77]

Остання участь Шумахера у Формулі-1 відбулася на тестах новоствореної команди Force India у грудні 2007 року. Це була спроба вибороти місце поруч зі своїм співвітчизником Адріаном Сутілом. Під час заїздів Шумахер виявився найповільнішим серед усіх пілотів, а згодом оголосив, що не приєднається до команди на сезон 2008 року і що його подальша участь у Формулі-1 є малоймовірною.[78] Провівши два сезони поза Формулою-1, Шумахер завдяки своєму величезному досвіду став пріоритетною ціллю для нових команд — US F1[en], Hispania (HRT), Virgin та Lotus, які дебютували в сезоні 2010 року. Проте німець відхилив пропозиції кожної з них.[79]

Deutsche Tourenwagen Masters (2008—2012)

[ред. | ред. код]

2008

[ред. | ред. код]
Шумахер за кермом AMG-Mercedes команди Mücke на трасі Брендс-Гетч в сезоні DTM 2008 року.

18 лютого 2008 року було оголошено, що Шумахер виступатиме в кузовній серії Deutsche Tourenwagen Masters (DTM) у сезоні 2008 року,[80] захищаючи кольори команди Mücke Motorsport пліч-о-пліч із Маро Енгелем. Дебютувавши на трасі Гоккенгаймринг, Шумахер зміг фінішувати 14-м,[81] а на наступному етапі в Ошерслебені посів 10-те місце. В наступній гонці у Лаузітці німець був змушений зійти з дистанції, проте зміг успішно дістатися фінішу в трьох наступних гонках, у яких брав участь, хоча й поза очковою зоною.[7] Свої перші очки в серії DTM Шумахер здобув на Нюрбургринзі, де фінішував восьмим.[82]

На етапі в Брендс-Гетч німець посів 15-те місце, а в наступній гонці на трасі Каталунья покращив свій результат, фінішувавши сьомим.[83] Завершення сезону склалося для Шумахера невдало, оскільки на автодромі Бугатті він завершив гонку достроково, а під час фіналу на Гоккенгаймринзі дістався фінішу лише 14-м. У підсумку свій дебютний рік у DTM Шумахер закінчив на 14-й позиції в особистому заліку, набравши всього три очки.[7]

2009

[ред. | ред. код]
Шумахер за кермом AMG-Mercedes команди HWA на Гоккенгаймринзі в сезоні DTM 2009 року.

Перед початком сезону 2009 року було оголошено, що Шумахер продовжив свій контракт із Mercedes-Benz і перейде до команди HWA Team.[84] Його партнерами по команді стали Пол ді Реста, Бруно Спенґлер та Ґері Паффетт. Шумахер зміг успішно дістатися фінішу в перших двох гонках, хоча й опинився в них поза очковою зоною. Перші очки в новому сезоні він здобув завдяки шостому місцю на вуличній трасі Норисринг, після чого посів десяте та одинадцяте місця на етапах у Зандворті та Ошерслебені відповідно.[7]

Шумахер зміг вдруге за сезон пробитися в очкову зону, посівши сьоме місце на Нюрбургринзі, після чого продовжив стабільну серію, успішно діставшись фінішу на двох наступних етапах на Брендс-Гетчі та Каталуньї. Чергові очки Шумахер отримав завдяки п'ятому місцю на французькому автодромі Діжон-Пренуа, проте фінал сезону на Гоккенгаймринзі закінчився для нього достроково через масове зіткнення за участю кількох машин. У підсумку цей сезон німець завершив на 11-й позиції в особистому заліку, маючи в активі дев'ять очок.[7]

2010

[ред. | ред. код]
Шумахер за кермом AMG-Mercedes команди HWA на Гоккенгаймринзі в сезоні DTM 2010 року.

23 березня 2010 року було оголошено, що Шумахер залишиться в HWA на сезон 2010 року,[85] а його напарниками залишилаться ді Реста, Спенґлер та Паффетт. Сезон для Шумахера розпочався з дев'ятого місця на Гоккенгаймринзі, проте вже на наступному етапі у Валенсії він був змушений зійти з дистанції через збій в електронній системі керування, що призвело до пропусків запалювання в двигуні.[86] Згодом Шумахер успішно дістався фінішу у двох наступних раундах,[7] після чого здобув свої перші очки в сезоні, посівши шосте місце на Нюрбургринзі.[87]

Цей етап став своєрідним переломом, оскільки в усіх шістьох гонках, що залишалися, Шумахер більше не зміг набрати жодного очка. Він був змушений зійти з дистанції на Брендс-Гетчі, де спочатку потрапив у зіткнення, а згодом пошкодив рульове керування внаслідок вильоту з траси.[88] Його останній схід у сезоні 2010 року стався на Гоккенгаймринзі, де німець знову потрапив в аварію вже на першому колі.[89] У підсумку Шумахер повторив результат першого сезону, зайнявши 14-те місце в заліку пілотів з трьома очками.[7]

2011

[ред. | ред. код]
Шумахер за кермом AMG-Mercedes команди HWA на етапі DTM в Зандворті 2011 року.

6 квітня 2011 року було підтверджено, що Шумахер залишиться в HWA на сезон 2011 року, а його напарниками будуть Паффетт, Спенгґлер та Джеймі Ґрін.[90] Шумахер успішно розпочав сезон, завоювавши свої перші два подіуми в DTM: він посів третє місце на Гоккенгаймринзі та друге — на Ред Булл Ринзі, що так і залишилося його найкращим результатом за весь час виступів у цій серії.[91][92] Наступний етап у Лаузітці не приніс йому очок, проте Шумахер зміг вибороти шосте місце на Норисринзі.[93] Попри успіхи на початку року, у другій половині сезону німець лише один раз зміг пробитися в очкову зону на етапі в Брендс-Гетч.[7] Решта гонок супроводжувалася невдачами: він зійшов на Нюрбургринзі, де зіткнувся з пілотом Mücke Девідом Култгардом і отримав відкладений штраф,[94] та в Ошерслебені через зіткнення з гонщиком Audi Філіпе Альбукерке.[95] Шумахер успішно дістався фінішу на перегонах у Валенсії та на фінальному етапі в Гоккенгаймринзі, хоча й поза межами першої вісімки. Цей сезон Шумахер завершив на восьмій позиції в заліку пілотів, набравши загалом 21 очко.[7]

2012

[ред. | ред. код]

20 жовтня 2011 року було оголошено, що Шумахер залишиться в HWA на сезон 2012 року. Його напарниками знову стали Ґрін та Паффетт, до яких також приєднався новачок Крістіан Фіторіс.[96] Сезон для Шумахера розпочався вдало, оскільки у перших двох гонках він двічі поспіль фінішував в заліковій зоні. Він також зміг дістатися фінішу на Брендс-Гетчі та Ред Булл Ринзі, хоча цього разу й поза межами першої десятки.[7] Проте на Норисринзі німець був змушений зійти з дистанції через відмову електроніки в той момент, коли він лідирував у гонці.[97] Цей інцидент став поворотним моментом, оскільки в усіх п'ятьох гонках сезону, що залишалися, Шумахер незмінно доїжджав до фінішу. Йому вдалося ще двічі набрати очки: на етапі в Зандворті та в фіналі сезону на Гоккенгаймринзі. У підсумку свій останній сезон в DTM Шумахер завершив на 17-му місці в заліку пілотів, набравши десять очок.[7]

Кар'єра після DTM

[ред. | ред. код]

У березні 2013 року Шумахер оголосив про завершення активної кар'єри в автоспорті. Натомість він перейшов на керівну посаду в команду Mücke Motorsport, а також став її акціонером.[98] У цій ролі він допомагає курувати та тренувати молодих пілотів, які підписали контракти з Mercedes-Benz.[99] У 2015 році Шумахер спробував себе в акторстві, зігравши гостьову роль в одному з епізодів популярного німецького кримінального серіалу «Кобра 11» на телеканалі RTL.[100] Починаючи з 2016 року, він разом із технічним директором Mercedes у DTM Ґергардом Унґаром узяв на себе керівництво командою HTP Junior Team Ungar у Формулі-4 ADAC.[101] До цього, у 2010 та 2011 роках, Шумахер спільно з Петером Мюкке вже керував берлінською командою RSC Mücke Motorsport у серії GP3.[102][103][104]

У 2019 році Шумахер став експертом та співкоментатором гонок Формули-1 для платного телеканалу Sky Deutschland.[105] Він одноразово повернувся до гонок, коли взяв участь в етапі Кубка прототипів Німеччини на Нюрбургринзі та розділив автомобіль Ligier JS P320 LMP3 команди US Racing зі своїм сином Давідом у серпні 2024 року.[106][107] Дует здобув поули та перемоги в обох гонках того етапу.[108]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У квітні 2001 року Шумахер заручився з колишньою моделлю Корою-Кароліною Брінкманн.[109] Вони одружилися 5 жовтня того ж року на приватній цивільній церемонії у своєму будинку в Галльванзі, Австрія.[110] 23 жовтня 2001 року в них народився син Давід Шумахер, який з'явився на світ на три тижні раніше терміну.[111] Згодом Давід також став професійним автогонщиком.[112]

20 лютого 2015 року адвокат Шумахера підтвердив, що гонщик та його дружина офіційно розлучилися після напруженого й сповненого конфліктів періоду роздільного проживання.[113] Подружжя вело запеклу судову боротьбу за опіку над спільним сином, а також за розподіл статків Шумахера, які оцінювалися приблизно у 100 мільйонів євро. У підсумку суперечку вдалося врегулювати: Кора отримала грошову компенсацію в розмірі 6 мільйонів євро та сімейний будинок у Берґгаймі.[113]

У 2011 році на церемонії Laureus World Sports Awards Шумахера призначили послом фонду Laureus.[114] Він є меценатом притулку для тварин Ґут Айдербіхль (нім. Gut Aiderbichl), розташованого неподалік від Зальцбурга. Через це активісти із захисту прав тварин звинуватили Шумахера в лицемірстві, оскільки він водночас захоплювався полюванням. Зокрема, організація PETA піддала гонщика жорсткій критиці у 2007 році, коли його звинуватили в тому, що він заплатив 35 000 фунтів стерлінгів за полювання на трьох оленів на закритій території.[115]

14 липня 2024 року Шумахер оголосив у соціальних мережах, що перебуває в одностатевих стосунках зі своїм партнером, з яким разом уже два роки — 34-річним Етьєном Буске-Кассанем.[116][117] 10 лютого 2026 року він повідомив, що вони заручилися.[118]

Результати виступів

[ред. | ред. код]

Гоночна кар'єра

[ред. | ред. код]
Сезон Серія Команда Перегони Перемоги Поули Н/к Подіуми Очки Місце
1992 Формула-Юніор BMW ADAC ? 10 ? ? ? ? 66 6
1993 Формула-Юніор BMW ADAC ? 9 2 0 1 4 121 2
1994 Чемпіонат Формули-3 Німеччини Opel Team WTS 19 1 2 4 10 158 3
Гран-прі Монако Формули-3 1 0 0 0 0 — 15
Гран-прі Макао Mild Seven WTS Racing 1 0 0 0 0 — 4
Мастерс Формули-3 WTS Motorsport 1 0 0 0 0 — 30
1995 Чемпіонат Формули-3 Німеччини Opel Team Weber-Trella Stuttgart Racing 15 3 2 6 10 171 2
Гран-прі Макао Mild Seven Opel Team WTS 1 1 1 1 1 — 1
Гран-прі Монако Формули-3 Opel Team WTS 1 0 0 0 1 — 2
Мастерс Формули-3 WTS Motorsport 1 0 0 1 1 — 2
1996 Формула-Ніппон X Japan Team LeMans 10 3 2 0 4 40 1
Всеяпонський чемпіонат GT Team Lark 6 3 5 4 3 60 2
1997 Формула-1 Benson & Hedges Jordan Peugeot 17 0 0 0 1 13 11
Чемпіонат FIA GT AMG Mercedes 1 0 0 0 0 2 29
1998 Формула-1 Benson & Hedges Jordan 16 0 0 1 2 14 10
1999 Формула-1 Winfield Williams F1 Team 16 0 0 0 3 35 6
2000 Формула-1 BMW Williams F1 Team 17 0 0 5 3 24 5
2001 Формула-1 BMW Williams F1 Team 17 3 1 0 5 49 4
2002 Формула-1 BMW Williams F1 Team 17 1 0 0 6 42 4
2003 Формула-1 BMW Williams F1 Team 15 2 3 1 3 58 5
2004 Формула-1 BMW Williams F1 Team 12 0 1 0 1 24 9
2005 Формула-1 Panasonic Toyota Racing 18 0 1 1 2 45 6
2006 Формула-1 Panasonic Toyota Racing 18 0 0 0 1 20 10
2007 Формула-1 Panasonic Toyota Racing 17 0 0 0 0 5 16
2008 Deutsche Tourenwagen Masters Mücke Motorsport 11 0 0 0 0 3 14
2009 Deutsche Tourenwagen Masters HWA Team 10 0 0 0 0 9 11
2010 Deutsche Tourenwagen Masters HWA Team 11 0 1 1 0 3 14
2011 Deutsche Tourenwagen Masters HWA Team 10 0 0 0 2 21 8
2012 Deutsche Tourenwagen Masters HWA Team 10 0 0 0 0 10 17
2024 Кубок прототипів Німеччини US Racing 2 2 2 2 2 0 НКЛ†
Джерело:[2][7][119][120]

† Шумахер брав участь в змаганні за запрошенням, тому йому не нараховувалися очки чемпіонату.

Формула-1

[ред. | ред. код]
Легенда до таблиці
Приклад Опис
1 Переможець
2 Друге місце
3 Третє місце
5 Фінішував у очковій зоні
12 Фінішував поза очковою зоною
НКЛ Фінішував, але не класифікований
Схід Не фінішував і не класифікований
НКВ Не кваліфікований
НПКВ Не передкваліфікований
ДСК Дискваліфікований
ТТР Брав участь тільки в тренуваннях
тест Тестер по п'ятницях (з 2003 року)
НС Брав участь у Гран-прі як бойовий
пілот, але не стартував у гонці
Т Травмований чи хворий
Викл Виключений із протоколу
Від Відмова від участі
НТР Не брав участі в тренуваннях
НПР Не прибув на Гран-прі
С Гонка скасована
Не брав участі
Жирний шрифт Поул-позиція
Курсив Швидке коло
Рік Команда Шасі Двигун 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 Місце Очки
1997 Benson & Hedges[en] Total
Jordan Peugeot 		Jordan 197[en] Peugeot A14 3.0 V10 АВС
Схід 		БРА
Схід 		АРГ
3 		СМР
Схід 		МОН
Схід 		ІСП
Схід 		КАН
Схід 		ФРА
6 		ВЕЛ
5 		НІМ
5 		УГО
5 		БЕЛ
Схід 		ІТА
Схід 		АВТ
5 		ЛЮК
Схід 		ЯПО
9 		ЄВР
Схід 		11 13
1998 Benson & Hedges[en] Jordan Jordan 198[en] Mugen-Honda[en] MF-301
HC 3.0 V10 		АВС
Схід 		БРА
Схід 		АРГ
Схід 		СМР
7 		ІСП
11 		МОН
Схід 		КАН
Схід 		ФРА
16 		ВЕЛ
6 		АВТ
5 		НІМ
6 		УГО
9 		БЕЛ
2 		ІТА
3 		ЛЮК
Схід 		ЯПО
Схід 		10 14
1999 Winfield[en] Williams Williams FW21[en] Supertec[en] FB01 3.0 V10 АВС
3 		БРА
4 		СМР
Схід 		МОН
Схід 		ІСП
5 		КАН
4 		ФРА
4 		ВЕЛ
3 		АВТ
Схід 		НІМ
4 		УГО
9 		БЕЛ
5 		ІТА
2 		ЄВР
4 		МАЛ
Схід 		ЯПО
5 		6 35
2000 BMW WilliamsF1 Team Williams FW22 BMW E41 3.0 V10 АВС
3 		БРА
5 		СМР
Схід 		ВЕЛ
4 		ІСП
4 		ЄВР
Схід 		МОН
Схід 		КАН
14† 		ФРА
5 		АВТ
Схід 		НІМ
7 		УГО
5 		БЕЛ
3 		ІТА
3 		США
Схід 		ЯПО
Схід 		МАЛ
Схід 		5 24
2001 BMW WilliamsF1 Team Williams FW23[en] BMW P80 3.0 V10 АВС
Схід 		МАЛ
5 		БРА
Схід 		СМР
1 		ІСП
Схід 		АВТ
Схід 		МОН
Схід 		КАН
1 		ЄВР
4 		ФРА
2 		ВЕЛ
Схід 		НІМ
1 		УГО
4 		БЕЛ
7 		ІТА
3 		США
Схід 		ЯПО
6 		4 49
2002 BMW WilliamsF1 Team Williams FW24[en] BMW P82 3.0 V10 АВС
Схід 		МАЛ
1 		БРА
2 		СМР
3 		ІСП
11† 		АВТ
4 		МОН
3 		КАН
7 		ЄВР
4 		ВЕЛ
8 		ФРА
5 		НІМ
3 		УГО
3 		БЕЛ
5 		ІТА
Схід 		США
16 		ЯПО
11† 		4 42
2003 BMW WilliamsF1 Team Williams FW25[en] BMW P83 3.0 V10 АВС
8 		МАЛ
4 		БРА
7 		СМР
4 		ІСП
5 		АВТ
6 		МОН
4 		КАН
2 		ЄВР
1 		ФРА
1 		ВЕЛ
9 		НІМ
Схід 		УГО
4 		ІТА
Від 		США
Схід 		ЯПО
12 		5 58
2004 BMW WilliamsF1 Team Williams FW26[en] BMW P84 3.0 V10 АВС
4 		МАЛ
Схід 		БАХ
7 		СМР
7 		ІСП
6 		МОН
10† 		ЄВР
Схід 		КАН
ДСК 		США
Схід 		ФРА ВЕЛ НІМ УГО БЕЛ ІТА КИТ
Схід 		ЯПО
2 		БРА
5 		9 24
2005 Panasonic Toyota Racing Toyota TF105[en] Toyota RVX-05 3.0 V10 АВС
12 		МАЛ
5 		БАХ
4 		СМР
9 		ІСП
4 		МОН
6 		ЄВР
Схід 		КАН
6 		США
Від 		ФРА
7 		ВЕЛ
8 		НІМ
6 		УГО
3 		ТУР
12 		ІТА
6 		БЕЛ
7 		БРА
8 		6 45
Toyota TF105B[en] ЯПО
8 		КИТ
3
2006 Panasonic Toyota Racing Toyota TF106[en] Toyota RVX-06 2.4 V8 БАХ
14 		МАЛ
8 		АВС
3 		СМР
9 		ЄВР
Схід 		ІСП
Схід 		10 20
Toyota TF106B[en] МОН
8 		ВЕЛ
Схід 		КАН
Схід 		США
Схід 		ФРА
4 		НІМ
9 		УГО
6 		ТУР
7 		ІТА
15 		КИТ
Схід 		ЯПО
7 		БРА
Схід
2007 Panasonic Toyota Racing Toyota TF107[en] Toyota RVX-07 2.4 V8 АВС
8 		МАЛ
15 		БАХ
12 		ІСП
Схід 		МОН
16 		КАН
8 		США
Схід 		ФРА
10 		ВЕЛ
Схід 		ЄВР
Схід 		УГО
6 		ТУР
12 		ІТА
15 		БЕЛ
10 		ЯПО
Схід 		КИТ
Схід 		БРА
11 		16 5
Джерело:[121]

† Не фінішував на Гран-прі, але був класифікований, оскільки подолав понад 90 % дистанції.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Wright, David (Вересень 1999). Ralf Schumacher: Coming Out of Michael's Shadow. Atlas F1. Haymarket Publications. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 серпня 2014.
  2. ↑ а б в г д Ralf Schumacher. driverdb.com. Архів оригіналу за 30 червня 2021. Процитовано 31 серпня 2014.
  3. ↑ а б Complete Archive of Ralf Schumacher. Racing Sports Cars. Архів оригіналу за 11 грудня 2022. Процитовано 31 липня 2021.
  4. ↑ Ralf Schumacher to test McLaren; Magnussen to IndyCar. Atlas F1. Haymarket Publications. 6 серпня 1996. Архів оригіналу за 12 грудня 2022. Процитовано 28 серпня 2014.
  5. ↑ Schumacher's three-year Jordan deal. GrandPrix.com. Inside F1, Inc. 23 вересня 1996. Архів оригіналу за 12 грудня 2022. Процитовано 28 серпня 2014.
  6. ↑ Fisichella signs for Jordan. GrandPrix.com. Inside F1, Inc. 13 січня 1997. Архів оригіналу за 19 липня 2023. Процитовано 28 серпня 2014.
  7. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав Ralf Schumacher. Motor Sport. Архів оригіналу за 23 квітня 2023. Процитовано 31 липня 2021.
  8. ↑ Ralf in uniform. GrandPrix.com. Inside F1, Inc. 3 листопада 1997. Архів оригіналу за 12 грудня 2022. Процитовано 14 листопада 2014.
  9. ↑ Zanardi and Schumacher Jr. at Williams. GrandPrix.com. Inside F1, Inc. 21 вересня 1998. Архів оригіналу за 14 грудня 2022. Процитовано 28 серпня 2014.
  10. ↑ How 2 Million Pounds Helped Michael Schumacher Rescue His Brother Ralf – EssentiallySports. Essentially Sports. 7 червня 2020. Архів оригіналу за 1 січня 2023. Процитовано 19 серпня 2020.
  11. ↑ Ralf Schumacher Betters His Williams Contract. Atlas F1. Haymarket Publications. 11 жовтня 1999. Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 30 серпня 2014.
  12. ↑ Michael Schuamcher Wins the Australian GP. Atlas F1. Haymarket Publications. 12 березня 2000. Архів оригіналу за 1 жовтня 2022. Процитовано 2 вересня 2014.
  13. ↑ Lupini, Michele. The European GP Review. Atlas F1. Haymarket Publications. Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 30 серпня 2014.
  14. ↑ Will Ralf Schumacher be in Montreal?. GrandPrix.com. Inside F1, Inc. 5 червня 2000. Архів оригіналу за 19 липня 2023. Процитовано 30 серпня 2014.
  15. ↑ Schumacher fit for Montreal. BBC News. 15 червня 2000. Архів оригіналу за 19 липня 2023. Процитовано 30 серпня 2014.
  16. ↑ Grand Prix Results: Canadian GP, 2000. GrandPrix.com. Inside F1, Inc. 18 червня 2000. Архів оригіналу за 2 січня 2002. Процитовано 30 серпня 2014.
  17. ↑ Horton, Roger (Березень 2001). Death at Albert Park. Atlas F1. Haymarket Publishing. Архів оригіналу за 1 липня 2001. Процитовано 29 серпня 2014.
  18. ↑ Schumacher races to victory. BBC Sport. 18 березня 2001. Архів оригіналу за 11 червня 2001. Процитовано 29 серпня 2014.
  19. ↑ Grand Prix Results: Brazilian GP, 2001. GrandPrix.com. Inside F1, Inc. 1 квітня 2001. Архів оригіналу за 2 жовтня 2014. Процитовано 29 серпня 2014.
  20. ↑ San Marino Grand Prix: Schumacher led Williams to glory. The Telegraph. 15 квітня 2001. Архів оригіналу за 12 січня 2022. Процитовано 29 серпня 2014.
  21. ↑ Ralf Schumacher wins Canadian GP. CBC News. 11 червня 2001. Архів оригіналу за 19 липня 2023. Процитовано 29 серпня 2014.
  22. ↑ Spurgeon, Brad (25 червня 2001). Penalty Dulls Brothers' Duel on Home Turf : This Time, Edge Goes To Older Schumacher. The New York Times. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 29 серпня 2014.
  23. ↑ ((Atlas F1)) (1 липня 2001). Michael Schumacher Takes 50th GP Win in France. Autosport. Haymarket Publications. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 серпня 2014.
  24. ↑ Henry, Alan (30 липня 2001). Williams put the heat on Coulthard. The Guardian. Архів оригіналу за 19 липня 2023. Процитовано 29 серпня 2014.
  25. ↑ Montoya claims first F1 win. BBC Sport. 16 вересня 2001. Архів оригіналу за 4 жовтня 2001. Процитовано 29 серпня 2014.
  26. ↑ Ralf Schumacher to race with glasses. GrandPrix.com. Inside F1, Inc. 10 грудня 2001. Архів оригіналу за 19 липня 2023. Процитовано 28 серпня 2014.
  27. ↑ Ralf uninjured in car accident. gpupdate.net. 4 грудня 2001. Архів оригіналу за 21 серпня 2016. Процитовано 28 серпня 2014.
  28. ↑ Ralf Gets FIA Go-Ahead to Wear Glasses. Atlas F1. Haymarket Publications. Reuters. 14 січня 2002. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 28 серпня 2014.
  29. ↑ Crash drivers blame each other. BBC Sport. 3 березня 2002. Архів оригіналу за 19 липня 2023. Процитовано 28 серпня 2014.
  30. ↑ Spurgeon, Brad (18 березня 2002). FORMULA ONE RACING: Again, a Schumacher wears laurels. The New York Times. Процитовано 28 серпня 2014.
  31. ↑ Schumi on top in Brazil. BBC Sport. 31 березня 2002. Архів оригіналу за 19 липня 2023. Процитовано 28 серпня 2014.
  32. ↑ Grand Prix Results: San Marino GP, 2002. GrandPrix.com. Inside F1, Inc. 14 квітня 2002. Архів оригіналу за 19 липня 2023. Процитовано 28 серпня 2014.
  33. ↑ Benson, Andrew (28 квітня 2002). Ralf rues 'stupid' error. BBC Sport. Архів оригіналу за 17 грудня 2002. Процитовано 29 серпня 2014.
  34. ↑ Spurgeon, Brad (27 травня 2002). Formula One : A name that isn't Schumacher wins in Monaco. The New York Times. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 29 серпня 2014.
  35. ↑ Ralf floored by back trouble. BBC Sport. 15 січня 2003. Архів оригіналу за 3 липня 2022. Процитовано 29 серпня 2014.
  36. ↑ Ralf Fails Big Brother Task. itvf1.com. ITV Sport. 15 червня 2003. Архів оригіналу за 17 червня 2003. Процитовано 29 серпня 2014.
  37. ↑ Ralf wins French Grand Prix. The Telegraph. 6 липня 2003. Архів оригіналу за 12 січня 2022. Процитовано 29 серпня 2014.
  38. ↑ Ralf Schumacher penalised for GP pile-up. The Age. Agence France-Presse. 5 серпня 2003. Архів оригіналу за 2 жовтня 2014. Процитовано 31 серпня 2014.
  39. ↑ Ralf Schumacher leaves hospital after test crash. ABC News. 4 вересня 2003. Архів оригіналу за 22 грудня 2022. Процитовано 29 серпня 2014.
  40. ↑ Ralf Schumacher pulls out of Italian Grand Prix. Formula One. 13 вересня 2003. Архів оригіналу за 14 вересня 2014. Процитовано 29 серпня 2014.
  41. ↑ United States GP – Sunday – Race Report. GrandPrix.com. Inside F1, Inc. 29 вересня 2003. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 29 серпня 2014.
  42. ↑ 2003 World Championship Standings: Final Standings. AtlasF1. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 31 липня 2021.
  43. ↑ Ralf eyes Williams title charge. BBC Sport. 24 грудня 2003. Архів оригіналу за 16 липня 2004. Процитовано 29 серпня 2014.
  44. ↑ Ferrari dominate first race. BBC Sport. 7 березня 2004. Архів оригіналу за 15 липня 2023. Процитовано 1 вересня 2014.
  45. ↑ Henry, Alan (22 березня 2004). German's flight puts an early end to fight. The Guardian. Архів оригіналу за 19 липня 2023. Процитовано 1 вересня 2014.
  46. ↑ More Friendly Fire at Williams. itv-f1.com. ITV Sport. 30 травня 2004. Архів оригіналу за 3 червня 2004. Процитовано 1 вересня 2014.
  47. ↑ Williams and Toyota disqualified from Canada. Formula One. 13 червня 2004. Процитовано 30 серпня 2014.[недоступне посилання з 01.02.2026]
  48. ↑ Max Mosley's press conference in full. Formual1.com. Formula One World Championship Limited. Липень 2004. Архів оригіналу за 27 лютого 2015. Процитовано 26 лютого 2015.
  49. ↑ Tremayne, David (16 липня 2004). Pizzonia to stand in for injured Ralf Schumacher. The Independent. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 28 серпня 2014.
  50. ↑ Toyota sign Schumacher. The Telegraph. 7 липня 2004. Архів оригіналу за 12 січня 2022. Процитовано 28 серпня 2014.
  51. ↑ Ralf Schumacher back behind wheel. CNN. 13 вересня 2004. Архів оригіналу за 19 липня 2023. Процитовано 28 серпня 2014.
  52. ↑ Frank Williams pays tribute to Ralf. Formula One. 30 вересня 2004. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 28 серпня 2014.
  53. ↑ Knuston, Dan (19 листопада 2004). Ralf S. just wants a title shot. ESPN. Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 31 серпня 2014.
  54. ↑ Montoya beats Raikkonen to Brazilian victory. China Daily. China Daily Group. 25 жовтня 2004. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 31 серпня 2014.
  55. ↑ Ralf talks up Toyota hopes. BBC Sport. 26 липня 2004. Процитовано 30 серпня 2014.
  56. ↑ Q & A with Toyota's Ralf Schumacher. Formula One. 23 березня 2005. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 30 серпня 2014.
  57. ↑ Addison, David (3 квітня 2005). Alonso dominant in Bahrain. ESPN. Архів оригіналу за 14 грудня 2014. Процитовано 30 серпня 2014.
  58. ↑ Alonso holds off Schumacher surge. BBC Sport. 24 квітня 2005. Архів оригіналу за 19 липня 2023. Процитовано 30 серпня 2014.
  59. ↑ Grand Prix Results: European GP, 2005. GrandPrix.com. Inside F1, Inc. 29 травня 2005. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 31 серпня 2014.
  60. ↑ Schumacher held out due to lingering crash effects. Associated Press. 18 червня 2005. Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 30 серпня 2014.
  61. ↑ Ralf to miss GP following crash. BBC Sport. 18 червня 2005. Процитовано 30 серпня 2014.
  62. ↑ 2005 Race by Race – Part Three. Formula One. 25 листопада 2005. Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 31 серпня 2014.
  63. ↑ Toyota predict bright F1 future. BBC Sport. 16 жовтня 2005. Архів оригіналу за 3 липня 2022. Процитовано 31 серпня 2014.
  64. ↑ Ralf: Toyota aiming to win in 2006. Autosport. Haymarket Publications. 24 жовтня 2005. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 30 серпня 2014.
  65. ↑ Toyota endure shocking Bahrain race. Formula One. 12 березня 2006. Архів оригіналу за 14 вересня 2014. Процитовано 30 серпня 2014.
  66. ↑ Ralf welcomes first point of 2006. Autosport. Haymarket Publications. 19 березня 2006. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 30 серпня 2014.
  67. ↑ Alonso puts Button in his place. BBC Sport. 2 квітня 2006. Архів оригіналу за 13 липня 2022. Процитовано 30 серпня 2014.
  68. ↑ All change at the GPDA. GrandPrix.com. Inside F1, Inc. 29 вересня 2006. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 1 вересня 2014.
  69. ↑ Q&A with Toyota's Ralf Schumacher. Formula One. 12 січня 2007. Архів оригіналу за 23 грудня 2014. Процитовано 30 серпня 2014.
  70. ↑ Replacing Ralf... GrandPrix.com. Inside F1, Inc. 31 травня 2007. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 30 серпня 2014.
  71. ↑ Noble, Jonathan (13 червня 2007). Toyota boss urges Ralf to improve form. Autosport. Haymarket Publications. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 30 серпня 2014.
  72. ↑ а б Jones, Bruce (2008). Grand Prix 2008. London, England: Carlton Books. с. 80—113. ISBN 978-1-84732-104-6 — через Internet Archive.
  73. ↑ Barstow, Ollie (22 липня 2007). Schumacher disappointed at missed opportunity. Crash. Архів оригіналу за 31 липня 2021. Процитовано 31 липня 2021.
  74. ↑ Schumacher set to quit Toyota. BBC Sport. 1 жовтня 2007. Архів оригіналу за 17 липня 2022. Процитовано 30 серпня 2014.
  75. ↑ Noble, Jonathan (25 серпня 2007). Berger: Ralf sounded out Toro Rosso. Autosport. Haymarket Publications. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 30 серпня 2014.
  76. ↑ Ralf issues McLaren declaration. BBC Sport. 25 листопада 2007. Архів оригіналу за 6 липня 2022. Процитовано 30 серпня 2014.
  77. ↑ Ralf makes hint at F1 retirement. BBC Sport. 7 грудня 2007. Процитовано 31 липня 2021.
  78. ↑ Ralf Schumacher's F1 career could be over. CBC News. 27 грудня 2007. Архів оригіналу за 13 липня 2022. Процитовано 31 серпня 2014.
  79. ↑ Sailsbury, Matt (28 грудня 2009). Ralf Schumacher 'turned down F1 return'. Crash. Архів оригіналу за 19 липня 2023. Процитовано 31 липня 2021.
  80. ↑ Noble, Jonathan (18 лютого 2008). Ralf confirms Mercedes DTM deal. Autosport. Haymarket Publications. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 30 серпня 2014.
  81. ↑ DTM in Hockenheim: Debütant Schumacher abgeschlagen, Routinier Ekström abgeklärt. Der Spiegel (нім.). Der Spiegeldate=13 April 2008. 13 квітня 2008. Архів оригіналу за 26 грудня 2022. Процитовано 30 серпня 2014.
  82. ↑ First point in DTM for Ralf Schumacher. gpupdate.net. 28 липня 2008. Архів оригіналу за 21 жовтня 2017. Процитовано 31 серпня 2014.
  83. ↑ Paul di Resta wins in Spain from Timo Scheider. DTM.com. Deutsche Tourenwagen Masters. 21 вересня 2008. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 2 вересня 2014.
  84. ↑ Ralf Schumacher with the 2009 AMG Mercedes C-Class Second season with partner Trilux. DTM.com. Deutsche Tourenwagen Masters. 11 лютого 2009. Архів оригіналу за 31 серпня 2014. Процитовано 31 серпня 2014.
  85. ↑ Elizalde, Pablo (23 березня 2010). Ralf Schumacher stays on in the DTM. Autosport. Haymarket Publications. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 31 серпня 2014.
  86. ↑ Bloom, Marcus (23 травня 2010). Mercedes-Benz DTM: DTM Valencia Race Results. eMercedes-Benz. Mercedes-Benz. Архів оригіналу за 6 жовтня 2022. Процитовано 31 серпня 2014.
  87. ↑ Nurburgring: Mercedes-Benz race report. Motorsport.com. 8 серпня 2010. Архів оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 31 серпня 2014.
  88. ↑ DTM Brands Hatch: Analysis part 2. DTM.com. Deutsche Tourenwagen Masters. 7 вересня 2010. Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 31 серпня 2014.
  89. ↑ DTM: 2010 Hockenheim – Mercedes-Benz sunday report – Race win bags title. f1sa.com. Formula One Supporters Association. 17 жовтня 2010. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 31 серпня 2014.
  90. ↑ Elizalde, Pablo (6 квітня 2011). Coulthard, Ralf secure Mercedes deals. Autosport. Haymarket Publications. Архів оригіналу за 9 квітня 2011. Процитовано 31 серпня 2014.
  91. ↑ Spengler wins at Hockenheim – Schumacher claims his maiden DTM podium. DTM.com. Deutsche Tourenwagen Masters. 1 травня 2011. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 31 серпня 2014.
  92. ↑ A dominant lights-to-flag victory for Martin Tomczyk. hankooktire-eu.com. Hankook Tire. 6 червня 2011. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 31 серпня 2014.
  93. ↑ Clark, John (5 липня 2011). Bruno Spengler Wins DTM Race at Norisring. eMercedes-Benz. Mercedes-Benz. Архів оригіналу за 14 жовтня 2017. Процитовано 2 вересня 2014.
  94. ↑ DTM Nürburgring: Analysis Part 2. DTM.com. Deutsche Tourenwagen Masters. 9 серпня 2011. Архів оригіналу за 23 грудня 2014. Процитовано 31 серпня 2014.
  95. ↑ Clark, John (19 вересня 2011). DTM Driver Gary Paffett Takes Top Mercedes Finish and Fourth Overall at Oschersleben. eMercedes-Benz. Mercedes-Benz. Архів оригіналу за 21 жовтня 2017. Процитовано 31 серпня 2014.
  96. ↑ Fifth DTM season for Ralf Schumacher in 2012. DTM.com. Deutsche Tourenwagen Masters. 20 жовтня 2011. Архів оригіналу за 14 вересня 2014. Процитовано 31 серпня 2014.
  97. ↑ O'Leary, Jamie (1 липня 2012). Jamie Green charges to last-gasp Norisring DTM victory. Autosport. Haymarket Publications. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 31 серпня 2014.
  98. ↑ Ralf Schumacher announces retirement. gpupdate.net. 16 березня 2013. Архів оригіналу за 25 серпня 2017. Процитовано 31 серпня 2014.
  99. ↑ O'Leary, Jamie (16 березня 2013). Ralf Schumacher says retiring from DTM suits him best. Autosport. Haymarket Publications. Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 1 вересня 2014.
  100. ↑ Die DTM spielt eine Hauptrolle bei "Alarm für Cobra 11". Motorsport XL. 11 березня 2015. Процитовано 18 вересня 2024.
  101. ↑ F1 race winner Ralf Schumacher to co-run ADAC Formula 4 squad. Autosport. 11 грудня 2015. Процитовано 18 вересня 2024.
  102. ↑ Weddige, Brita (20 жовтня 2009). Ralf Schumacher: Als Teamchef in die GP3. Motorsport-Total.com (нім.). Процитовано 19 вересня 2024.
  103. ↑ Vorderfelt, Tom (11 січня 2010). GP3-Vorbereitung läuft bei Mücke auf Hochtouren. Speedweek (нім.). Процитовано 19 вересня 2024.
  104. ↑ Mücke: "Wir wollen die Ergebnisse von Istanbul bestätigen". Motorsport XL (нім.). 19 травня 2011. Процитовано 19 вересня 2024.
  105. ↑ Zeitler, Michael (11 березня 2019). Ralf Schumacher wird Sky-Experte - Neuer Experte für F1-Übertragung. Auto Bild. Процитовано 18 вересня 2024.
  106. ↑ Kilbey, Stephen (1 серпня 2024). Ralf Schumacher To Make Racing Return In Prototype Cup Germany. DailySportsCar. Процитовано 19 вересня 2024.
  107. ↑ Ralf Schumacher set for a comeback alongside his son David. Endurance-Info. 29 липня 2024. Процитовано 19 вересня 2024.
  108. ↑ Kilbey, Stephen (19 серпня 2024). Weekend Sweep For Ralf & David Schumacher. DailySportsCar. Процитовано 19 вересня 2024.
  109. ↑ Ralf Schumacher to get Married. Atlas F1, The Daily Grapevine. Haymarket Publications. 26 квітня 2001. Архів оригіналу за 24 грудня 2022. Процитовано 1 вересня 2014.
  110. ↑ Ralf Schumacher Gets Married in Austria. Autosport. Haymarket Publications. 5 жовтня 2001. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 1 вересня 2014.
  111. ↑ Father Ralf. GrandPrix.com. Inside F1, Inc. 24 жовтня 2001. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 1 вересня 2014.
  112. ↑ Young Schumacher duo 'needs time' before F1. Wheels24. 12 березня 2019. Архів оригіналу за 31 серпня 2019. Процитовано 9 квітня 2019.
  113. ↑ а б Former F1 driver Ralf Schumacher and his wife Cora have divorced. Motorsport.com. 20 лютого 2015. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 20 лютого 2015.
  114. ↑ Schumacher appointed Laureus Ambassador. DTM.com. Deutsche Tourenwagen Masters. 8 лютого 2011. Архів оригіналу за 23 грудня 2014. Процитовано 31 серпня 2014.
  115. ↑ Ralf Schumacher denies having shot deer in Serbia. Austrian Times. 24 жовтня 2007. Архів оригіналу за 23 грудня 2014. Процитовано 1 вересня 2014.
  116. ↑ Ralf Schumacher outet sich. SPORT1 (нім.). 14 липня 2024. Процитовано 14 липня 2024.
  117. ↑ Menezes, Jack De (14 липня 2024). Ralf Schumacher reveals he is in same-sex relationship, aged 49. The Telegraph (брит.). ISSN 0307-1235. Процитовано 14 липня 2024.
  118. ↑ Former F1 Driver Ralf Schumacher Announces He’s Engaged to Partner Étienne Bousquet-Cassagne. People. 10 лютого 2026. Процитовано 16 лютого 2026.
  119. ↑ Ralf Schumacher Profile | Racing Years. www.racingyears.com. Процитовано 29 травня 2026.
  120. ↑ Ralf Schumacher (D) - All Results - Racing Sports Cars. www.racingsportscars.com. Процитовано 29 травня 2026.
  121. ↑ Ralf SCHUMACHER - Involvement • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 29 травня 2026.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ральф Шумахер
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ральф_Шумахер&oldid=48141486