Рамакхамхаенг Великий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рамакхамхенг
พ่อขุน รามคำแหง มหาราช
Рамакхамхенг
Король Сіаму
Попередник: Бан Муанг
Наступник: Лертхай
 
Народження: близько 1237 - 1247
Смерть: близько 1298
Національність: таєць
Громадянство: Таїланд Таїланд
Релігія: Буддизм
Батько: Сі Індрадітья
Мати: Королева Суеанг
Діти: Лертхай

Медіафайли у Вікісховищі?

Пхо Кун Рамакхамхенг (тай. พ่อขุน รามคำแหง มหาราช; Pho Khun Ramkhamhaeng; близько 1237-1247 — 1298) — третій король династії Пхра Руанг, правив Королівством Сукотай (середньовічним попередником сучасного Таїланду) протягом 1279-1298, за часів його найбільшого розквіту. Під час його правління розроблений тайський алфавіт, а тхеравадійський буддизм став державною релігією королівства. Варто зауважити, що велика частина даних про нього може бути недостовірна та могла бути поширена в XIX столітті для того, щоб узаконити тодішній уряд перед загрозою з боку великих держав.

Життя і правління[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Його батьками були Принц Банг Кланг Хао, який керував королівством під іменем Короля Сі Індрадітья, та королева Суеанг, існує також легенда, за якою його батьками були велетенька на ім'я Канглі та рибалка. У нього було два старших брата та дві сестри. Старший брат помер у дитинстві, а другий, Бан Міанг став королем після смерті свого батька та передав трон Рамакхамхаенгу після своєї смерті.

Ім'я[ред. | ред. код]

У віці 19 років він брав участь у вдалому вторгненні батька в місто Сукхотхай, яке раніше було васалом Камбуджадеша, і тим самим, по суті, створив незалежне Королівство Сукхотхай. За його героїзм на війні йому було присвоєно прізвисько «Phra Ram Khamhaeng», або Рама сміливий. Після смерті батька, його старший брат Бан Міанг став керувати державою та дарував йому управління містом Сі-Сатчаналай.

Правління[ред. | ред. код]

Утворив союз із Юаньською династією Монгольської Імперії. Крім того, у нього були хороші відносини з лідерами сусідніх міст-держав, наприклад, з Нгам Муангом, правителем Пхаяо (чию дружину він, за переказами, спокусив) і Менграєм Великим — правителем Чіангмай. Розширив розміри свого королівства від Лампангу, Пхреє та Нану на півночі, до Накхонситхаммарату на півдні, та від Пхітсанулоку та В'єнтьяну на сході, до міст-держав Монів у Бірмі на заході.

При ньому розроблений та введений тайський алфавіт (Lai Sue Thai) на основі санскриту, палі та грантха (писемність кхмерійв та індійців). На нього часто посилалися монархи, як на доказ «доброї монархії», в тому числі й сучасні.

Смерть[ред. | ред. код]

Якщо вірити китайським хронікам, Рамакхамхаенг помер в 1298, а престол успадкував його син, Лертхай.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

У комп'ютерній грі Civilization V Рамакхамхаенг присутній як правитель Сіамської імперії.

Джерела[ред. | ред. код]