Рамакієн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рамакієн
รามเกียรติ์
Hanuman2.jpg
Ілюстрація епосу з Ват Пхра Кео у Бангкоці
Жанр героїчна поема
Мова тайська мова
Написано 1797

Рамакієн (тай. รามเกียรติ์) — тайський героїчний епос, написаний на базі індійського твору Рамаяна.

Історія[ред.ред. код]

На територію сучасного Таїланду Рамаяна проникла з імперії Кхмерів у часи королівства Сукхотай (королівство) у вигляді театру тіней Ваянг.[1] Науковці знайшли вплив тамільської міфології на персонажів Рамакієну, тому очевидно твір був запозичений з Південно-східної Індії і був перекладений з тамільської мови, санскриту чи палі.[2]

Про популярність епосу на території Таїланду у ті часи свідчить те, що столицю королівства Аюттхаю було названо за назвою міста в епосі — Айодх'я. Багато записаних текстів очевидно було втрачено з падінням Аюттхаї у 1767 р. Наразі існує три давніх записи. Один з них був створений 1797 р. за наказом короля Рами I, засновника династії Чакрі. Саме ця версія вивчається дітьми в школі у Таїланді.

Король Рама II адаптував твір для театру кхон.

Герої[ред.ред. код]

Головний герой Пра Рам (тай. พระราม), тайський варіант Рами, втілення бога Вішну, — зразок доброчесного ідеального короля. Зображений у епосі із зеленим обличчям. Рама прагне винищити расу демонів, чия сила загрожує богам. Його антагоністом виступає лиходій Тосакан.

Нанг Сіда, тайський варіант Сіти, втілення богині Лакшмі, — дружина Рами.

Пхра Лак, тайський варіант Лакшмана, молодший брат Рами, зображений в епосі у золотому одязі. Супроводжує Раму під час заслання у ліс.

Хануман — білий король мавп, син бога вітру, повністю відданий Рамі, спокусник жінок.

Тосакан, тайський варіант Равани — противник Рами, король демонів, має десять ший, голів та пар рук.

Сюжет[ред.ред. код]

У творі описаний алегоричний тріумф добра над злом.

Рама, спадкоємець трону Айодх'ї, був засланий у ліс на 14 років своєю мачухою. Його дружина, Сіта і брат Лакшман пішли за ним. Тосакан, король демонів з Лонгка (Шрі Ланка) викрав Сіту і утримує її на острові в надії одружитися. Хануман зголосився допомогти Рамі. Разом вони перемагають мавпячих королів Сукріпа та Чомпупана. Армія мавп Ханумана побудувала кам'яний міст до острова та почала облогу. Після численних битв Рама переміг Тосакана і вбив його. Він коронував брата Тосакана Піпхека королем Лонгка і повернувся з Сітою правити в Айодх'ю.

Сюжет цілком відповідає індійському оригіналу тоді як деталі (одяг, зброя, топоніміка, природа) були адаптовані під тайські обставини.

У культурі[ред.ред. код]

Рамакієн став основою для численних творів образотворчого мистецтва та театру кхон.

Епос в театрі кхон показують актори, що танцюють, а не говорять. Вони вдягнуті у пишно декорований одяг та маски. Текст Рамакієну читає хор збоку сцени. У версії для театру роль Ханумана значно розширена.

Храм Ват Пхра Кео у Бангкоці оздоблений 178 кольоровими ілюстраціями епосу, що датуються 18 ст.

У народній культурі епос наділений магічною силою. Існує марновірство, що читання Рамакієна сім днів та ночей дозволяє впливати на дощ.[3]

Буддистська інтерпретація[ред.ред. код]

Рамакієн розглядають як алегорію пошуку людиною (Рама) нірвани (Сіта) через війну з пристрастями (демони Тосакана).[3]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Shadow Puppet Theatre in Indonesia, Malaysia, and Thailand. Asian Art Newspaper (en-US). 2016-10-03. Процитовано 2017-05-14. 
  2. Mesangrutdharakul, Waradet. A comparative study of Thai and Indian cultures influenced by the Phra Rama stories. Rev. Integr. Bus. Econ. Res. Vol 3 (NRRU). 
  3. а б Com, The Phuket News. Phuket Culture: Culture: Seven interesting points about the Thai Ramakien. The Phuket News Com (en-US). Процитовано 2017-05-14. 

Джерела[ред.ред. код]

  • The Story of Ramakien // mytripblog.org — URL
  • The Ramakian (Ramakien) // thailandsworld.com — URL