Рамач Михайло Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
серб. Mihal Ramač
Народився 16 серпня 1951(1951-08-16) (66 років)
Руський Крстур
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня

Ра́мач Миха́йло Ю́рійович (серб. Mihal Ramač; 16 серпня 1951) — сербський та русинський журналіст, перекладач, поет, телесценарист.[1]

З біографії[ред.ред. код]

Народився 16 серпня 1951 року в місті Руський Крстур (Югославія).

Здобув фах історика на філософському факультеті у Новому Саді.[2] Протягом трьох років навчався в Українській малій семінарії у Римі.[3]

Професійний журналіст із 1975 року. Його редакція могла вільно передплатити «Тайм», «Ньюзвік», «Шпіґель», «Панораму». Безкоштовно отримували «Правду», «Литературную газету», «Огонёк» та купу безглуздих публікацій з Москви, яка тратила шалені гроші на «глупу пропаганду». Покоління М. Рамача відверто глузувало з московської пропаганди. Рівень життя був вищим від польського.[4]

З 1999 року є постійним оглядачем сербської газети «Данас», згодом — її головний редактор[2] (лютий 2006[2]–2009). Був головним редактором щоденних видань «Наша борба» і «Войводина». Постійний дописувач «Радіо Свобода» (з 1998 року[1]) і агенції Укрінформ.[2]

Лауреат літературних і журналістських премій імені Светозара Милетича (за книжку політичних есе сербською мовою «По той бік мрій»[5]), Светозара Марковича і Станіслава Сташа Маринковича[2] (2002). З нагоди 15-ої річниці незалежності України у 2006 році нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.[5]

Володіє русинською, сербською, англійською, італійською, українською, польською, словацькою, перекладає з латини і давньогрецької.[2] Дописує до періодичних видань сербською та українською мовами; перекладає та пише поезію русинською.

Член Національної Спілки письменників України.[1]

Живе і працює в Сербії.

За спогадами Михайла Рамача, його покоління не бачило Йосипа Броза Тіто диктатором. Диктаторами були Брєжнєв, Чаушеску, лідери країн за «залізною завісою». Батьки, вчителі з дитинства говорили, що за «залізною завісою» — комуністичне лихо, Югославія — інша.[4]

Творчість[ред.ред. код]

Автор:

  • трьох книг — політичних есе про Югославію й Сербію,
  • шести поетичних книжок.[1] Серед них, збірки поезій для дітей «Лібретто за одне літо», «Казка про скрипаля і скрипку» й «Шибеник між зорями».
  • перекладів творів Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, М. Рильського, О. Гончара, В. Сосюри, П. Тичини та інших українських письменників русинською мовою.[1]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Орися Хом'як. Тіто не боявся ні Гітлера, ні Сталіна / Високий замок.— Львів, № 4 (5260) за 15-21 січня 2015.— С. 10.

Посилання[ред.ред. код]