Рамкова конвенція ООН про зміну клімату

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рамкова конвенція ООН про зміну клімату
2011 logo.png
Підготовлений 9 травня 1992
Підписаний
- місце
4 червня 1992
Нью-Йорк
Підписаний 165
Сторони 196 (всі країни-члени ООН, а також Ніуе, острови Кука та Європейський Союз)[1]
Депозитарій Генеральний секретар ООН

Рамкова конвенція ООН зі зміни клімату (англ. United Nations Framework Convention on Climate Change, UNFCCC) — це міжнародний екологічний договір, мета якого полягає в стабілізації концентрації парникових газів в атмосфері на такому рівні, який не допускав би небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему. Обговорення РКЗК ООН відбувалося Ріо-де-Жанейро на Конференції Організації Об'єднаних Націй з навколишнього середовища і розвитку (КООНОСР), неофіційно відомої як Саміт Землі.

Прийняття конвенції[ред.ред. код]

РКЗК ООН була прийнята 9 травня 1992, і відкрита для підписання 4 червня 1992[1]. Конвенція вступила в силу 21 березня 1994. Від імені України 11 червня 1992 року конвенція була підписана, і ратифікована 29 жовтня 1996 року[2]. Станом на березень 2014 року, РКЗК ООН має 196 сторін (англ. Parties). Сторони конвенції зустрічаються щорічно з 1995 року на конференціях Сторін (англ. COP) для оцінки прогресу в боротьбі зі зміною клімату.

Підписанти[ред.ред. код]

Notes
  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я Частина II
  2. а б в г д е ж и к л м н п р Лише частина I

Кіотський протокол[ред.ред. код]

Одним з перших завдань, поставлених РКЗК ООН, було створення національних кадастрів викидів та абсорбції парникових газів. У 1997 році був укладений Кіотський протокол, тобто юридично було оформлене зобов'язання для розвинених країн зі скорочення викидів парникових газів. Протокол зобов'язує розвинуті країни та країни з перехідною економікою скоротити або стабілізувати викиди парникових газів у 20082012 роках до рівня 1990 року. На сьогоднішній день підписала та ратифікувала протокол 191 країна[3], в тому числі більшість промислово розвинутих країн, крім США, які підписали, але не ратифікували угоду.

Паризька угода (2015)[ред.ред. код]

Наступним докоментом у рамках Рамкової конвенції ООН про зміну клімату стала Паризька угода щодо регулювання заходів зі зменшення викидів двоокису вуглецю з 2020 р. Текст угоди було погоджено на 21-й Конференції учасників UNFCCC в Парижі та прийнято консенсусом 12 грудня 2015; але вона ще не вступила в силу.[4]

Виконання вимог Україною[ред.ред. код]

В Україні виконання вимог цієї конвенції та впровадження механізмів Кіотського протоколу до неї, у тому числі в частині реалізації проектів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища, було метою діяльності Національного агентства екологічних інвестицій України (з вересня 2014 функції передані Мінекології[5].

Україна підписала Паризька угоду цієї Конвенції 22 квітня 2016 року у м. Нью-Йорк. Верховна Рада України її ратифікувала 14 липня 2016 року[6].

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Status of Ratification of the Convention. United Nations Framework Convention on Climate Change. Процитовано 10 May 2015. 
  2. ЗУ «Про ратифікацію Рамкової конвенції ООН про зміну клімату»
  3. Kyoto Protocol: Status of Ratification (PDF). Рамкова конвенція ООН про зміну клімату. 2009-01-14. Архів оригіналу за 2013-06-23. 
  4. Sutter, John D.; Berlinger, Joshua (12 December 2015). Final draft of climate deal formally accepted in Paris. CNN. Cable News Network, Turner Broadcasting System, Inc. Процитовано 12 December 2015. 
  5. Постанова КМУ від 10 вересня 2014 р. № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»
  6. Рада ратифікувала Паризьку угоду щодо клімату // УНІАН. — 14.07.2016

Див. також[ред.ред. код]