Рамкова конвенція ООН про зміну клімату

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рамкова конвенція ООН про зміну клімату
2011 logo.png
Підготовлений 9 травня 1992
Підписаний
- місце
4 червня 1992
Нью-Йорк
Підписаний 165
Сторони 196 (всі країни-члени ООН, а також Ніуе, острови Кука та Європейський Союз)[1]
Депозитарій Генеральний секретар ООН

Рамкова конвенція ООН зі зміни клімату (англ. United Nations Framework Convention on Climate Change, UNFCCC) — це міжнародний екологічний договір, мета якого полягає в стабілізації концентрації парникових газів в атмосфері на такому рівні, який не допускав би небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему. Обговорення РКЗК ООН відбувалося Ріо-де-Жанейро на Конференції Організації Об'єднаних Націй з навколишнього середовища і розвитку (КООНОСР), неофіційно відомої як Саміт Землі.

Прийняття конвенції[ред.ред. код]

РКЗК ООН була прийнята 9 травня 1992, і відкрита для підписання 4 червня 1992[1]. Конвенція вступила в силу 21 березня 1994. Від імені України 11 червня 1992 року конвенція була підписана, і ратифікована 29 жовтня 1996 року[2]. Станом на березень 2014 року, РКЗК ООН має 196 сторін (англ. Parties). Сторони конвенції зустрічаються щорічно з 1995 року на конференціях Сторін (англ. COP) для оцінки прогресу в боротьбі зі зміною клімату.

Підписанти[ред.ред. код]

Notes
  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я Частина II
  2. а б в г д е ж и к л м н п р Лише частина I

Кіотський протокол[ред.ред. код]

Одним з перших завдань, поставлених РКЗК ООН, було створення національних кадастрів викидів та абсорбції парникових газів. У 1997 році був укладений Кіотський протокол, тобто юридично було оформлене зобов'язання для розвинених країн зі скорочення викидів парникових газів. Протокол зобов'язує розвинуті країни та країни з перехідною економікою скоротити або стабілізувати викиди парникових газів у 20082012 роках до рівня 1990 року. На сьогоднішній день підписала та ратифікувала протокол 191 країна[3], в тому числі більшість промислово розвинутих країн, крім США, які підписали, але не ратифікували угоду.

Паризька угода (2015)[ред.ред. код]

Наступним докоментом у рамках Рамкової конвенції ООН про зміну клімату стала Паризька угода щодо регулювання заходів зі зменшення викидів двоокису вуглецю з 2020 р. Текст угоди було погоджено на 21-й Конференції учасників UNFCCC в Парижі та прийнято консенсусом 12 грудня 2015[4]. Вступила в дію 4 листопада 2016[5].

Виконання вимог Україною[ред.ред. код]

В Україні виконання вимог цієї конвенції та впровадження механізмів Кіотського протоколу до неї, у тому числі в частині реалізації проектів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища, було метою діяльності Національного агентства екологічних інвестицій України (з вересня 2014 функції передані Мінекології[6].

Україна підписала Паризька угоду цієї Конвенції 22 квітня 2016 року у м. Нью-Йорк. Верховна Рада України її ратифікувала 14 липня 2016 року[7].

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Status of Ratification of the Convention. United Nations Framework Convention on Climate Change. Процитовано 10 May 2015. 
  2. ЗУ «Про ратифікацію Рамкової конвенції ООН про зміну клімату»
  3. Kyoto Protocol: Status of Ratification (PDF). Рамкова конвенція ООН про зміну клімату. 2009-01-14. Архів оригіналу за 2013-06-23. 
  4. Sutter, John D.; Berlinger, Joshua (12 December 2015). Final draft of climate deal formally accepted in Paris. CNN. Cable News Network, Turner Broadcasting System, Inc. Процитовано 12 December 2015. 
  5. Паризька кліматична угода вступила в силу. Україна молода. 04.11.2016. Процитовано 04.11.2016. 
  6. Постанова КМУ від 10 вересня 2014 р. № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»
  7. Рада ратифікувала Паризьку угоду щодо клімату // УНІАН. — 14.07.2016

Див. також[ред.ред. код]