Рамкова конвенція про захист національних меншин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Підписанти, які не ратифікували конвенції, позначені світло-зеленим
Держави, що підписали та ратифікували конвенцію, позначені темно-зеленим
Білим — держави-члени Ради Європи, що не підписували конвенції
Не є членами Ради Європи — сірим

Рамкова конвенція про захист національних меншин — конвенція Ради Європи, багатосторонній договір, спрямований на захист прав національних меншин[1]. Підписана 1 лютого 1995 року у Страсбурзі[2]. Верховна Рада України ратифікувала її 9 грудня 1997 р.[3].

Основні принципи[ред.ред. код]

Цей договір є першим міжнародно-правовим інструментом, спрямованим на захист прав осіб-членів національних меншин як інтегральної складової прав людини в цілому. Концептуальний підхід, закладений у Конвенції, передбачає «досягнення у всіх сферах економічного, соціального, політичного та культурного життя повної та справжньої рівності між особами, які належать до національної меншини, та особами, які належать до більшості населення»[2].

Конвенція спрямована на сприяння повній та реальній рівності національних меншин, встановлюючи у стосунку до осіб, які належать до національних меншин, у сферах суспільного життя, такі принципи:

  • Недискримінація
  • Просування ефективної рівності
  • Сприяння та збереження культури, релігії, мови і традицій
  • Свобода мирних зібрань
  • Свобода асоціацій
  • Свобода вираження думок
  • Свобода думки, совісті і релігії
  • Право на доступ і використання засобів масової інформації
  • Свободи, що стосуються мови та освіти
  • Транскордонні контакти і співробітництво
  • Участь в економічному, культурному та суспільному житті
  • Заборона примусової асиміляції[4]

Захист існування національних меншин відбувається в рамках відповідних територій держав-учасників Конвенції[2].

Прийнявши цю Конвенцію, Рада Європи офіційно визнала права національних меншин складовою прав людини. Втім, назва конвенції («рамкова») засвідчує, що цей договір лише встановлює загальні демократичні принципи, в рамках яких держави-підписанти діють самостійно, враховуючи неоднозначність та специфіку питання прав національних меншин у різних країнах[5].

Реалізація[ред.ред. код]

При Комітеті Міністрів Ради Європи існує Консультативний комітет Рамкової конвенції про захист національних меншин. До нього належать 18 незалежних експертів. Метою діяльності Комітет є оцінка виконання державами-учасницями положень Конвенції, що здійснюється на основі інформації, отриманої з державних доповідей та повідомлень неурядових організацій, а також власного моніторингу.

Співпрацюючи із Консультативним комітетом, Міністерство культури України готує раз на 5 років Доповідь про виконання Україною Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин, спрямовує коментарі до оцінювальної доповіді Комітету, а також забезпечує організацію моніторингових візитів до України експертів Консультативного комітету[6].

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • В. Євтух . Рамкова конвенція про захист прав національних меншин // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. – К.: Парламентське видавництво, 2011. – с.623 ISBN 978-966-611-818-2


міжнародне право Це незавершена стаття про міжнародне право.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.