Рамон Баранґе IV

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рамон IV
Рамон IV
Рамон IV
Граф Барселони
19 серпня 1131 — 6 серпня 1162
 
Народження: 1114(1114)
Родез, Окситанія
Смерть: 6 серпня 1162(1162-08-06)
Борго-Сан-Дальмаццо, П'ємонт
Віросповідання: римо-католик
Династія: Барселонська
Батько: Рамон-Баранге III
Дружина: Петроніла Арагонська

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Рамон-Баранге IV (кат. Ramon Berenguer IV; бл. 11146 серпня 1162) — барселонський граф (11311162). Граф Жирони, Узони та Сарданьї , Рібагорси, володар Арагону. Представник Барселонського дому. Учасник Реконкісти. Народився у Родезі, Окситанія. Син Рамона-Баранге III. Чоловік арагонської королеви Петроніли. Шляхом шлюбу створив арагонсько-барселонську державу. Помер у Борго-Сан-Дальмаццо, П'ємонт, Італія. Прізвисько — Святий. Також — Раймунд-Беренгарій (лат. Raymundus Berengarius).

Біографія[ред.ред. код]

Прийняв Барселонське графство у спадок від свого батька Рамона Баранґе III 19 серпня 1131 року. 11 серпня 1137 в Уесці одружився з дворічною на той час Петронілою Арагонською (однак повна церемонія була проведена у 1150 у Льєйді). Король Арагону шукав союзників у конфлікті з Альфонсом VII Кастильським, який хотів поширити свою владу на весь Іберійський півострів. 13 листопада 1150 року Раміро II відмовився від трону, передавши владу своїй донці, а насамперед її чоловікові. За угодою короля Арагону та графа Барселони їхні нащадки повинні були бути суверенами обох територій. За угодою навіть якби Петроніла й не народила дитини, Арагонське королівство перейшло б під управління барселонськими графами. Обидві території залишалися автономними, зі своїми правами та привілеями. Спільне королівство було федерацією.

Після об’єднання Арагону та Каталонії Рамон IV залагодив конфлікт з Альфонсо VII не без допомоги своєї сестри, дружини короля Кастилії Баранґели. Завдяки цій угоді християнські королівства Піренейського півострова змогли направити свої сили на реконкісту. 1148 року Рамон Баранґе IV відвоював у маврів Туртозу, роком пізніше Фрагу та Льєйду. 1153 року було здобуто важливу стратегічну фортецю Сюрану, чим закінчилася реконкіста Каталонії (у межах кордонів Автономної області Каталонія). Нові завоювання було затверджено міжнародним договором з Кастилією 1151 року у місті Тудилен (ісп. Tudilén або Tudején).

У 1144-1157 роках був регентом Провансу.

Помер у П'ємонті, залишивши владу своєму синові Рамону Баранґе ІІ, який змінив своє ім’я на Альфонса ІІ Арагонського.

Сім'я[ред.ред. код]

Мав позашлюбного сина Баранґе, архієпископа Нарбонни, який згодом став єпископом Льєйди. Від дружини Петроніли мав шістьох дітей:

Джерела[ред.ред. код]

  • Riley-Smith, Jonathan (1991). Atlas of the Crusades. New York: Facts on File.
  • Villegas-Aristizabal, Lucas (2009), "Anglo-Norman involvement in the conquest of Tortosa and Settlement of Tortosa, 1148-1180", Crusades 8, pp. 63–129.

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рамон Баранґе IV