Рамон Магсайсай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рамон Магсайсай
ісп. Ramon del Fierro Magsaysay
Ramon-Magsaysay-01.jpg
Народився 31 серпня 1907(1907-08-31)[1][2][3]
Ібаd, Центральний Лусон, Лусон[d], Філіппіни
Помер 17 березня 1957(1957-03-17)[4][1][3] (49 років)
Астуріас[d], Себу, Центральні Вісаї, Вісайські острови, Філіппіни
Поховання Північне кладовище (Маніла)d
Країна Flag of the Philippines (navy blue).svg Філіппіни
Діяльність політик, інженер
Alma mater Університет Хосе Рісаляd
Учасник Друга світова війна
Посада Президент Філіппін[d], міністр національної оборони Філіппінd і член Палати представників Філіппінd
Партія Націоналістична партіяd
Конфесія Римо-католицька церква
У шлюбі з Лус Магсайсайd
Автограф Ramon Magsaysay Signature.svg

Рамон дель Фієрро Магсайсай (ісп. Ramon del Fierro Magsaysay, 31 серпня 1907 — 17 березня 1957) — державний і політичний діяч Філіппін. Обіймав посаду президента країни з 1953 по 1957 рік.

Ім'я Рамона Магсайсая носить премія, часто звана азійським аналогом Нобелівської премії.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в місті Іба на острові Лусон, де став вчителем. Хоча більшість філіппінської політичної еліти було іспанського походження, Магсайсай належав до малайської меншості[5]. Він отримав торговельну освіту в 1933 році і став генеральним менеджером транспортної компанії у Манілі. Під час Другої світової війни Рамон командував партизанським загоном на острові Лусон, потім був призначений військовим губернатором у своїй рідній провінції коли Сполучені Штати висадили десант на Філіппінах.

1 вересня 1950 року президент Ельпідіо Кіріно призначив Рамона міністром оборони країни (до 28 лютого 1953, потім 1 січня — 14 травня 1954 року). Хоча Магсайсай був лібералом, Націоналістична партія підтримала його на президентських виборах проти Кіріно в 1953 році. Магсайсай обіцяв реформи в кожному секторі філіппінського життя, він був дуже популярним серед населення за свою непідкупність і боротьбу з корупцією.

В області зовнішньої політики Магсайсай дотримувався проамериканського курсу і виступав проти поширення ідей комунізму в часи холодної війни. При ньому Філіппіни стали членом СЕАТО[6]. Втім, з комуністичними повстанцями з Хукбалахапа він вів не тільки збройну боротьбу, але і переговори (через свого посланця Бенігно Акіно-молодшого).

До закінчення строку повноважень як президента Рамон Магсайсай загинув в авіакатастрофі[7], його змінив на посаді віце-президент Карлос П. Гарсія.

Похований на Північному кладовищі в Манілі. Приблизно 2 мільйони людей відвідували державні похорони Магсасая 22 березня 1957 року[8][9][10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б SNAC — 2010.
  2. Find a Grave — 1995.
  3. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Магсайсай Рамон // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. Mirokoto (November 8, 2007). Ilocano Pride: Our Ilocano Presidents. 
  6. Ramon Magsaysay – president of Philippines. 
  7. Gleeck, Jr., Lewis E. (1993). The Third Philippine Republic: 1946–1972. Quezon City: New Day Publishers. с. 190. ISBN 971-10-0473-9. 
  8. Zaide, Gregorio F. (1984). Philippine History and Government. National Bookstore Printing Press. 
  9. Townsend, William Cameron (1952). Biography of President Lázaro Cárdenas.        See the SIL International Website at:   Establishing the Work in Mexico.
  10. Carlos P. Romulo and Marvin M. Gray: The Magsaysay Story (The John Day Company, 1956, updated – with an additional chapter on Magsaysay's death – re-edition by Pocket Books, Special Student Edition, SP-18, December 1957)

Посилання[ред. | ред. код]