Рамон Марія Нарваес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рамон Марія Нарваес
ісп. Ramón María Narváez
Ramon Maria de Narvaez by Vicente Lopez 1772 1850.jpg
Голова Ради міністрів Іспанії
3 травня 1844 — 12 лютого 1846 року
Монарх: Ізабелла II
Попередник: Луїс Гонсалес Браво
Наступник: Мануель Пандо Фернандес де Пінедо
16 березня — 5 квітня 1846 року
Попередник: Мануель Пандо Фернандес де Пінедо
Наступник: Франсіско Хав'єр де Істуріс
4 жовтня 1847 — 19 жовтня 1849 року
Попередник: Флоренсіо Гарсія Гойєна
Наступник: Серафін Марія де Сотто
20 жовтня 1849 — 14 січня 1851 року
Попередник: Серафін Марія де Сотто
Наступник: Хуан Браво Мурільйо
12 жовтня 1856 — 15 жовтня 1857 року
Попередник: Леопольдо О'Доннелл
Наступник: Франсіско Армеро-і-Пеньяранда
16 вересня 1864 — 21 червня 1865 року
Попередник: Алехандро Мон Менендес
Наступник: Леопольдо О'Доннелл
10 липня 1866 — 23 квітня 1868 року
Попередник: Леопольдо О'Доннелл
Наступник: Луїс Гонсалес Браво
 
Партія: Moderate Party[d]
Народження: 5 серпня 1800(1800-08-05)[1]
Лоха, Гранада, Андалусія, Іспанія[2]
Смерть: 23 квітня 1868(1868-04-23)[1] (67 років)
Мадрид, Іспанія[2]
Нагороди:
орден Андрія Первозванного Grand Cross of the Order of Charles III Кавалер Великого хреста ордена Ізабелли Католички Орден Золотого руна

Медіафайли у Вікісховищі?

Дон Рамон Марія де Нарваес-і-Кампос, 1-й герцог де Валенсія (ісп. Don Ramón María de Narváez y Campos, 1. Duque de Valencia; 5 серпня 1800 — 23 квітня 1868) — іспанський військовик і політик, сім разів очолював уряд Іспанії.

Кар'єра[ред. | ред. код]

У 1830-их роках брав участь у боротьбі проти карлістів. До 1840 року підтримував Бальдомеро Еспартеро, але потім долучився до камарильї, що була на боці королеви-регентки. Після невдалої спроби повалення Еспартеро 1841 року Нарваес втік до Франції.

Повернувшись за рік до Мадрида, зумів зв'язатись із прогресистами та з їхньою допомогою, а також за допомогою армійських частин, що перейшли на його бік, повалив Еспартеро. Усунувши конкурентів, у тому числі й союзників, Нарваес очолив уряд, ставши фактично диктатором Іспанії в 1843—1851 роках. Його врядування не було однозначним, оскільки він то схилявся до поміркованого консерватизму з ліберальними елементами, то займав різко клерикальну й анти-ліберальну позицію. Основними його перетвореннями стали податкова реформа, проведена Алехандро Моном, 1844 року було створено Громадянську гвардію під командуванням герцога Ахумади, Педро Підель реорганізував державну освіту, було припинено продаж церковної власності, вжито кроків до адміністративної централізації, запроваджено суд присяжних, прийнято новий закон про вибори. 1847 року Нарваес відрядив війська до Італії з метою відновлення світської влади папи в Римі. 1851 року уклав з Римом конкордат. Загалом, його правління спровокувало повалення королеви Ізабелли невдовзі після його смерті.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]