Ранавалуна III

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ранавалуна III
Ranavalona.jpg
Ім'я при народженні малаг. Razafindrahety
Народилася 22 листопада 1861(1861-11-22)[1]
Мадагаскар
Померла 23 травня 1917(1917-05-23)[1] (55 років)
Алжир, Франція
·емболія
Поховання Амбогіманга
Країна Flag of Madagascar.svg Мадагаскар
Діяльність політична діячка
Знання мов малагасійська
Титул Правляча королева
Посада король
Конфесія протестантизм
Рід Королівство Імерина
Родичі Princess Marie-Louise Ranavalo of Madagascard, Henri Razafkeriefod і Princess Ramasindrazana of Madagascard
Брати, сестри Princess Rasendranoro of Madagascard
У шлюбі з Rainilaiarivonyd
Автограф Signature of Ranavalona III.svg
Нагороди
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Coat of arms of the Merina Kingdom.svg

Ранавалуна III (22 листопада 1861 — 23 травня 1917) — остання королева Імерини в 18831897 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Донька принца Андріанциміанатри та його стриєчної сестри Ракетаки, доньки короля Радами I. Народився 1861 року в Ампаріде (на околиці Антананаріву), отримавши ім'я Разафіндрагеті. Після набуття школьного віку стала навчатися у вчителів Лондонського місіонерського товариства. Водночас її опікуном стала королева Ранавалуна II. Продовжувала освіту в конгрегаційній школі Амбатонакананга, середній школі для дівчат «Друзі» та Центральній школі для дівчаток. 1874 року прийняла хрещення в протестанській церкві.

1883 року після смерті королеви Ранавалуни II успадкувала трон, змінивши ім'я на Ранавалуну. Її коронація відбулася 22 листопада ртого ж року. Вийшла заміж за прем'єр-міністра Райнілайарівуні, який на той час зосередив у своїх руках майже всю владу на Мадагаскарі. В цей час вирувала війна з Францією

Ранавалуни III 10 січня 1886 року підписала договір з Францією, надавши право французам представляти королівство у міжнародній політиці, зобов'язалася сплатити 10 млн фраків, передавала стратегічно важливу бухту Дієго-Суарес, де французи мали намір створити свою військову базу.

За цим Ранавалуни III намагалася заручитися підтримкою США, спрямувавши президенту Гроверу Клівленду подарунки у вигляді тканин і шпильок зі слонової кістки. Під час її правління сталося ураження Мадагаскару під час першої франко-малагасийской війни, яке послабило її політичну вагу в Малагасійська суспільстві. 12 грудня 1887 був укладений мирний договір, який мав значні вигоди для Франції.

У 1884—1885 роках проходила Берлінська конференція, на якій обговорювали сфери впливу в Африці, але про належність Мадагаскару там не йшлося. Це питання вирішилося 1890 року, коли Велика Британія і Нмеччина визнали протекторат Франції над Мадагаскаром.

22 січня 1894 року палата депутатів французького парламенту одноголосно підтримала подання про встановлення протекторату над королівством Імерина. 16 жовтня Ле Мір де Віле, офіційний резидент Франції в королівстві, надав на розгляд малагасійського уряду доповнення до договору 1885 року, яке включало в себе 5 статей, що мали на меті встановлення фактичного протекторату над країною. Ранавалуна III відмовилася його підписувати. Франція у відповідь на це спрямувала в 1895 році експедиційний корпус, який захопив Антананаріву після невеликого опору. Після завершення Другої війни прем'єр-міністра Райнілайарівуні було заслано до Алжир, де він помер 1896 ркоу. Ранавалуна III залишалася на острові, навіть коли Франція в 1 січня 1896 році оголосила Мадагаскар своєю колонією.

Після придушення у 1897 році повстання на Мадагаскарі проти Франції (відоме як меналамби — «червоної шальки»), Ранавалуна III була заслана на Реюньон, а потім — в березні 1899 року до Алжиру, де вона померла в 1917 році.

У листопада 1938 рештки Ранавалуни III були ексгумовані і перепоховані в гробниці королеви Расухеріни поруч з Історичним музеєм в Антананаріву. 6 листопада 1995 року він згорів під час пожежі і рештки Ранавалуни III були перенесені до гробниці на королівському пагорбі Амбугіманга.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Curtin, Philip D. (1998). Disease and empire: the health of European troops in the conquest of Africa. Cambridge, Massachusetts: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-59835-4.
  • Nativel, Didier (2005). Maisons royales, demeures des grands à Madagascar. Antananarivo, Madagascar: Karthala Éditions. ISBN 978-2-84586-539-6.