Рас-Нуадібу
| Рас-Нуадібу ar/رأس نواذيبو/fr/Cap Blanc/es/Cabo Blanco | |
|---|---|
 Півострів на мапі 1958 року | |
| 20°46′17″ пн. ш. 17°02′50″ зх. д. / 20.77139° пн. ш. 17.04722° зх. д.Координати: 20°46′17″ пн. ш. 17°02′50″ зх. д. / 20.77139° пн. ш. 17.04722° зх. д. | |
| Місцезнаходження | Атлантичний океан |
| Країна |
 Західна Сахара ( Марокко), Мавританія |
  Рас-Нуадібу | |
 | |
Рас-Нуадібу (араб. رأس نواذيبو) — вузький півострів на заході Африки довжиною близько 70 км. Крайня південна точка півострова — мис Кап-Блан або Кабо-Бланко (і французький, і іспанський варіанти перекладаються як «Білий мис» і раніше відносилися до усього Рас-Нуадібу).
Історія[ред. | ред. код]
Першим європейцем, що дістався морем до мису Рас-Нуадібу став у 1441 році Нуну Тріштан, капітан португальського принца Енріке Мореплавця[1]. Португальці назвали цей мис Білим мисом (порт. Capa Branca) через піщані дюни і відсутність рослинності.
Ще з часів колоніалізму півострів був розділений з півночі на південь. У 1900 році з'явився остаточний кордон — західна частина стала відноситися до іспанської колонії Ріо-де-Оро (сьогодні — Західна Сахара під контролем Марокко, східна — до Французької Західної Африці (нині — Мавританія)[2].
Західно-Сахарська частина Рас-Нуадібу не контролюється жодною державою, яка на неї претендує. Доступ як з основної частини САДР, так і з боку Марокко обмежений значним за площею мінним полем, що починається з Марокканської стіни з півночі (21° 21' 99" пн. ш.) і закінчується мавританським блокпостом з півдня (21° 17' 66 пн. ш. 16° 58' 74 зх. д.), прибережний простір півострова періодично патрулюють марокканські військові. Найбільше місто західної частини — Лагуїра (Агуера). З часів іспанців залишилася автомобільна дорога (нині реконструйована і використовується для торгівлі між Марокко та Мавританією).
Колонія тюленів-монахів[ред. | ред. код]
.jpg)
На півострові знаходиться найбільша у світі колонія дуже рідкісних тюленів-монахів. Вона сильно постраждала під час епідемії 1997 року, коли загинуло дві третини з 310 голів. Причини епідемії точно не встановлені. Відтоді популяція повільно збільшується.
Посилання[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Бізлі, Чарльз Раймонд (2015)
- ↑ International Boundary Study, Algeria -Western Sahara 1968 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 лютого 2012. Процитовано 20 жовтня 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
- Бізлі, Чарльз Раймонд. Принц Енріке Мореплавець. — Київ: Темпора, 2015. 236 с. ISBN 978-617-569-209-7