Ратлін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ратлін
англ. Rathlin
ірл. Reachlainn[1]
South leg of Rathlin Island looking towards Fear Head.jpg
Географія
55°17′42″ пн. ш. 6°11′51″ зх. д. / 55.29500000002777682° пн. ш. 6.19750000002777757° зх. д. / 55.29500000002777682; -6.19750000002777757Координати: 55°17′42″ пн. ш. 6°11′51″ зх. д. / 55.29500000002777682° пн. ш. 6.19750000002777757° зх. д. / 55.29500000002777682; -6.19750000002777757
Місцерозташування Атлантичний океан
Акваторія Атлантичний океан
Група островів Британські острови
Площа 14,4 км² 
Довжина 6,4 км
Ширина 4 км
Країна
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Адм. одиниця Антрім
Населення 75 осіб
Веб-сайт rathlincommunity.org
Ратлін. Карта розташування: Сполучене Королівство
Ратлін
Ратлін
Ратлін (Сполучене Королівство)

CMNS: Ратлін у Вікісховищі

Ратлін (англ. Rathlin; ірл. Reachlainn)[2] — це острів біля берегів графства Антрім в Північній Ірландії. Знаходиться не далеко 25 км від шотландського півострова — Кінтайр. Площа — 14,4 км².

Єдиний населений пункт — селище Черч-Бей, пов'язане з Баллікаслом на ірландському узбережжі поромним сполученням.

Найвища точка остріва — Сліевард, 134 м.

Географія[ред. | ред. код]

Ратлін є єдиним населеним прибережним островом Північної Ірландії з постійно зростаючим населенням близько — 150 чоловік і є самим північним населеним островом біля берегів — острова Ірландія. Острів Ратлін знаходиться в 4 милях (6 км) зі сходу на захід і 2 милях (4 км) з півночі на південь.

Найвища точка на острові — Сліевард, 134 метри (440 футів) над рівнем Ірландського моря. Ратлін знаходиться в 15½ милях (25 км) від Малл-оф-Кінтайра, південного краю шотландського півострова — Кінтайр.

Острів був представлений — Асоціацією розвитку Ратлін і Спільноти.[3]

Таунленд[ред. | ред. код]

Ратлін є частиною традиційного баронства Кері[en] і нинішнього району Мойл. Острів є цивільним приходом[en] і підрозділяється на 22 селища.[4]

Ірландська мова[ред. | ред. код]

Cпочатку Ірландська мова використовувалася на острові Ратлін до 1960-х років і, можливо, була основною мовою громади до початку XX століття.

Оскільки він розташований між ірландським і шотландським материком, діалект, знайдений на Ратліні, має багато спільних рис обох мов, а також є унікальним в структурі і граматиці, наприклад, утворюючи множину з -án або -eán (/ɑːnā/) позбавлення від перегинів для слабких іменників і суфіксів для сильних.[5]

Транспорт[ред. | ред. код]

Пором, яким керує «Rathlin Island Ferry Ltd», з'єднує головний порт острова, Черч-Бей, з материком в Баллікасле, в 6 милях (10 км) від нього. На маршруті діють два пороми — швидкісний пішохідний катамаран — пором Rathlin Express і спеціально побудований більший пором, який був введений в експлуатацію в травні 2017 року, Spirit of Rathlin, який перевозить як піших пасажирів, так і невелику кількість транспортних засобів, якщо дозволить погода[6][7].

«Rathlin Island Ferry Ltd» виграла шестирічний контракт на обслуговування в 2008 році, надаючи його в якості субсидованої «рятувальної» послуги[8]. В даний час ведеться розслідування з питання про те, як здійснювалася передача між міністром навколишнього середовища і новими власниками[9].

Природна історія[ред. | ред. код]

Ратлін має доісторичне вулканічне походження, будучи створений у складі Британської третинної вулканічної провінції[en].[10]

Ратлін є одним з 43 спеціальних заповідників у Північній Ірландії. Тут мешкають десятки тисяч морських птахів, в тому числі звичайні кайри тонкодзьоби, мартини трипалі, іпатки і гагарки — в цілому близько тридцяти сімейств птахів. Його відвідують орнітологи з природним заповідником Королівського товариства охорони птахів, з видом на колонію птахів Ратліна. РССБ також успішно керувала природним середовищем існування з метою сприяння поверненню — галки червонодзьобої.

У Північній Ірландії в літні місяці можна побачити тільки пару самців.

Кліфи на цьому відносно голому острові вражаючі, висотою 70 метрів (230 футів). Печера Брюса названа на честь Роберта Брюса[11], також відомого як Роберт I Брюс: саме тут він, як кажуть, побачив легендарного павука, який, як кажуть, надихнув Брюса на продовження його боротьби за незалежність Шотландії[12] . Острів також є найпівнічнішою точкою узбережжя Антріма і району Гленс видатної природної краси.[13]

У 20082009 роках Агентство морської і берегової охорони Сполученого Королівства та Інститут морської піхоти Ірландії провели батиметричну зйомку на північ від Антріма, оновивши карти адміралтейства (спільний Ірландський проект батиметричної зйомки).

При цьому навколо острова Ратлін був виявлений ряд цікавих геологічних особливостей підводних човнів, включаючи затоплений кратер або озеро на плато з чіткими свідченнями про живлять його водних шляхах. Це говорить про те, що події, що призвели до затоплення — осідання земель або підвищення рівня води — були надзвичайно швидкими.

Морські дослідження в цьому районі також виявили нові види морських актинії, знову відкрили для себе молюсків (самий великий і рідкісний молюск двостулкових молюсків в Англії, який, як вважають[14][15], знаходиться тільки в Плимутській затоці і в декількох місцях на заході Шотландії) і ряд місць корабельних аварій, включаючи — HMS Drake[16], який був торпедований і затонув відразу за островом в 1917 році.

Панорама остріва Ратлін

Археологія[ред. | ред. код]

Малонський скарб полірованих сокир, виготовлених з матеріалу. Тьевебульї

Острів був заселений принаймні ще в період мезоліту[17]. Неолітична кам'яна фабрика з виробництва сокир з використанням порцелюлозного каменю знаходиться в Броклі, скупченні будинків в районі Баллігілл-Мідл[18]. Це схоже на завод з виробництва кам'яних сокир, який був знайдений на горі Тієвебулья на прилеглому материковому узбережжі. Продукція цих двох сокирних заводів, які не можна з упевненістю відрізнити один від одного, продавалася по всій Ірландії; це були найбільш важливі джерела ірландського кам'яної сокири їх часу[19].

У 2006 році було виявлено стародавнє поховання, коли дорога розширювалася єдиним пабом острова, що датується раннім бронзовим століттям, приблизно 2000 років до н.е. Геномний аналіз ДНК з тіл показав сильну спадкоємність з генетикою сучасного ірландського населення і встановив, що спадкоємність ірландського населення сходить принаймні на 1000 років раніше, ніж вважалося раніше[20][21][22].

Крім того, у складі насипу є необрізане судно вікінгів[17].

Історія[ред. | ред. код]

Ратлін, ймовірно, був відомий римлянам, Пліній — «Reginia», а Птолемей — «Rhicina» або «Eggarikenna». У VII столітті Адомнан згадує «Rechru» і «Rechrea insula», які також могли бути ранніми назвами для Ратліна[23]. У XI столітті ірландська версія Історія бритів стверджує, що Фір Болг «заволодів людиною і іншими островами крім — Арран, Айлей і Раша» — ще один можливий ранній варіант[24].

Ратлін був місцем першого рейду вікінгів на Ірландію, згідно з Анналами Ольстера. Розграбування церкви острова і підпал її будівель мали місце в 795 році.

У 1306 році Роберт Брюс знайшов притулок у Ратліні, що належить ірландській родині Біссетт. Він залишився в Замку Рахлін, спочатку належав їх феодальному роду Антрім. Біссети були позбавлені Ратліна англійцями, які контролювали графство Ольстер за привітання Брюса. У XVI столітті острів перейшов у володіння Макдональдів із Антріма.

Ратлін був місцем кількох масових вбивств. Під час експедиції в 1557 році сер Генрі Сідні спустошив острів. У липні 1575 року граф Ессекс послав Френсіса Дрейка і Джона Норрейса протистояти шотландським біженцям на острові, і в ході послідувала за цим різанини були вбиті сотні чоловіків, жінок і дітей клану Макдональдів[25][26].

Також в 1642 році солдати Ковенантера Кемпбелла з Аргайлс-Фут були покликані своїм командиром сером Дунканом Кемпбеллом з Окінбрека вбити місцевих католиків Макдональд, близьких до родичів їх головного ворога в шотландському клані Макдональд. Вони кидали десятки жінок з Макдоналда через скелі, щоб вони загинули на скелях внизу[27][28]. Кількість жертв цього масового вбивства, за оцінками, становить всього 100 і до 3000 чоловік.

2 жовтня 1917 року броненосний крейсер HMS Drake був торпедований біля північного узбережжя Ірландії німецьким підводним човном — U-79. Вона вирушила в Черч-Бей на острові Ратлін, де, після того як екіпаж був знятий, вона перекинулася і затонула.

Комерція[ред. | ред. код]

Гавань острова Ратлін

У 1746 році острів був придбаний — Джоном Гейджем. Наприкінці XVIII століття виробництво водоростей стало важливим, а Ратлін став великим центром виробництва. Берегова лінія як і раніше усіяна печами і місцями зберігання. Йдеться про комерційне підприємство, спонсором якого є землевласники острова і в якому бере участь вся громада.

Британський гість XIX століття виявив, що у них була незвичайна форма правління, коли вони вибрали суддю, який сидів на «троні території». Фактично, Роберт Гейдж був «власником острова» до своєї смерті в 1891 році. Гейдж мав ступінь магістра в Триніті Коледжі, Дублін, але він провів своє життя на острові, створюючи свою книгу — «The Birds of Rathlin Island».

В даний час туризм є комерційною діяльністю. У XIX столітті населення острова становило понад тисячу осіб. В даний час його постійне населення становить близько 125 осіб. Влітку стає все більше відвідувачів, більшість з яких приходять подивитися на скелі і їх величезні популяції морських птахів. Багато відвідувачів приїжджають вдень, і на острові є близько 30 ліжок для нічних відвідувачів. Центр для відвідувачів «Boathouse в Church Bay» відкритий сім днів на тиждень з квітня по вересень, з міні-автобусними екскурсіями та прокатом велосипедів. Острів також популярний серед аквалангістів, які приїжджають, щоб досліджувати безліч кораблів в навколишніх водах.

Річард Бренсон розбивcя на своїй повітряній кулі в морі біля острова Ратлін в 1987 році після свого рекордного перельоту через Атлантику зі штату Мен.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Beagmore stone circles and alignments and Cregganconroe court grave NI Department of the Environment. Retrieved 2012-10-15.
  2. Place Names NI - Home. www.placenamesni.org (en). Процитовано 2018-09-25. 
  3. The official website of the Rathlin Development & Community Association. Rathlin Community. Процитовано 2012-01-12. 
  4. The Ire Atlas TOWNLAND DATABASE, Civil Parish: Rathlin Island
  5. Rathlin Island and the Gaelic Language. Culture Northern Ireland. 24 November 2005. 
  6. Rathlin. Rathlinweather.co.uk. Процитовано 2012-01-12. 
  7. "Press Release" (PDF). Rathlin Island Ferry Ltd. 28 April 2008. Archived from the original (PDF) on 15 July 2011. Retrieved 2 August 2009.
  8. Improved service for Rathlin ferry will half travel time. Northern Ireland Executive. 21 April 2008. Процитовано 2009-08-02. 
  9. Probe into tendering contract of ferry run. News Letter (Johnston Press). 18 June 2008. Процитовано 2009-08-02. 
  10. "Causeway Coast and Rathlin Island Geodiversity Profile". Northern Ireland Environment Agency. Archived from the original on 7 October 2009. Retrieved 2 August 2009.
  11. Bruce's Cave. Bruce Rathlin 700. The Ulster-Scots Agency. Архів оригіналу за 21 October 2011. Процитовано 2012-12-29. «Verifying Rathlin Island's connections with King Robert the Bruce» 
  12. The Spider Legend. Bruce Rathlin 700. The Ulster-Scots Agency. Архів оригіналу за 8 January 2014. Процитовано 2012-12-29. «It’s a famous story, but is it true?» 
  13. Antrim Coast and Glens AONB. Northern Ireland Environment Agency. Процитовано 2009-08-02. 
  14. The Joint Irish Bathymetric Survey Project (Video). MCA. Архів оригіналу за 26 March 2009. Процитовано 2009-08-02. 
  15. Prehistoric land under the sea. BBC News. 2008-07-30. Процитовано 2009-08-02. 
  16. Wilson, Ian (2011) HMS Drake. Rathlin Island Shipwreck. Rathlin Island: Rathlin Island Books. ISBN 978-0-9568942-0-5
  17. а б O'Sullivan, Aidan; Breen, Colin (2007). Maritime Ireland. An Archaeology of Coastal Communities. Stroud: Tempus. с. 55. ISBN 978-0-7524-2509-2. 
  18. Weir, A (1980). Early Ireland. A Field Guide. Belfast: Blackstaff Press. с. 96. 
  19. Wallace, Patrick F., O'Floinn, Raghnall eds., Treasures of the National Museum of Ireland: Irish Antiquities, pp. 46-47, 2:4, 2002, Gill & Macmillan, Dublin, ISBN 0717128296
  20. Bronze Age man's burial site unearthed, BBC News, 2 February 2006.
  21. Ancient DNA sheds light on Irish origins, by Paul Rincon, BBC News 28 December 2015.
  22. Cassidy LM, Martiniano R, Murphy EM, et al. (2016) Neolithic and Bronze Age migration to Ireland and establishment of the insular Atlantic genome. Proceedings of the National Academy of Sciences 113:368–373.
  23. Watson (1994) pp. 6, 37.
  24. Chadwick (1949) p. 83
  25. John Sugden, "Sir Francis Drake", Touchstone-book, published Simon+Schuster, New York, ISBN 0-671-75863-2
  26. Sir Francis Drake and Music. The Standing Stones. Процитовано 2009-08-02. 
  27. Royle, Trevor (2004). Civil War: The Wars of the Three Kingdoms 1638-1660. London: Abacus. ISBN 0-349-11564-8.  p.143
  28. The Carolingian Era. MacDonnell Of Leinster Association. Архів оригіналу за 1 October 2011. Процитовано 2008-08-28. 

Посилання[ред. | ред. код]