Ратушний Михайло Ярославович
| Ратушний Михайло Ярославович | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Народився | 18 серпня 1962 (63 роки) Чернихівці, Збаразького району, Тернопільської області | ||
| Країна |  Україна  | ||
| Діяльність | політик | ||
| Відомий завдяки | Народний депутат України 2-го, 3-го та 4-го скликань | ||
| Alma mater | Київський Національний Університет імені Тараса Шевченка | ||
| Знання мов | українська | ||
| Посада | народний депутат України[1], народний депутат України[2] і народний депутат України[3] | ||
| Партія | Конгрес українських націоналістів | ||
| Нагороди |
| ||
| Премії | Літературна премія імені Косовського | ||
Миха́йло Яросла́вович Ратушний (нар. 18 серпня 1962, с. Чернихівці, Збаразького району, Тернопільської області) — український політик та громадський діяч. Народний депутат України 2-го, 3-го та 4-го скликань.
Народився 18 серпня 1962 р. в с. Чернихівці, Збаразького району, Тернопільської області в родині учасників національно-визвольних змагань.
1979 — на відмінно закінчив Збаразьку СШ 2 імені Івана Франка
1986 — випускник Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки, 2009 — Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
1986—1988 — служба у війську
1988—1990 — вчитель англійської мови в школі села Гнідин, Бориспільського району, Київської області. В цій школі вперше в Україні було запроваджено уроки українознавства.
з 1988 — професійно в політиці. участь в нелегальних культурологічних клубах Києва, член оргкомітету по скликанню установчого з'їзду Народного Руху України, перший заступник голови Київського Краєвого Руху.
1990 — організатор та учасник робітничого та студенського страйкового руху з вимогами виходу України з Союзу.
з листопада 1990 по 25 серпня 1991 року — ув'язнено за участь в маніфестації проти військового параду на Хрещатику в Києві (більше 9 місяців Лукянівської тюрми, сумнозвісна «справа Хмари»).
з 1991 — участь у вільному профспілковому русі (заступник голови Всеукраїнського Об'єднання Солідарності Трудівників) та в організованому націоналістичному Русі (член Проводу Конгресу Українських Націоналістів).
з 1994 по 2002 рік двічі обирався депутатом Верховної Ради України по рідній Тернопільщині
січень 1995 — в розпал російської агресії проти Чечні відвідав Грозний в статусі діючого члена Верховної Ради України, як керівник делегації з надання гуманітарної допомоги чеченському народу.
1996 — активний учасник розробки та прийняття Конституції України 1996 року.
У 1994—2006 роках — народний депутат України 3х скликань:
- 2-ге скликання (березень 1994 — квітень 1998), Збаразький виборчій округ № 361, Тернопільська область. Переміг в І турі (отримав більше 50 % голосів виборців), член комітету по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією).
- 3-тє скликання (березень 1998 — квітень 2002), виборчий округ № 164, Тернопільська область. Член Комітету з питань бюджету (липень 1998 — лютий 2000), член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з лютого 2000), голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення діяльності органів прокуратури Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
- 4-те скликання (березень 2005 — квітень 2006) від Блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», № 78 в списку, член РУХу (Українського Народного Руху). Член Комітету з питань європейської інтеграції (з квітня 2005)[4].
З початку 1990-х років був членом КУН, від якого і пройшов у парламент вперше.
Протягом року перебував у фракції ПРП «Реформи-Конгрес» (грудень 1998 — грудень 1999), після чого приєднався до фракції Народного Руху України (з грудня 1999; з квітня 2000 — фракція Українського Народного Руху). У березні-грудні 2005 року перебував у фракції Української Народної Партії.
21 серпня 2011 року на V Всесвітньому Форумі Українців обраний головою Української всесвітньої координаційної ради.
21 серпня 2016 року на VI Всесвітньому Форумі Українців знову переобраний очільником Української всесвітньої координаційної ради.
Березень 2022 року: пішов добровольцем у ДФТГ «Щит Василькова»[5]
25 серпня 2023 року на VII Всесвітньому Форумі Українців обрано головою секретаріату Громадської Спілки «Українська Всесвітня Координаційна Рада» (ГС «УВКР»).
- 2025: «Один із patres patriae»[6]
- Орден «За заслуги» III ступеня[7].
- Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016).[8]
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 7 квітня 2005 року № 2528-IV «Про обрання народного депутата України Ратушного М.Я. членом Комітету Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції»
- ↑ Ратушний, Михайло (2025). Один із Patres Patriae. Київ: Українська Видавнича Справа. с. с 6 з 280 с. ISBN 978-617-95393-0-5.
{{cite book}}:|pages=має зайвий текст (довідка) - ↑ Останні політв’язні СРСР: Михайло Ратушний презентував у Переяславі книгу про те, як народжувалася Незалежність
- ↑ Указ Президента України від 18 листопада 2009 року № 939/2009 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Свободи»
- ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
- Народились 18 серпня
- Народились 1962
- Члени Конгресу українських націоналістів
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Нагороджені ювілейною медаллю «25 років незалежності України»
- Уродженці Чернихівців
- Випускники Луцького педагогічного інституту
- Народні депутати України 2-го скликання
- Народні депутати України 3-го скликання
- Народні депутати України 4-го скликання