Гругман Рафаель Абрамович
Рафаель (Рафаїл) Абрамович Гругман (16 жовтня 1948, Одеса, УРСР, СРСР) — письменник, журналіст, інженер, викладач.
| Рафаель Гругман | |
|---|---|
 | |
| Народився |
16 жовтня 1948 (75 років) Одеса, УРСР, СРСР |
| Громадянство |
 СРСР →  Україна→ США |
| Національність | єврей |
| Діяльність | письменник, журналіст, інженер, викладач коледжу |
| Alma mater | Новосибірський державний технічний університет |
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 16 жовтня 1948 року в Одесі в єврейській сім'ї службовця заводу «Кінап» Абрама Борисовича Гругмана і вчительки початкових класів Євгенії Самійлівни Рівіліс (Голді Шмулівні Рівіліс), випускниці 1937 року літературного факультету єврейського сектора Одеського вчительського інституту (випуск 1937 року виявився останнім, майже весь професорсько-викладацький склад був заарештований).[1][2]
Навчався у одеській школі № 39, в 1971 році закінчив — Новосибірський Електротехнічний Інститут, нині Новосибірський Державний Технічний Університет[1].
У студентські роки друкувався в новосибірських газетах «Радянська Сибір», «Молодість Сибіру», працював літсотрудніком газети «Енергія», навчання поєднував з науково-дослідною роботою на кафедрі Історія КПРС[3]. У 1971 році повернувся в Одесу і аж до розвалу СРСР працював в конструкторському бюро. Автор понад 50 авторських свідоцтв і статей в московських технічних журналах[4].
Друкувався в газетах «Вечірня Одеса», «Одеський вісник», «Всесвітні Одеські Новини», «Порто-Франко», в альманасі «Дерибасівська-Рішельєвська»
У 1993-94 роках був редактором «Ха-Меліц»,[5], першої єврейської газети, що виходила в Одесі в пострадянський час, тоді ж активно співпрацював з Ізраїльським фондом культури і освіти в Діаспорі і з одеським товариством єврейської культури.
У 1994 році була опублікована перша художня книга «Наречена моря», на наступний рік друга — «Боря, вийди з моря»[6]. У 1996 році емігрував в США. У Нью-Йорку працював в Інтернет компанії, керівником групи в IBM, з 1997 року — професор нью-йоркського коледжу
Автор художніх та історичних книг, виданих українською, російською та англійською мовами в Україні, Росії, США та Ізраїлі [7][8].
30 березня 2020 року на радіо Чикаго, «RadioNVC» і 2 квітня в Інтернет-газеті «Континент», передбачив, коли Крим повернеться до складу України і чи буде третій розпад Російської імперії. [9]
Книга «Військові злочини проти жінок. The War Crimes Against Women»[ред. | ред. код]
Прогноз автора про російсько-українську війну, серпень 2023 року:
«Що ж до російсько-української війни, то завдяки великій кількості залучених до неї країн її можна сміливо вважати Третьою світовою. Ці рядки пишуться під час війни. Незважаючи на те, що в Європі ще не вивітрився остаточно дух Мюнхенської угоди 1938 року і що деякі провідні західні країни не бажають стратегічної поразки Росії та в дусі Мюнхена намагаються схилити Україну до територіальних поступок агресору; незважаючи на корупцію, яку навіть під час війни не вдалося перемогти, на колабораціоністів, зовнішніх i внутрішніх, та корумпованих «миротворців», які перетворилися на таємних агентів Кремля; незважаючи на навмисні затримки з наданням Україні в достатній кількості сучасної наступальної та оборонної зброї, насамперед, літаків, систем ППО та ракет дальністю до 500 км, — на глибоке переконання автора цієї книжки останню крапку в ній покликані поставити Збройні Сили України та об’єднана антипутінська коаліція, чисельність учасників якої вже зараз перевищує чисельність учасників антигітлерівської коаліції. Вісімдесят років тому ця коаліція перемогла Гітлера. Хай би що відбувалося на фронті та у закуліссі російсько-української війни, антипутінська коаліція переможе реінкарнацію фюрера». [10]
Книга «Жінка і війна. Від любові до насильства»[ред. | ред. код]
«Независимая газета». «П'ять книг тижня»: «Багато століть література на військову тему в основному розповідала про битви чоловіків з чоловіками, а жінкам відводилася роль прекрасних дам, які благословляють своїх лицарів на подвиги. <...> Рафаель Гругман вирішив поглянути на війну «під іншим ракурсом», показати, як Світлана Алексієвич, її не жіноче обличчя і розповісти «про те, що сором'язливо замовчували і замовчується». Його книга — про «людському (жіночому) вимірі Другої світової війни. Все виявилося упереміш в самій кровопролитній бойні в історії людства: любов, секс і війна. Щирі почуття, неприборкана хіть, любов, тонни крові і мільйони смертей. Подробиці — в розділах «Забуті дівчата», «Партизанська дружина», «Жінки, зґвалтовані війною», «Армійські борделі вермахту» <...>»». [11]
Література[ред. | ред. код]
Історичні книги українською мовою:
- Військові злочини проти жінок. The War Crimes Against Women — Харків: ВД «Фабула», 2024
Художні книги російською мовою:
- Невеста моря — Одесса: Титул, 1994
- Боря, выйди с моря — Одесса: Зюйд-Вест, 1995
- Нужна мне ваша фаршированная рыба — Одесса: Печатный Дом, 2004
- Боря, выйди с моря — 2. Одесские рассказы — Москва: Родина, 2019
- Запретная любовь. Forbidden Love — Москва: Родина, 2020
- Заповіт Мазепи, князя Священної Римської імперії, відкрилося в Одесі праправнукові Бонапарта (ru: Завещание Мазепы, князя Священной Римской империи, открывшееся в Одессе праправнуку Бонапарта) — Москва: Родина, 2021
- Кролик для вождя
Художні книги англійською мовою:
- Nontraditional Love — Нью-Йорк: Liberty Publishing House, 2008[12]
- The Twenty Third Century: Nontraditional Love — Strelbytskyy Multimedia Publishing, 2017
- Napoleon's Great-Great-Grandson Speaks — Strelbytskyy Publishing, 2017
- The Messiah Who Might Have Been. I Was Churchill's Mistress Speaks — Strelbytskyy Publishing, 2018
Історичні книги російською мовою:
- Владимир Жаботинский, неукротимый Самсон — Израиль, Герцлия, Isradon, 2010
- Советский квадрат: Сталин-Хрущёв-Берия-Горбачёв — СПб.: Питер, 2011
- Светлана Аллилуева. Пять жизней — Ростов: Феникс, 2012
- Жаботинский и Бен-Гурион: правый и левый полюсы Израиля — Ростов: Феникс, 2014
- Смерть Сталина: все версии. И ещё одна — Москва: Эксмо, Алгоритм, 2016
- Светлана Аллилуева — Пастернаку. “Я перешагнула мой Рубикон” — Москва: Алгоритм, 2018
- Женщина и война. От любви до насилия — Москва: Алгоритм, 2018
- Смерть Сталина. Все версии и ещё одна — Москва: Эксмо, Родина, 2021
Посилання[ред. | ред. код]
- Інтерв'ю з Рафаелем Гругманом для російськомовного ізраїльського журналу «Мы здесь» [Архівовано 31 січня 2017 у Wayback Machine.], інтерв'юер Анатолій Гершгорін
- Інтерв'ю з Рафаелем Гругманом для російськомовного ізраїльського журналу «Коль ха-ума», інтерв'юер Анатолій Гершгорін
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б МЫ ЗДЕСЬ / Публикации / Номер # 469 / Рафаил Гругман: «Не простил и не прощу». Архів оригіналу за 31 січня 2017. Процитовано 6 березня 2017.
- ↑ NORNET-INFO, Одеса: Маразліївська вулиця. Архів оригіналу за 18 лютого 2017. Процитовано 6 березня 2017.
- ↑ «В современном Израиле нет лидеров, сильных духом». Архів оригіналу за 4 квітня 2015. Процитовано 6 березня 2017.
- ↑ База патентов СССР. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 28 квітня 2019.
- ↑ Их читали в Одессе | Мигдаль[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ «Боря, выйди с моря». Архів оригіналу за 27 лютого 2017. Процитовано 6 березня 2017.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 жовтня 2019. Процитовано 30 жовтня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Книги Рафаеля Гругмана російською мовою на Ozon.ru. Архів оригіналу за 18 лютого 2017. Процитовано 6 березня 2017.
- ↑ «Континент» [Архівовано 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.], Будет ли третий распад России? Мир вчера, сегодня, завтра. Радиоблог 03.30.2020
- ↑ https://fabulabook.com/info-viiskovi-zlocini-proti-zinok-10009521
- ↑ «Независимая газета» Москва «Пять книг недели». Архів оригіналу за 7 жовтня 2018. Процитовано 23 травня 2020.
- ↑ «Nontraditional love», New York, Liberty Publishing. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 6 березня 2017.
|
