Рахленко Леон Гдальєвич

Рахленко Леон Гдальєвич
Народився	6 (19) вересня 1907 Тереховка, Q120201186?, Гомельський повіт, Могильовська губернія, Російська імперія
Помер	9 березня 1986(1986-03-09) (78 років) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Поховання	Східне кладовище
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	актор, театральний режисер, режисер
Alma mater	Російський державний інститут сценічних мистецтв (1927)
Заклад	Національний академічний театр імені Янки Купали
Членство	Білоруська спілка театральних діячівd
Партія	ВКП(б)
Брати, сестри	Q16514642?
У шлюбі з	Ржецька Лідія Іванівна
Діти	Q79447209? і Q17043965?
Нагороди

Могила Рахленко на Східному кладовищі Мінська.

Леон (Евель) Гдальєвич Рахленко (також Леонід Григорович; біл. Леон Гдальевіч Рахленка; 1907—1986) — радянський актор, театральний режисер, педагог. Народний артист СРСР (1966).

Біографія

Леон Рахленко народився 24 серпня 1907 року (за іншими джерелами — 23 серпня) в селі Тереховка (нині Добруського району, Гомельська область, Білорусь)

У 1924—1927 роках навчався в Ленінградському технікумі сценічних мистецтв (учень Л. С. Вівьєна і С. Е. Радлова).

У 1926—1927 роках — артист і асистент режисера Ленінградського робочого театру Пролеткульту. У 1927—1928 роках — художній керівник театральної робочої студії Київської Ради профспілок. У 1928—1929 роках — художній керівник робочої театральної самодіяльності текстильних фабрик в Клинцях (Брянська область).

У 1929—1981 роках — актор і режисер (з 1935) (в 1938—1943 роках — завідувач художньою частиною) Білоруського драматичного театру ім. Я. Купали в Мінську. Режисерську діяльність почав під керівництвом Е. А. Мировича.

У 1956—1958 і 1967—1969 роках — художній керівник студії при театрі.

Член ВКП(б) з 1942 року.

Леон Рахленко помер 9 березня 1986 року в Мінську. Похований на Східному кладовищі.

Сім'я

• Дружина — Лідія Іванівна Ржецька (1899—1977), актриса. Народна артистка СРСР (1955).
• Брат — Олександр Григорович (Гдальєвич) Рахленко (1918—1959), актор.
• Онук— Олександр Юрійович Рахленко (нар. 1961), актор кіно і дубляжу.

Нагороди та звання

• Заслужений артист Білоруської РСР
• Народний артист Білоруської РСР (1946)
• Народний артист СРСР (1966)
• Державна премія Української РСР (1970)
• Орден Жовтневої Революції
• Три ордена Трудового Червоного Прапора (1940, 1948, 1955)
• Орден Дружби народів (1977)
• Медаль «В ознаменування 100-річчя від дня народження Володимира Ілліча Леніна»
• Медаль «Ветеран праці»
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (1982)

Театральні роботи

Актор

• 1939 — «Хто сміється останнім» К. Кропиви — Горлохватський
• 1955 — «Крила» А. Є. Корнійчука — Ромодан
• 1959 — «Третя патетична» М. Ф. Погодіна — Гвозділін
• 1959 — «Втеча з ночі» братів Тур — Косогоров
• 1962 — «На всякого мудреця достатньо простоти» А. Н. Островського — Крутицький
• 1962 — «Четвертий» К. М. Симонова — Він
• «Макар Діброва» А. Е. Корнійчука — Макар Діброва
• «Заметіль» Л. М. Леонова — Степан сироварів
• «На дні» М. Горького — Бубнов
• «Остання жертва» А. Н. Островського — Флор Федуловіч

Режисер

• 1935 — «Життя кличе» В. Н. Білль-Білоцерківського
• 1936 — «Вовки та вівці» А. М. Островського
• 1937 — «Скупий» Мольєра
• 1937 — «Соловей» З. Бядулі
• 1938 — «Партизани» К. кропиви
• 1938 — «Без вини винні» А. Н. Островського
• 1939 — «Хто сміється останнім» К. кропиви
• 1941 — «В степах України» О. Е. Корнійчука
• 1942 — «Фронт» А. Е. Корнійчука
• 1943 — «Російські люди» К. М. Симонова
• 1943 — «Глибоке коріння» Д. Гоу і А. д'Юссо
• 1953 — «Підступність і кохання» Ф. Шиллера
• 1954 — «Вогненний міст» Б. С. Ромашова
• 1956 — «Кремлівські куранти» М. Ф. Погодіна
• 1957 — «Грозовий рік» А. Я. Каплера

Фільмографія

• 1941 — Морський яструб — контр-адмірал
• 1941 — Живи, рідна Білорусь! (музичний фільм) — поэт
• 1954 — Хто сміється останнім? — Горлохватський, директор інституту
• 1956 — Миколка-паровоз — Німецький полковник
• 1957 — Далеке і близьке — Чугай
• 1947 — Поліська легенда — пан Іван
• 1947 — Степан Кольчугін — Бахмутський
• 1958 — Годинник зупинився опівночі — Готберг
• 1960 — Весняні грози — Професор
• 1978 — Розклад на післязавтра — професор Калмиков
• 1980 — Атланти і каріатиди — Богдан Віталійович.

Посилання

• Рахленко Леонид Гдальевич // Велика Радянська Енциклопедія: [В 30 т.] / Гл. ред. А. М. Прохоров . — 3-е изд. — М. : Радянська енциклопедія, 1969—1978.
• Леонід Рахленко. 06.09.1907-09.03.1986 [Архівовано 11 вересня 2021 у Wayback Machine.]
• Журнал «Мішпоха». [Архівовано 11 вересня 2021 у Wayback Machine.] Людина Театру. [Архівовано 11 вересня 2021 у Wayback Machine.]