Роман Рахманний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Рахманний Роман)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роман Рахманний
Роман Дмитрович Олійник
Ім'я при народженні Роман Дмитрович Олійник
Прізвисько «Роман Рахманний», «Роман Хміль», «Romain d'Or», «Ромен Дор»
Народився 26 грудня 1918(1918-12-26)
Піддністряни, Жидачівський район, Львівська область, Україна
Помер 24 червня 2002(2002-06-24) (83 роки)
Монреаль
Країна  Республіка Польща
 Українська держава
 Канада
Діяльність письменник, літературознавець, публіцист
Відомий завдяки журналіст-публіцист, літературознавець, історик
Alma mater Торонтський університет
Знання мов українська
Членство Національна спілка письменників України, Наукове товариство імені Шевченка, Українська вільна академія наук і ПЕН-клуб
Партія  ОУНР
У шлюбі з Надія Хмара-Олійник

Роман Дмитрович Рахманний (справжнє прізвище: Олійник, псевдо.: «Роман Рахманний», «Роман Хміль», «Romain d'Or», «Ромен Дор»; нар. 26 грудня 1918, с. Піддністряни, нині Стрийський район, Львівська область — пом. 24 червня 2002, Монреаль, Канада) — український публіцист, літературознавець та радіокоментатор, член УВАН, НТШ, Національної спілки письменників України, Міжнародного ПЕН-клубу, Спілки українських письменників в екзилі, Спілки українських журналістів у Канаді.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 26 грудня 1918 року. Закінчив школу у Львові, навчався у богословській академії (1937-39, 1941—1944).

У 1939 році, після окупації радяеською ладою Західної України, Роман Олійник виїхав на Лемківщину, де вчителював та працював у підпільній мережі ОУН(б).

Учасник похідних груп ОУН на Південь України, співредактор підпільних видань УДА й УГВР. Восени 1941 року Роман Олійник повернувся у Львів і продовжив навчання у Богословській академії, яку закінчив у 1944 році з відзнакою.

На еміграції в Німеччині з 1945 року. Мешкав у місті Фюрт, Баварія. Співпрацював з Проводом Закордонних частин ОУН (ЗЧ ОУН) та ЗП УГВР. Редагував бюлетені «Український Інформатор» та «Наш шлях» (1945-1946), керівник Української пресової служби (194648), співредактор і співвидавець часописів «Час» (Фюрт-Нюрнберг, 1945—1948), «Українська трибуна» (Мюнхен, 1946—1948).

З 1949 в Канаді. Одружився з Надією Хмарою. Був серед ініціаторів створення громадської організації «Ліга визволення України».

Здобув науковий ступінь магістра слов'янських літератур у Торонтському університеті.

Головний редактор «Гомону України» (1949-51).

У 1959 році переїхав з родиною в Монреаль, працював на посаді редактора й диктора в українській Секції міжнародної служби «Радіо Канада», згодом став її керівником.

1962 року здобув науковий ступінь доктора філософії.

З 1964 року член редакційної колегії часопису «Сучасність», а з 1970 року і часопису «Нові дні».

опівр. численних українських періодичних видань за кордоном; статті в голландській, норвезькій, французькій, англійській і американській пресі.

Студіював у Торонтському і Монреальському університетах. Захистив дисертацію (1962). Працював викладачем української літератури, радіокоментатором. Очолював українську секцію канадського радіо (1975—1984).

Творчість[ред. | ред. код]

Автор книг :

  • «УПА в Західній Європі» (1948)
  • «Кров і чорнило» (1960)
  • «Будівничий першої Української Народної Республіки» (1966)
  • «На п'ятдесятій паралелі: Статті і коментарі: 1959–1969.» (1969)
  • «На порозі другого півстоліття» (1970)
  • «Не словом єдиним» (1971)
  • «Червоний сміх над Києвом» (1971)
  • «Державницька слава УПА» (1982)
  • «Вогонь і попіл» (1974)
  • «Чому політичний Тарас Шевченко?» (1976)
  • «Самовизначення християнської України» (1977)
  • «Вогні самостійної України: Розмови з молодими» (1978)
  • «В обороні української справи» (1979, англ. мовою)
  • «Дмитро Донців і Микола Хвильовий: 1923–1933» (1984)
  • «Україна атомного віку», т. 1–3. (1987–1991)
  • «Роздуми про Україну: Вибрані есеї та статті 1945–1990» (1997)
  • «Літературно-ідеологічні напрямки в Західній Україні, 1919–1939 роки». (1999)
  • «Публіцист мислі і серця» (2000)

праць :

  • «Українська міжнародна політика з позиції власної сили» (1963)
  • «До письменниці Ірини Вільде» (1964)
  • «Дума про наймолодшого брата» (1965)
  • «Преса Української РСР» (1967)
  • «За гідну українську державу: лист до українських літераторів в УРСР» (1968)
  • «Жива Україна» (1969)
  • «Поїзд, що йде крізь наше серце» (1969)
  • «За діялог між українцями: відповідь Д. Павличкові» (1970)
  • «Слово в обороні Лемківщини» (1974)[1]

Автор спогадів «Інцидент по дорозі до Криму» про арешт німцями частини «А-I»[2].

Автор передмови до книги Михайла Брайчевського Приєднання чи возз'єднання? (Критичні зауваги з приводу однієї концепції) — Торонто: Видавництво «Нові Дні», 1972. — 66 с.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.; Бугаєва О. Роман Рахманний // Українська біографістика: Збірник наукових праць. — К.,1999. — Вип. 2. — С.121-125; Бугаєва О. Роман Рахманний // Народжені Україною: Меморіальний альманах у 2-х томах. — К., 2002. — Т. 2. — 390—391.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Ковалів Ю. Літературознавчі осяяння Романа Рахманного //Слово і час. — 1999. — № 4. –С. 72.
  • Олійник Н. Публіцист крізь призму критики // Рахманний Р. Україна атомного віку: Есеї і статті, 1945—1986. — Торонто: Гомін України, 1987. — Т. 1. — С. 10-22.
  • Погребенник В. Слово-зброя: Література у творчому набутку Романа Олійника-Рахманного. Навч.посібник. — К., 2003.
  • Публіцист мислі і серця: Збірник праць на пошану 80-річчя Романа Олійника-Рахманного /Упор. Ф. Погребенник, передм. І. Дзюби. — К.: Четверта хвиля, 2000. — 335 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Слово в обороні Лемківщини (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 травня 2021. Процитовано 16 травня 2021.
  2. Слово-зброя. Література у творчому набутку Романа Олійника-Рахманного (публіцистика, есеїстика, літературознавство) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 травня 2021. Процитовано 16 травня 2021.
  3. Рахманний Роман Дмитрович [Архівовано 16 травня 2021 у Wayback Machine.] Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка