Рахів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рахів
Rahiv gerb.png Rahiv prapor.png
Герб Рахова Прапор Рахова
Rakhiv.jpg
Краєвид міста
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Закарпатська область
Район Рахівський район
Громада Рахівська міська громада
Засноване 1447
Перша згадка 910
Населення 15 489 (01.01.2017)[1]
 - повне 15 489 (01.01.2017)[1]
Площа 5,68 км²
Поштові індекси 90600
Телефонний код +380-3132
Координати 48°03′ пн. ш. 24°13′ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 430 м
Водойма Річка Тиса, потічок Сільський Потік
Назва мешканців рахів'я́нин, рахів'я́нка, рахів'я́ни
Міста-побратими Flag of Hungary.svg Белварош-Ліпотварош, Угорщина
Flag of Hungary.svg Сегед, Угорщина
Flag of Romania.svg Вишово-Вижнє, Румунія
Flag of Germany.svg Бегрінген, Німеччина
Flag of Slovakia.svg Свидник, Словаччина
Flag of Hungary.svg Деск, Угорщина
Flag of Poland.svg Більськ-Підляський, Польща
День міста 29 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Рахів
До обл./респ. центру
 - автошляхами 209 км
Міська влада
Адреса 90600, Закарпатська обл., Рахівський р-н, м.Рахів, вул. Миру, 34
Вебсторінка Рахівська міська рада
Міський голова Медвідь Віктор Васильович

CMNS: Рахів у Вікісховищі

Карта
Рахів. Карта розташування: Україна
Рахів
Рахів
Рахів. Карта розташування: Закарпатська область
Рахів
Рахів

Рáхів— місто в Україні, адміністративний центр Рахівської міської громади і Рахівського району Закарпатської області, на Гуцульщині. Розташоване у південно-східній частині Закарпатської області в гірській улоговині на висоті 430 м над рівнем моря — найвисокогірніше місто і районний центр в Україні. Найбільший перепад висот у Рахові між найнижчою (400 м) і найбільш високою (1200 м) вулицями. Завдяки географічному розташуванню, неповторній природі і самобутній гуцульській культурі Рахів відомий, як один із найзнаніших туристично-рекреаційних центрів західної України. У місті працює турбаза, готелі і низка гостьових приватних будинків. У Рахові розташоване правління Карпатського біосферного заповідника.

Назва[ред. | ред. код]

Є декілька переказів і пояснень про походження назви міста. Вони пов'язані з рухом опришків, які нібито в цій місцевості рахували відібране у багатіїв добро та ділили його між бідняками. Інша версія: купці на шляху з Трансильванії та Угорщини до Галичини спинялися тут і рахували власні прибутки[джерело?] . Можливо, назва походить від власного імені Рах, який мав тут садибу.

Історія[ред. | ред. код]

Датою заснування Рахова вважається 1447 рік, хоча письмова згадка про це поселення відома ще з 910 року. Одними з перших поселенців Рахова, напевне, були гуцули з Галичини — Мельничуки, Ворохти й інші. Селяни займалися вівчарством, рибальством, полюванням, бджолярством. Жили в курних хатах-колибах, згодом будували гуцульські хати-ґражди.

Рахів зазнав татаро-монгольського поневолення. 1241 року шістдесятитисячна орда хана Батия перейшла через Карпати в Угорщину. Впродовж свого панування, татаро-монголи вогнем і мечем спустошили та зруйнували майже всі міста й села.

Тільки у XIV ст. Угорщина почала заволодівати гірськими районами Закарпаття, про що свідчить створення Марамороського комітату із центром у Сиготі лишень у 1303 році. Поступово сюди стали прибувати та селитися угорські феодали. Утім, більшість дрібної шляхти ще в XVI ст. на Марамороші становила місцева, частково мадяризована, знать — кенези-князі.

Після відступу завойовників, татаро-монголів, на Закарпаття повертаються угорські феодали.

Після поразки у битві під Могачем 1526 року Угорщина розпалася. Більша частина Закарпаття потрапила у васальну залежність від Османської імперії, а решта території опинилась під владою Габсбургів. На початку XIV ст. зароджується опришківський рух. Рахівчани завзято брали участь в загонах народних месників І.Пинті, Ф.Бойка, І.Пискливого, О.Довбуша, В.Баюрака, що грозою проносилися Карпатами.

За часів входження закарпатських земель до складу Австро-Угорщини сюди було переселено багато німецьких колоністів, за участі яких відбувалося становлення лісопереробної галузі. Величезним поштовхом до соціально-економічного розвитку цього краю стало будівництво залізниці до Рахова та Ясіня, яка була здана в експлуатацію 15 серпня 1895 року. Будували залізницю 16 тисяч італійців та спеціалістів з інших країн Європи.

У 1896 р. Рахів став повітовим містечком — центром Тисодолинянського повіту (округу) Марамороського комітату. З початку XX ст. відома печатка поселення — із зображенням голови оленя, оберненої на лівий геральдичний бік. Символіка цієї печатки ґрунтувалася на давнішій емблемі містечка, відомій ще з громадських печаток кінця XVIII століття — зображення оленя на повен зріст, оберненого праворуч.

У листопаді 1918 року рахівчани рішуче піднялися на боротьбу за визволення та возз'єднання краю з українським народом. 8 листопада 1918 року в с. Ясіня було утворено Гуцульську республіку на чолі з Степаном Клочураком, яка протрималася до травня 1919 року. 14 січня її війська, з боєм, визволили Рахів від угорської адміністрації та військ. Їм допомогло те, що у місті спалахнуло повстання українців, організоване П. Попенком. Саме він став старостою міста, однак 19 січня був убитий проугорським терористом. Старостою мешканці Рахова обрали С. Дреботу. Та, незабаром гуцульські війська залишили центр міста, укріпившись в передмісті — Устєріках. Місто та сусідні Трибушани та Берлибаш (Ділове та Костилівка) стали зоною розмежування між Гуцульською республікою та румунськими військами, які окупували В. Бичків, Луг та інші населені пункти. Окупований був Рахів румунськими військами у травні 1919 р. Незабаром припинила існування і Гуцульська республіка.

У червні 1920 р. Рахів увійшов до складу Чехословацької республіки.

Рахів у 1935 році

Під час входження Закарпаття (тодішня назва — Підкарпатська Русь)[2] до складу ЧСР, населені пункти Рахівщини активно розвивалися як осередки туризму. У одній із своїх статей С. Клочурак назвав Рахів Гуцульським Парижем.

1939 року, була проголошена Карпатська Україна до складу якої входив і Рахів, однак того ж року він був захоплений угорськими військами.[3]

Нацистська окупація часів Другої світової війни завершилася зайняттям міста, як і всього Закарпаття, частинами Червоної Армії в жовтні 1944 року. У 1945 році Рахів, як і все Закарпаття, увійшов до складу УРСР.

30 травня 1947 року Рахів отримав статус селища міського типу.[4]

З 24 серпня 1991 року Рахів входить до складу незалежної української держави.

Корисні копалини і мінеральні ресурси[ред. | ред. код]

Гори, що оточують Рахів, багаті корисними копалинами. Тут видобувають будівельний камінь, мармур, пісковики, золото, аргіліти.

Безпосередньо у місті та його найближчих околицях є близько 20 джерел мінеральної води, зокрема:

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат на Рахівщині помірно-континентальний з яскраво вираженою поясністю: у низині — помірний, з теплим літом і відносно м'якою зимою; у верхів'ях — різко континентальний, з холодною і тривалою зимою та прохолодним дощовим літом. Середня січнева температура −4,8 °C, середня температура липня +18 °C, а середня річна температура повітря становить +7,4 °C. Період з температурою понад плюс 10 °C складає 147 днів. Найтепліше в районі села Луг, а найхолодніше на Говерлі. Переважають вітри західного і південно-західного напрямку.

Середньорічна кількість опадів у горах — до 1400 мм. У Рахові до 1300 мм. Товщина снігового покриву — від 30 см до півтора метра і більше. Взимку у горах обрушуються снігові лавини. Вічних снігів немає, але сніг у деяких місцях ще буває і в червні. Під час суцільного танення снігу і великих злив, можливі загрозливі та руйнівні паводки (листопад 1998 року, березень 2001 року). Зареєстрований у Рахові абсолютний добовий максимум опадів — 133 мм.

Клімат Рахова
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −0,5 1,5 7,1 13,8 19,1 21,9 23,5 23,2 19,3 13,8 6,4 1,3 12,5
Середня температура, °C −4,2 −2,1 2,6 8,4 13,4 16,4 17,9 17,4 13,7 8,6 3,0 −1,6 7,8
Середній мінімум, °C −7,9 −5,7 −1,8 3,1 7,8 10,9 12,3 11,7 8,2 3,4 −0,4 −4,5 3,1
Норма опадів, мм 44 40 40 57 83 105 94 79 51 43 49 56 741
Джерело: Climate-Data.org. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 11 лютого 2021. 

Транспорт[ред. | ред. код]

Докладніше: Рахів (станція)
Залізнична колія над Тисою в Рахові
Вид на гори зі станції Рахів

Ходять приміські дизель-поїзди до Коломиї та Івано-Франківська, роблячи зупинки в Білині, Квасах, Ясінях, Лазещині, Вороненці, Ворохті, Татарові, Микуличині, Яремчі, Делятині та інших.

Станом на 7 серпня 2018 року курсують два щоденних і два з відправленням через день пасажирських поїзда.

Щоденні:

  • Львівський (через Івано-Франківськ, виходить зі Львова ввечері, опівночі має 45-хвилинну стоянку в Рахові і зранку вже у Львові. Курсує в складі купейних, плацкартних і двох загальних вагонів).
  • Київський поїзд «Гуцульщина» (щоденний) № 357/358 — фірмовий, вирушає з Києва о 16.53, зранку приходить в Рахів і о 12:30 вирушає на Київ, прибуття о 6.14 ранку. Курсує в складі купейних, плацкартних вагонів і одного вагону «люкс». Останній обладнано кондиціонерами.

Через день:

  • [5]Харківський потяг № 015 відправляється із Харкова о 18:43 і прибуває до Рахова о 14:17. Тривалість такої поїздки становить 19 годин 34 хвилини. У зворотному напрямку, до Харкова, потяг № 016 відправляється о 15:25. з Рахова, і прибуває до кінцевої станції об 11:16 наступного дня. З Харкова новий потяг відправляється по парних числах, а у зворотному напрямку — по непарних. У потязі передбачені як вагони купе та люкс, так і сидячі другого класу.
  • Одеський № 26, відправленням з Одеси о 18:26 по непарним числам та прибуттям о 14:17 до Рахова. У зворотному напрямку відправлення по парним о 16:20, прибуття до Одеси — 11:15.

З 13 грудня 2021 року, у перший рейс вирушив потяг № 5/6 Маріуполь-Рахів. Він з'єднує сім областей та долає 1 806 кілометрів. Це найдовший залізничний шлях в Україні.

Автомобільне сполучення існує з приміськими селами, з Мукачевом, Івано-Франківськом, Ворохтою. Однак на свята і під час снігопадів розклад руху — непередбачуваний.

Населення[ред. | ред. код]

Населення Рахова близько 17.000 осіб, з них: українців — 83,8 %; угорців — 11,6 %; румунів — 3,2 %; росіян — 0,8 %

Фестивалі[ред. | ред. код]

Співоче поле (амфітеатр) у Рахові

Фестивалі які тут стали узвичаєними: фестивалі-ярмарки «Гуцульська бринза», Гуцульські фестивалі, Дні міста та фестиваль етно-рок культури «Європа-Центр».

Гуцульські фестивалі[ред. | ред. код]

У 1991 році Гуцульський фестиваль започаткувало товариство «Гуцульщина». Під враженням здобутої Україною незалежності, 27 вересня 1991 року на полонині Запідок Верховинського району Івано-Франківської області проводився І Гуцульський фестиваль. Перелік гуцульських фестивалів в м. Рахові:

  • Серпень 1993 року — III Гуцульський фестиваль
  • Вересень 1997 року — VII Гуцульський фестиваль
  • Вересень 2005 року — XV Гуцульський фестиваль

Фестиваль етно-рок культури «Європа-Центр»[ред. | ред. код]

24 вересня 2005 року Міністерство культури і туризму України спільно з «Державним концертним агентством „Україна“» відкрили I-й Міжнародний Фестиваль Rock&World музики «Європа-Центр» — яскраве велелюдне шоу не тільки музичного, а ще й розважального змісту: виступи гуцульських колективів, виставки місцевих майстрів, ярмарки-продажі.[6][7] Для прикладу, 20 травня 2012 року — Міжнародний Фестиваль Rock&World музики «Європа-Центр» та святкування дня міста. Очікувалися на гостини: Оксана Білозір, Злата Огневич, гурт «Скрябін», С. К. А.Й, та інші рок-гурти; за сприяння ХДС (Християнсько-демократичного союзу).

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Гуцул
  • Тарас Шевченко. Виглядає ніби Кобзар присів у парку серед розлогих дерев, щоб відпочити від випробувань долі і написати поезію[8];
  • Гуцул. Одягнутий у традиційний кептар і з топірцем в руках трохи ідеалізований Гуцул із вольовим лицем стоїть як нагадування горянам про оспіваний в піснях і літературі сильний дух гуцулів. І напис на мармуровому п'єдесталі відповідний: «Знаймо — хто смо». Автор скульптури — Юрій Гав'юк. Встановлено за рахунок коштів мера Рахова (2008 р.), підприємців та товариства «Гуцульщина»[9];
  • Володимир Великий, скульптор — Олександр Гав'юк (1979—2021);
  • Воїнам-афганцям, скульптор — Олександр Гав'юк;
  • Степан Бандера (бронза) (не встановлений), скульптори — Юрій і Олександр Гав'юки

Відомі особи[ред. | ред. код]

Уродженці Рахова[ред. | ред. код]

  • Янюк Микола Іванович (1961—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни;
  • Іштван Олторжай — перший угорський дитячий хірург;
  • Йонаш Віталій Петрович (1965) — український військовослужбовець, авіаційний інженер, полковник.
  • Степан Кабаль - Герой України. Під час боїв на Херсонському напрямку воїн 128-ої ОГШБ отримав поранення, від ускладнень якого помер.[10]

Пов'язані з Раховом[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Preclík, Vratislav. Masaryk a legie (Masaryk and legions), váz. kniha, 219 pages, first issue vydalo nakladatelství Paris Karviná, Žižkova 2379 (734 01 Karvina, Czech Republic) ve spolupráci s Masarykovým demokratickým hnutím (Masaryk Democratic Movement, Prague), 2019, ISBN 978-80-87173-47-3, pages 35 — 53, 106—107, 111—112, 124—125, 128, 129, 132, 140—148, 184—199.
  3. Історія Рахова – закарпатського містечка під самим небом - Карпатський об'єктив. ko.net.ua (uk-UA). 12 лютого 2020. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 26 січня 2021. 
  4. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 30 травня 1947 р. «Про … Вел. Березний, Вел. Бичків, Волове, Іршава, Королеве, Перечин, Рахів, Свалява, Солотвина, Тячів, Чоп і Ясиня, …». Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 26 травня 2021. 
  5. Новий потяг вперше з'єднав гірську Рахівщину та східні регіони України. www.uz.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 11 грудня 2017. 
  6. Європа-центр, день Рахова 2011 — ОНЛАЙН ВІДЕО на rbdut.at.ua. Архів оригіналу за 17 серпня 2011. Процитовано 1 серпня 2011. 
  7. Рок-Фестиваль Європа-центр пройшов під гаслом «Будь Українцем — стань європейцем» Дивитись онлайн на rbdut.at.ua. Архів оригіналу за 17 серпня 2011. Процитовано 1 серпня 2011. 
  8. Кабаль Мирослав. Впорядковано пам'ятник Т. Г. Шевченку в Рахові (ФОТО). Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 8 липня 2019. 
  9. Гудак Сергій. Пам'ятник Гуцулу в закарпатському Рахові закликає — «Знаймо — хто смо». Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 8 липня 2019. 
  10. bbodnar813 (5 грудня 2022). На Закарпаття прийшла страшна звістка (ФОТО). Закарпатський ДІАЛОГ (укр.). Процитовано 5 грудня 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]

Додаткові джерела[ред. | ред. код]