Раївський мисливський палац

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Раївський палац — зразок архітектури доби класицизму на Тернопільщині. Розташований у колишньому селі Рай — тепер частині міста Бережани.

Історія споруди[ред.ред. код]

Саме перший власник Раю з Потоцьких — Александер Станіслав — наказав на місці старого мисливського замку, зруйнованого під час Північної війни у 1709 р., побудувати палац та створити навколо нього парк з рідкосними породам дерев та кущів, з ставком, де б плавали лебеді. Колись палац прикрашали чотири башти на кожному з рогів будівлі та гарний фронтон — та до наших часів ці декоративні прикраси не збереглися. Коли родина Потоцьких приїжджала до Раю, вхід на територію парку замикали — в інший же час вступ був вільний.

В палаці містилась досить велика бібліотека, там були рукописи ще з ХІІІ сторіччя, хроніки родів, присвячених представникам родини Сенявських. Складався цей книгозбір з творів 3030 авторів в 4032 томах та 544 брошурах. Одним з найцінніших екземплярів була Острозька біблія.

Саме під назвою «Палац Потоцьких» відомий нам палац у Раю, що зберігся до нашого часу. Хоча зведений він був у 1760–1770 рр. (на місці старого, зруйнованого), коли власницею Раю була Ельжбета Любомирська. Замок був значно перебудований у 2 пол. XIX століття у стилі класицизм. Потоцькі володіли замком до 1936 року.

За палацом були зведені стайні, де розводили скакунів. Відомо, що вже в 1818 р. палац був у занедбаному стані. В другій чверті XIX ст. палац перебудовано за проектом архітектора Яна Рудського-Венджика на кошти Олександра Потоцького. Відомо, що 1830 року село сильно постраждало від чуми. На могилі під лісом, де були поховані жертви пошесті, був насипаний горбок. Церкву в Раю побудовано 1878 р.- до того часу населення ходило до місцевих храмів. Саме 1878 р. наступний власник місцевості Станіслав Потоцький погодився, щоб муровану кузню, що знаходилася біля парку, перебудували на церкву. Згодом його син, Якуб-Ксаверій, подарував громаді під будову нової церкви ділянку землі на початку села та допоміг її збудувати — коштами, звичайно.

Будівля мисливського палацу значно постраждала під час обох світових воєн та частково втратила свій класицистичний декор. 1952 року будівля була капітально відремонтована. При цьому архітектурні оздоби будівлі були збережені лише частково.

Втрачений велетень-дуб[ред.ред. код]

Не можна не звернути уваги на, на жаль, вже лише остов, кістяк незвичайного дуба недалеко від палацу в Раю. Це дерево шуміло молоденькою кроною ще в княжі часи. За народними переказами, 350 років тому під ним спочивав сам Хмельницький. Власне, тому, за легендою, 700-річного велета і назвали ім'ям гетьмана. Це воістину було дерево-патріарх Тернопілля: рівних йому немає ані за віком, ані за вражаючими параметрами (обхват стовбура більш як 7 метрів). Як стверджують тернопільські ботаніки, дерево можна було врятувати, вчасно відрізавши котрусь відногу.

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]