Реадмісія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Реадмісія (від англ. to readmit — приймати назад) — це взаємні зобов'язання держав, які закріплюються в міжнародних угодах, прийняти назад власних громадян, а також громадян третіх країн та осіб без громадянства, які незаконно прибули на територію однієї із Договірних Сторін, або прибувши законно втратили підстави для легального перебування.

Різновиди[ред. | ред. код]

Відмова від реадмісії своїх громадян — свідома політика деяких країн (наприклад, Китаю), які прагнуть до збільшення своєї діаспори за кордоном. Посольства таких країн відмовляються видавати своїм депортованих громадянам паспорти або свідоцтва на повернення. Ще проблематичнішим є повернення в країну іноземців-транзитних мігрантів.

Юридичні механізми[ред. | ред. код]

Механізм примусу держав до реадмісії — двосторонні та багатосторонні угоди. Їх підписання — один з пріоритетів міграційної політики Євросоюзу. Україна, у свою чергу, також прагне до укладання таких угод з країнами — основними постачальниками нелегальних мігрантів до України і транзитних мігрантів — в Євросоюз.

Законодавчі параметри в Україні[ред. | ред. код]

В Україні усі параметри реадмісії окреслені у Наказі Міністерства внутрішніх справ України № — 158 від 2 лютого 2015 року «про порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України міжнародних угод про реадмісію осіб»[1]

Прецеденти в Україні[ред. | ред. код]

12 лютого 2018 року, в рамках даної процедури, в якості першого прецеденту у державі, в Польщу був переправлений Міхеіл Саакашвілі.[2]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]