Реактивна система залпового вогню

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Небельверфер», перша у світі реактивна система залпового вогню
(Німеччина, 1934–1945)
Прототип сучасної РСЗВ «Хвачха». Корея.1400-ті
«Вурфрамен», німецька важка самохідна система залпового вогню (1940)
«Panzerwerfer 42», німецька самохідна реактивна система залпового вогню (1942)
T-34 «Калліопа»

Реактив́на систе́ма за́лпового вогню́ — один з типів артилерійських систем, призначений для ураження відкритої і укритої живої сили противника, неброньованої техніки і бронетранспортерів у районі зосередження артилерійських і мінометних батарей, командних пунктів та інших цілей, а також для проведення дистанційного мінування місцевості.

В основі дії системи лежить реактивний принцип. Комплекс озброєння включає багатозарядну пускову установку, реактивні снаряди (некеровані ракети, реактивні глибинні бомби), транспортну або транспортно-зарядну машину та інше обладнання. Система несе в собі зазвичай більше десятка реактивних снарядів, кожен з яких має свій окремий ствол для запуску.

Історія[ред.ред. код]

Перший приклад застосування залпової ракетної системи відомий в 1401 році в Китаї під час битви біля Джиньхана за правління династії Чосон. Тоді була застосована Хвачха — новітня для того часу корейська зброя.

Походження цього артилерійського типу з Китаю. У 1232 рік відбувся перший документально засвідчений напад феєрверком на місто Кайфен. Після того як порох потрапив до Європи, вчені виявили до нього великий інтерес, і вже в 1410 році француз Friossart розробив ідею ракетних труб для стрільби. У 1591 році Джон Шмідлап розробив перший ступінь ракети.

Після Індії на території Китаю був розроблений пристрій для стрільби феєрверками. Наприкінці 18-го століття їх використовували проти Британської Ост-Індської компанії й британці цю ідею принесли до Європи. Перше велике використання «гранатомета» в Європі відбулося 4 квітня 1807 року, коли Англія з моря обстріляла Копенгаген і місто було у вогні. Вільям Конгрев (1772–1828) розробив ідею ведення вогню ракетами під час наполеонівських війн. Як наслідок, ці одиниці зброї були у Франції, Росії, Австрії та Швейцарії, США і створювались для саксонців.

Одним з перших сучасних РСЗВ був німецький реактивний міномет «Nebelwerfer» 1930-х років, по суті, маленька буксирувана артилерійська гармата. В СРСР напередодні Другої світової війни була створена перша сучасна РСЗВ Бм-13 «Катюша». Лише пізніше, після Другої світової війни, союзники почали розробляти аналогічну зброю.

Так, першими самохідними установками залпового вогню і, можливо, найвідомішими були радянські «Катюші», знані також як «орга́н Сталіна», вперше використані під час Другої світової війни й експортувалися згодом для радянських союзників. Це була проста система, в якій установка для запуску включала звичайні рейки, встановлені в задній частині вантажівки ЗІС-6.

Американці створили першу власну РСЗВ на основі танків M4 Sherman. Відмінним було використання трубчастих пускових установок зверху. Пізніше в США були схожа розробка — T34 Калліопа — ракетний танк, який використовувався тільки в невеликих кількостях.

Сучасні РСЗВ [ред.ред. код]

Сучасні РСЗВ — це високоточні засоби ураження противника, а також засіб стримування від нападу.

Див. також[ред.ред. код]


Посилання[ред.ред. код]