Реальний соціалізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«Реальний соціалізм» (або іноді також «розвинений соціалізм») — пропагандиське кліше або евфемізм, радянська офіційна назва останнього десятиліття тоталітарної радянської дійсності. Підкреслює розбіжності з Марксистсько-Ленінським ідеалом.[1], з офіційними установками та цілями Програми КПРС (1961) та більш гуманними та ліберальними моделями соціалізму: східно-європейським «Соціалізмом з людським обличчям», західно-європейськими Демократичним соціалізмом та Єврокомунізмом.

Поняття виникло як потреба «позитивного пояснення» глибокої системної економічної, політичної та ідейної кризи Раданського Союзу, як спроба уникнення відкритого визнання істочної поразки радянської моделі «комунізму» та відмови від власних принципів та заявлених програмних цілей. Поняття «реальний соціалізм» вперше ввід в обіг "головний ідеолог" КПРС М. А. Суслов.

Пізніше, на межі 1980х-90х років, під час самокритичної Перебудови та «Гласності», цей же самий історичний період одержав іншу назву — Період застою або Стагнація.

Характерні ознаки[ред.ред. код]

Хоча ознаки капіталізму (такі, як приватна власність, ринки товарів, капіталу та робочої сили) були відсутніми, суспільство не було соціалістичним. Державна власність на засоби виробництва створила вакуум власності. Відсутність приватної власності сприяла виникненню корупції, пригнічувала мотивацію, спотворювала пріоритети керівництва, та відхиляла зусилля держави на контроль за рахунок планування та керування. Інтереси суспільства були заміщені владою лобістів. Домінування номенклатурної системи зруйнувало критерії професійності та фаховості, розчинило механізми підзвітності, та зміцнило владу окремих партійних груп. Партія, бюрократія, апарат безпеки, та військові утворили владну еліту, яка правила бюрократично-централізованим, розпорошеним суспільством.[1]

Суспільство було безкласовим, хоча форми соціального розшарування існували, особливо серед партійних функціонерів та інтелігенції.[1]

Характеристика задовільної якості реального соціалізму ускладнюється тим, що її очевидні вади затуляють досягнення.[1]

Згідно з одним із поглядів, соціалізм не виступає проти недоліків «капіталізму», він агресивно виступає проти дійсності. Він робить спроби придушити реальний світ, але, врешті-решт, йому це не вдається. Проте протягом тривалого періоду ці зусилля можуть мати успіх у створенні сюрреалістичного світу з його парадоксом, що неефективність, бідність, брутальність можна видавати за вище благо суспільства, світу, в якому суспільство не може кинути виклик цій брехні.[2]

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б в г Gordon Marshall (1998). «real socialism». A Dictionary of Sociology. Oxford University Press. http://www.encyclopedia.com/doc/1O88-realsocialism.html. 
  2. Мартін Маля Радянська трагедія: історія соціалізму в Росії 1917-1991 = The Soviet Tragedy: A History of Socialism in Russia, 1917-1991. — "Мегатайп", 2000. — С. 256. — ISBN 5-85722-095-5

Дивіться також[ред.ред. код]


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.