Ребуція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ребуція (Rebutia)
Квітучі ребуції
Квітучі ребуції
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Кактусові (Cactaceae)
Підродина: Cactoideae
Триба: Trichocereeae
Рід: Ребуція (Rebutia)
K.Schum., 1895
Типовий вид
Rebutia minuscula[1]
K.Schum., 1895
Види
Див. Види
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Rebutia
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Rebutia
EOL logo.svg EOL: 5195336
IPNI: 295618-2
ITIS logo.svg ITIS: 906986
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 432459

Ребу́ція (Rebutia) — рід сукулентних рослин з родини кактусових.

Етимологія та українська назва[ред. | ред. код]

Назва роду носить ім'я французького винороба та садовода П'єра Ребю (фр. Pierre Rebut), який в XIX ст. був відомим експертом по кактусам і продавцем.

В українській літературі з кактусної тематики вживається назва «Ребуція»[2][3] та Ребютія[4]. А. О. Буренков у своїй книзі «Кактуси в гостях та вдома» також наводить назву російською — «Ребютия» (укр. «Ребютія»)[5]. Серед кактусистів та в інтернеті також зустрічається назва «Ребюція» (рос. «Ребюция»).[6][7]

Синоніми[ред. | ред. код]

Систематика[ред. | ред. код]

Рід Rebutia був описаний в 1895 німецьким ботаніком Карлом Шуманом (1851–1904).

Як і багато інших південноамериканських родів, цей рід породив безліч суперечок. В останній чверті XX в цей рід включені види таких раніше самостійних родів, як Aylostera, Digitorebutia (інша звана Mediolobivia), Rebutia, Sulcorebutia і Weingartia, що викликає суперечки і таксономічну плутанину, тому що не всі систематики згодні з таким укрупненням.

Ареал та екологія[ред. | ред. код]

Батьківщина рослин цього роду — Болівія і північна Аргентина, де вони ростуть в гірських місцевостях на східній стороні Андських гір на висоті 1500-4000 м над рівнем моря, в умовах різкої зміни денних і нічних температур і підвищеної концентрації ультрафіолетових променів. Часто селяться під притінінням чагарникової рослинності.

Опис[ред. | ред. код]

Рослини описуються як невеликі кулясті кактуси, багато з яких формують великі групи. У культурі спостерігаються випадки, коли група ребуцій виростає навіть більше розміром, ніж у дикій природі. Ребуції мають велику різноманітність форм і колючок. Колючки зазвичай не жорсткі. З віком рослини дещо змінюють форму, стаючи з кулястих коротко-циліндричними.

Квітки[ред. | ред. код]

Рослини цього роду цвітуть легко і рясно. Самозапильні квітки з'являються з нижніх ареол. За кольором вони різноманітні: фіолетові, рожеві, яскраво-червоні, помаранчеві, жовті і білуваті. Квітки середнього розміру: від 1,5 до 4 см в діаметрі. Квіткова трубка гола.

Види[ред. | ред. код]

Згідно систематики Андерсена до роду Rebutia належить 38 видів. Список видів сайту «The Plant List» включає 22 прийняті назви видів. Списки різняться.

Охорона у природі[ред. | ред. код]

29 видів роду Ребуція входять до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи[8], деякі з них відсутні у списках визнаних видів, наведених в монографії Андерсена «The Cactus Family» і на сайті спільного проекту Королівських ботанічних садів у К'ю і Міссурійського ботанічного саду «The Plant List».


Культура[ред. | ред. код]

У більшості випадків вважається, що рід досить простий в культурі і рекомендується для початківців. Ґрунт для цих рослин повинен бути проникним і мати слабокислу реакцію. Освітлення має бути сильним — любителя не повинна вводити в оману уявна ніжність цих рослин, однак навесні вони можуть бути схильні до опіків. Полив повинен бути регулярним, але між поливами земляний ком повинен повністю просохнути. Переливу ці рослини не прощають — не варто забувати про те, що на батьківщині рослини часто ростуть на крутих схилах, де вода не затримується, при дощі скочуючись вниз. Вітається розташування ні свіжому повітрі. У зимовий період ребуції здатні витримувати низькі температури, але краще утримувати їх при температурі 6-8 °C. Коли рослини молоді, їх потрібно пересаджувати щорічно. Але з віком їх краще замінити нечастими акуратними перевалками, при яких додається свіжа землесуміш.

Розмноження ребуцій — вегетативне (відростками) або генеративне (насінням). Насіння ребуцій найкраще проростає при температурі 16-18 °C.

Маючи ніжну шкірку, ребуції часто вражаються павутинним кліщем.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]