Ревай Юліян Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ревай Юліан)
Перейти до: навігація, пошук
Юліян Ревай
Юліян Ревай

Karptska Ukraina COA.svg Прем'єр-міністр та міністр закордонних справ
Уряду Карпатської України
Час на посаді:
15 березня 1939 — 18 березня 1939
Президент   Августин Волошин
Попередник Августин Волошин
Наступник посада скасована

Karptska Ukraina COA.svg Міністр комунікацій (залізниць)
Уряду Карпатської України
Час на посаді:
8 жовтня 1938 — 6 березня 1939
Попередник посада запроваджена
Наступник Степан Клочурак

Народився 26 червня 1899(1899-06-26)
Мирча, Унґський комітат, Угорське королівство, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Помер 30 квітня 1979(1979-04-30) (79 років)
Нью-Йорк, Flag of the United States.svg США
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Flag of Ukraine.svg Карпатська Україна
Flag of the United States.svg США
Національність українець
Політична партія Християнсько-народна партія
Релігія греко-католик

Юлія́н Рева́й (26 червня 1899, с. Мирча — 30 квітня 1979, Нью-Йорк, США) — український політичний та освітній діяч Закарпаття, прем'єр-міністр Карпатської України. Як посол і перший заступник голови Центральної Української Ради був іменований членом автономного карпато-українського уряду в жовтні 1938; у парламенті був співавтором закону про автономний устрій Карпатської України. Один із фундаторів Українського Національного Об'єднання.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 26 липня 1899 року у селі Мирча в учительській сім'ї. Закінчив початкову школу в рідному селі. Після початкової школи у Мирчі і Костьовій Пастелі 1913 року вступив до Ужгородської семінарії, яку закінчив 1917 року[1]. Кілька років працював учителем народних шкіл. 19221935 — працював референтом Міністерства шкільництва та освіти Чехо-Словаччини при крайовому цивільному управлінні Підкарпатської Руси. У цей період входив до проводу крайового товариства «Просвіта».[2]

Педагог, співзасновник, згодом голова «Учительської Громади», секретар Педагогічного Товариства Підкарпатської Руси, крайовий звітодавець Пласту на Закарпатті.

Автор і упорядник ряду підручників для народних шкіл, редактор журналу «Учитель» (19241935), видавець суспільно-господарського журналу «До Перемоги» (19351938). У 20-х роках видав працю «Русько-мадярська термінологія» та у співавторстві «Мадярсько-руський словарь», також у співавторстві кілька підручників для народних шкіл.

Активіст Підкарпатської філії Чехо-Словацької соціально-демократичної партії, від якої був обраний до парламенту Чехо-Словаччини (19351939).

Карпатська Україна[ред.ред. код]

У першому автономному уряді Карпатської України русофіла Андрія Бродія, Юліан Ревай — міністер торгівлі, транспорту, праці[3]. Проіснував цей уряд недовго – 15 днів. Вже 26 жовтня 1938 року Бродій був звинувачений Прагою у державній зраді за ведення таємних перемовин з Будапештом, щодо приєднання краю до Угорщини, та заарештований. Новим прем'єр-міністром був призначений отець Августин Волошин, який того ж дня склав присягу на вірність Чехословацькій республіці. 22 листопада 1938 року Національні збори у Празі прийняли конституційні закони про автономію Словаччини та Підкарпатської Русі. Чехословаччина офіційно перетворилась на федеративну республіку. У найближчі п'ять місяців передбачалось провести вибори до представницького законодавчого органу української автономії – Сойму Підкарпатської Русі. Вже 25 листопада 1938 року кабінет Волошина видав розпорядження про запровадження на території краю української (малоруської) мови, а наприкінці грудня розпустив земський (крайовий) уряд у Хусті й офіційно дозволив вживати поряд із назвою «Підкарпатська Русь» також назву «Карпатська Україна».[4]

Автономний уряд о. Августина Волошина проіснував до 15 березня 1939 року. Тоді на Соймі була проголошена незалежність Карпатської України та обрано її президента — о. Августина Волошина. Юліан Ревай був призначений прем'єр-міністром та міністром закордонних справ Карпатської України.[1][2][4]

Разом з іншими членами уряду робив заходи у Відні, Берліні й Братіславі за припинення угорських репресій проти українських діячів і за допомогу втікачам з Карпатської України. Він очолював економічні делегації до Берліна для переговорів із питань розвитку народного господарства.

У рубриці «Наші кандидати» редактор газети «Нова свобода» Василь Ґренджа-Донський дав високу оцінку діяльності Юліана Ревая:

« Розумний, молодий, енергійний та меткий. Коли б його треба характеризувати, то можна б казати декілька словами: Юліан Ревай – це мотор цілого нашого політичного життя. Юліан Ревай – це дипломат… Майбутній історик, що писатиме історію Карпатської України, побіч імени нашого великого Батька напише також золотими буквами й ім'я мотора нашого політичного життя – міністра Юліана Ревая.  »

Коли за Віденським арбітражем Угорщині було передано Ужгород, Мукачево, Берегово та низку прилеглих сіл Юліан Ревай принципово виступав за евакуацію всього майна уряду до Хуста, незважаючи на протест угорської ради.[2]

Еміграція[ред.ред. код]

Після окупації Закарпаття Угорщиною емігрував за кордон. Проживав у Словаччині, Чехії, Німеччині (1939—1948).[1] Юліан Ревай був заарештований 1945 році совєтськими органами у Празі, звідки вдалося йому втекти до американської зони Німеччини, де був активний як член головного управи ЦПУЕН.

З 1948 року в США, голова допомогового об'єднання «Самопоміч» та директор канцелярії УККА (19491957), голова федеральної кредитової кооперативи «Самопоміч»1954 р.), голова Карпатського Дослідного Центру і директор Українського Інституту Америки у Нью-Йорку. Юліан Ревай виступив ініціатором будівництва пам'ятника Тарасу Шевченку у Вашингтоні, за що був нагороджений «Шевченковою Грамотою волі».[1]

Помер і похований Юліан Ревай на українському цвинтарі в Нью-Йорку. У 1986 році на могилі встановлено пам'ятник. Заснованому ним Карпатському Дослідному Центру присвоєно ім'я Юліана Ревая.[1]

Доробок[ред.ред. код]

Юліан Ревай — автор численних праць: «Русько-мадярська термінологія» (у співавторстві), «Мадярсько-руський словарь» (у співавторстві), «Довкола автономії Підкарпатської Русі», «В боротьбі за правду».

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • С. В. Віднянський. Ревай Юліан // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  • Віталій Абліцов. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті. — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
  • Довганич Омелян Дмитрович. Карпатська Україна в боротьбі за незалежність: репресії проти її оборонців та керівників /Післямова Миколи Вегеша. – Ужгород: Ґражда, 2007. – 140 с.
  • Болдижар М. Закарпаття між двома світовими війнами: Матеріали до історії суспільно-політичних відносин: У 2-х ч – Ужгород, 1993.
  • Вегеш М. М. Карпатська Україна 1938—1939 років у загальноєвропейському історичному контексті: У 2-х т. – Ужгород, 1997.
  • Стерчо П. Карпато-українська держава: До історії визвольної боротьби карпатських українців у 1919—1939 роках. – Львів, 1994.
  • Белень М. Карпатська Україна в портретах: Науково-популярне видання. – Ужгород, 1998.
  • Вегеш М. Карпатська Україна і Німеччина 1938—1939 років. – Ужгород, 1996.
  • Росоха С. Сойм Карпатської України: В 10-ліття проголошення самостійності. – Львів, 1991.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.