Ревенко Григорій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ревенко Григорій Іванович
рос. Григорий Иванович Ревенко
Ревенко Григорій Іванович

Час на посаді:
4 листопада 1985 — 2 квітня 1990
ПопередникЦибулько Володимир Михайлович
НаступникКикоть Анатолій Іванович

Народився29 квітня 1936(1936-04-29)
с. Студена Піщанський район Вінницька область УРСР
Помер26 жовтня 2014(2014-10-26) (78 років)
м. Київ
Політична партіяКПРС
Нагороди
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Орден Жовтневої Революції
Орден «Знак Пошани» Орден «Знак Пошани»

Ревенко Григорій Іванович (29 квітня 1936, с. Студена, Піщанського району, Вінницької області, УРСР — 26 жовтня 2014, Київ) — партійний і державний діяч УРСР та СРСР. Депутат Верховної Ради УРСР 10-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання. Народний депутат СРСР з 1989 року. Член Ревізійної Комісії КПУ в 1981—1986 р. Член ЦК КПУ в 1986—1990 роках. Кандидат у члени Політбюро ЦК КПУ в жовтні 1989 — березні 1990 року. Член ЦК КПРС у 1986—1990 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у родині службовця. У 1958 році закінчив Львівський політехнічний інститут, здобув спеціальність інженера-механіка хімічної промисловості.

Трудову діяльність розпочав у 1958 році інженером Одеського заводу холодильного машинобудування.

Із 1961 року — на комсомольській роботі: 2-й, 1-й секретар Іллічівського районного комітету ЛКСМУ міста Одеси.

Член КПРС з 1962 року.

З 1963 року — 2-й секретар Одеського промислового обласного комітету ЛКСМУ; інструктор відділу організаційно-партійної роботи Одеського обласного комітету КПУ.

25 лютого 1966 — 30 травня 1968 року — 1-й секретар Одеського обласного комітету ЛКСМУ.

З травня 1968 року — секретар ЦК ЛКСМУ.

З 1972 по 1975 рік — інспектор ЦК КПУ.

З червня 1975 по 1978 рік — секретар, з грудня 1978 по 1984 рік — 2-й секретар Київського обласного комітету КПУ.

У 19801984 роках — член Президії Верховної Ради УРСР. У 1981 році закінчив Академію суспільних наук при ЦК КПРС.

Із 1984 по 1985 рік — інспектор ЦК КПРС, заступник завідувача відділу організаційно-партійної роботи ЦК КПРС.

З листопада 1985 по березень 1990 рік — 1-й секретар Київського обласного комітету КПУ.

З 1986 року – член ЦК КПРС. Член комісії ЦК КПРС з питань міжнародної політики.

З квітня 1990 року — член Президентської ради СРСР. У 1991 році — радник Президента СРСР. У серпні — грудні 1991 року — керівник апарату Президента СРСР.

З січня 1992 року — віце-президент Міжнародного фонду соціально-політичних досліджень (Фонд Горбачова).

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна (28.04.1986), орденом Жовтневої Революції, орденом Трудового Червоного Прапора, двома орденами "Знак Пошани".

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Перший секретар Київського обласного комітету КПУ
4 листопада 1985 - 2 квітня 1990
Наступник:
Цибулько Володимир Михайлович
Кикоть Анатолій Іванович