Ревіталізація (урбаністика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ревіталізація — відновлення занедбаних переважно старих промислових споруд та просторів, індустріальних районів у містах, але не в плані відродження виробництва, а здебільшого шляхом їхньої реорганізації на технологічні хаби, культурні та туристичні об'єкти. Сучасні спроби ревіталізації припадають на кінець 19 століття у розвинених націях, активна ж фаза розпочалась у кінці 1940-х.

Історія[ред. | ред. код]

Концепція ревіталізації міст як методу соціальної реформи виникла в Англії як реакція на дедалі більш тісні й антисанітарні умови міського бідного населення в швидко індустріалізованих містах 19 століття. Це була прогресивна доктрина, яка передбачала кращі житлові умови, моральні та економічні реформи для її резидентів. Інший стиль реформ — нав'язаний державою з міркувань естетики та ефективності — можна було б стверджувати, що він почався в 1853 році призначення Наполеоном барона Гаусмана для перебудови Парижа.

З початку 1990-х, із переходом Європи у постіндустріальну еру, тисячі фабрик та заводів було закрито, половина робочих місць у виробничій сфері просто щезла[1]. Європейська економіка істотно змінила фокус із індустріально-орієнтованої на сферу обслуговування та розваг, що призвело до величезної кількості закинутих промислових об'єктів.

Ревіталізація в Україні[ред. | ред. код]

В Івано-Франківську пул громадських організацій ревіталізував колишню промзону заводу Промприлад у культурно-освітню платформу[2].

У Києві гарним кейсом є перетворення Дарницького шовкового комбінату на Арт-завод Платформа[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ревіталізація – це не лише про економіку. Korydor. 2014-11-25. Процитовано 2018-08-10. 
  2. Teple Misto. warm.if.ua. Процитовано 2018-08-10. 
  3. Ревіталізація поглядів і площі: нове обличчя дарницького шовкового комбінату. Арт-завод Платформа (ru). Процитовано 2018-08-10.