Регалії російських монархів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Російські імперські регалії — корони, держава, скіпетр, державний меч, клейноди Ордену Андрія Первозваного.
В імперські часи, як і в попередній період, коронація монархів проходила в Успенському соборі Кремля.

Регалії російських монархів — матеріальні символічні ознаки верховної влади монархічних правителів Росії. Період існування та використання певних ознак-регалій почався із зародженням самої одноосібної влади, ще в часи Русі , а закінчився в 1917 р., із падінням монархії. Певні артефакти як регалії з'явились за часів існування окремих давньоруських князівств. Стала система регалій сформувалась за часів Великого князівства Московського, та її наступника — Російської імперії. Увесь цей час існували і використовувались ті чи інші інсигнії. Вони змінювались із часом, одні з них слугували державними регаліями більший термін, інші — менший. Деякі, переставши бути суто монаршими клейнодами, перейшли у геральдичне застосування.

До нашого часу в музеях Московського Кремля та у постійній виставці Діамантового Фонду зберігаються численні історичні клейноди монархічної Росії. Вони репрезентують всі етапи розвитку монаршої влади на її теренах з XIII до початку XX століть. Ці скарби є зразками багатьох мистецьких стилів і ювелірних шкіл Росії та її східних і західних сусідів. Крім того що це зібрання — одне з найбільших за повнотою та кількістю окремих одиниць, воно репрезентує всі історичні етапи розвитку російської державності, слугує свідоцтвом тих чи інших іноземних впливів на процес розвитку її монархії взагалі, на смаки і уподобання окремих самодержців зокрема.

Інсигнії домонгольського часу[ред. | ред. код]

У період розпаду Київської Русі не існувало якихось сталих князівських регалій, які б мали загальнодержавне значення. Про князівські речі тієї пори можна стверджувати, виходячи лише з археологічних знахідок. Через монголо-татарську навалу лише небагато їх залишилось до нашого дня.

Барми зі Старої Рязані.

Барми Старої Рязані — один із найбільших шедеврів давньоруської ювелірної справи домонгольського часу. Ці два комплекси «барм» — дорогоцінних наплічних прикрас, знаків княжої влади, були виготовлені майстрами Старої Рязані (столиці давньоруського Муромо-Рязанського князівства) наприкінці XII — на початку XIII ст.

Докладніше: Барми (Рязань)

Утвердження сталих монархічних церемоніалів. Регалії суздальських Юрійовичів [1][ред. | ред. код]

З XIII по XV ст. ознаками особистої княжої влади слугували або барми — дорогоцінні наплічні прикраси, або золоті ланцюги та прикрашені золотом і сріблом пояси[1]. Такі прикраси, пов'язані з іменами своїх володарів, передавались у спадок і фігурували у численних заповітах[2].

В XV столітті московські владці сварилися за коштовні пояси. Софія Вітовтівна проти Василя Косого.

Церемонія коронації або вінчання на престол була відома на Русі за часів феодальної роздрібненості тільки в королівстві Русі — Галицько-волинському князівстві, але там така церемонія мала європейську, а не візантійсько-східну традицію. У Велике князівство Московське обряд коронації монарха був привнесений візантійською принцесою Софією Палеолог — другою дружиною Івана III, та її радниками. Вперше таку коронацію — покладання дорогоцінного вінця на престолонаступника, здійснив сам Іван III в 1498 р[3]. Він одягнув так звану «золоту шапку Мономаха» своєму старшому онуку від першого шлюбу — малолітньому Дмитру Івановичу (останній згодом потрапив до в'язниці через інтриги Софії, яка намагалась таким чином зберегти трон за своїми власними дітьми). В 1547 р. вперше замахнувся на царський, а не великокнязівський престол 17-річний Іван IV Васильович. З часів Івана IV вінчання на трон государів «Всієї Роусії» проходило в Успенському соборі Кремля. Церемонія була складена за візантійським зразком. Не канонічний Митрополит Московський (пізніше — Патріарх) покладав на монарха «хрест Животворний» та увінчував його шапкою Мономаха-Узбека — за однією з легенд, нібито дарунком візантійських василевсів князю Володимиру Мономаху[4]. До речі, за часів Івана IV і поширилась ця легенда — «Сказання про князів Володимирських», згідно з якою Костянтин IX Мономах в знак поваги надіслав на Русь дорогоцінні регалії — вінець та хрест золотий, що згодом зробило з князів цієї гілки Рюрикова дому наступників Візантії. В XVII — XVIII ст. «Мономахів дар» збільшився у розмірах, бо до нього зарахували багато речей, що мали зовсім стороннє походження. Це вже згодом було доведено, що і вінець і інші «Мономахові» речі не мають до видатного Великого князя Володимира Мономаха жодного відношення. В XVI ст. з'являється і порфіра або «платно» — золототкане царське вбрання.

Стара будівля Збройової палати. Зведена в 18061812 рр., нині не існує.

Виготовленням та зберіганням регалій з XVI ст. займалась «Велика Казна», відоміша під назвою Збройової палати. З початку XVII ст. діяла також спеціальна настанова по ювелірним справам — Срібний Приказ. Останній в 1703 р. увійшов до складу музеєфікованої в тому ж році Збройової Палати. До пожежі 1737 р. колишня «Велика казна» зберігалась в двоповерховому приміщенні — прибудові кремлівського Благовіщенського собору. Потім — в приміщенні патріарших палат. Сучасна будівля музею збудована К.Тоном в 18441851 ст. Скарби залишали Москву тільки два рази — в 1812 р. (коли були евакуйовані в Нижній Новгород та у Спасо-Прилуцький монастир Вологди) та в 1941 р. (тоді їх відправляли до Уралу).

Докладніше: Шапка Мономаха
Дві найдавніші російські корони — «Шапка Мономаха» і Шапка Казанська.
  • Наперсний хрест Мономахів: Цей наперсний хрест, найдавніший серед подібних регалій, з кінця XVII ст. пов'язували із «Мономаховим даром». Регалія має форму прямокутного срібного релікварія, в середню частину якого вставлений хрест-реліквія, частина Гробу Господнього. Сучасний вигляд регалія отримала в 1605 р., за часів Бориса Годунова (кошти на оздоблення релікварія надав князь І. А. Хворостінін[9]).
Докладніше: Шапка Казанська
Шапка Казанська на малюнку Ф.Г.Солнцева (XIX століття).

Регалії Бориса Годунова[ред. | ред. код]

Скіпетр і держава взагалі як символи влади вперше з'явились за часів царя Бориса. Цей комплект виготовлений в Західній Європі у найкращих традиціях тогочасного ренесансного ювелірного мистецтва. Емальовані медальйони такої якості не виготовлялись російськими майстрами тих часів. За пізньою легендою XVII — XVIII ст., ці регалії були даровані ще в XI ст. Володимиру Мономаху разом із вінцем та іншими реліквіями. Проте насправді вони були надіслані царю Борису в 1604 р. Великим Посольством Рудольфа II, імператора Священної Римської імперії. В 1613 р. ці скіпетр і держава були використані при коронації Михайла Федоровича, першого царя з династії Романових, і згодом увійшли в його «Великий Наряд» (дорогоцінне парадне царське вбрання). «Великий» або «Перший», Наряд складався окрім державних регалій також із значної кількості церемоніальних речей та парадного озброєння.

Регалії Михайла Федоровича Романова[ред. | ред. код]

Корона Великого Наряду на малюнку академіка Ф.Г.Солнцева, середина XIX ст.

Під час подій «Смутного» часу в 1610 — 1612 рр. царська скарбниця зазнала величезних втрат. Поляки забрали з Великої Казни майже всю її збройову частину[15]. Проте найбільш дорогоцінні речі весь цей час знаходились під пильним боярським наглядом в окупованому Кремлі. Слід зазначити, що королевич Владислав, обраний царем діячами Семибоярщини, з повагою ставився до російських церемоніалів і регалій, тому скарбниця зберегла основні реліквії попередніх царювань. Новий цар Михайло Федорович за довгі роки своєї влади значно поповнив це унікальне зібрання.

«Великий государів Наряд»: корона Михайла Федоровича та скіпетр і держава Бориса Годунова.

Також «Великі Наряди» Михайла та його наступників складались із значної кількості дорогоцінної зброї та обладунків, що слугували своїм коронованим господарям під час військових дій і смотрів. Цю частину «Великого Наряду», або власне «Велику Казну», складали дорогоцінні булави і буздихани, пірначі і шістопери, шаблі, кончари, палаші, клевці і топорики, «зерцальні» лати, єрихонки, мисливські пищалі та інші численні речі, які надходили до царської скарбниці протягом багатьох поколінь коронованих осіб. Збройова Палата зберегла достатньо велику кількість таких речей. Деякі з них зроблені кремлівськими майстрами, інші закордонного походження — турецького, перського та західноєвропейського. В архівах ці речі обов'язково описувались за своєю вартістю, по кожному типу зброї. Найбільш дорогоцінний приклад озброєння називався «першим», далі йшов «другий» і так дальше. Іноді речі мали власні назви, від їхнього походження. Так, серед булав виділяються: Новгородська, Ліфляндська, Казанська, Сибірська, Польська, Кришталева та Українська (остання була надіслана до царської скарбниці в 1654 р. гетьманом Богданом Хмельницьким), a серед буздиганів — Грузинський та два Калмицьких[22].

Найзначнішими речами Михайлової «Великої Казни» є:

  • Сагайдак і колчан: Сагайдак (дорогоцінні піхви для лука) та колчан для стріл були виконані в Кремлі близько 1627 р.[23] Вони мають золоті оправи із численними емальованими візерунками, містять державні герби. Загалом цей комплект ціною в 2965 тогочасних рублів[24] прикрашений 183 діамантами, 5 рубінами, 34 сапфіром, 153 смарагдами та 139 турмалінами[25].
  • Щит: Булатний щит, прикрашений золотим різьбленням, був виготовлений майстром Мухаммедом Муміном Зернішаном у державі Сефевідів наприкінці XVI століття[26] До 1622 р. він належав князю Федору Мстиславському — нащадку Гедиміна, колишньому голові Семибоярщини (тимчасового уряду 1610 р.). Після смерті бездітного князя і вигасання разом із ним княжого роду Мстиславських-Заславських, його дорогоцінні речі були виморочені царською скарбницею, а після смерті самого Михайла здані до Збройової Палати. Деякі з них, як наприклад цей щит, увійшли до «Великого Наряду».
  • Шабля: Шабля «Великого Наряду» була виготовлена майстрами Кремля в 1620-ті рр. Вона має золоте оздоблення і прикрашена 552 діамантами і 165 іншими каменями, переважно рожевими турмалінами[27]. З XVIII ст. її теж приписували до легендарних «Мономахових» речей.
  • Державний шолом: Царський шолом — «єрихонка» або «шапка єрихонська» — був зроблений з високоякісного булату в Османській імперії в 1600-ті рр., і потім перероблений саме як царська регалія в 1621 у Збройовій Палаті майстрами Н.Давидовим та І.Марковим, потім ще раз в 1642 р.

За легендою XVIII ст., ця регалія належала ще Святому князю Олександру Невському і її використовували як геральдичний шолом Російської імперії.

«Державний шолом» на малюнку Ф.Г.Солнцева, XIX століття.

Після смерті Михайла Романова в Збройову Палату була передана значна кількість його речей, які хоч і не мали відношення до «Великого Наряду», але їх історична вартість величезна, бо всі вони — високохудожні шедеври. Деякі з них:

Частина «Великої государевої Казни» — шабля грецької справи. У подальшому приписувалась Володимиру Мономаху. Малюнок Ф.Г.Солнцева.
  • Тесак: Тесак був зроблений чеським майстром Нялом Просвітом у Збройовій Палаті в 1617 р. Булатний із золотими прикрасами, він має надпис чеською мовою:
« «Sy tesak sdeelan poweleniem Gossudara Tzaira i welikoвo Knesa Michaila Feodorowitcha vsea Rrusyi v paetoie leeto gossudarstwa ieвo, maesetza… Po prikasu kraitscheвo y oruschnitscheвo Michaila Michai-lowitscha Saltikowa; deelal master Nial Proswit» »

[28][29].

  • Шабля: Шабля князя Ф.Мстиславського була передана до царської скарбниці в 1622 р[30]. Вона виготовлена у Туреччині в другій половині XVI ст. і має арабські надписи. Скоріш за все це військовий трофей якогось з предків князя.
  • Шолом: Унікальний дорогоцінний шолом князя Ф.Мстиславського зроблений невідомим турецьким майстром із дамаської сталі і оздоблений золотим різьбленням і прикрасами. Цей трофей дістався в часи Молодинської битви батьку князя Федора — І.Мстиславькому[31]. З 1622 р. він знаходиться у Збройовій Палаті. Шолом прикрашений рубінами, бірюзою і містить численні цитати з Корану.
  • Єрихонка: Єрихонка князя Ф.Мстиславського. Зроблена в Туреччині на початку XVII ст. з булатної сталі, оздоблена дорогоцінними прикрасами і має численні «слова арабські» — мусульманські молитви[32].
  • Єрихонка: Єрихонка князя A.M.Львова. Зроблена в Туреччині наприкінці XVI — на початку XVII ст. Надійшла до скарбниці після смерті бездітного володаря. Виготовлена з високоякісного булату, містить золоті та срібні прикраси і має «слова арабські»[33].

Епоха Олексія Михайловича. Регалії «грецької роботи»[ред. | ред. код]

Більшість регалій наступного царя Олексія Михайловича була зроблена в Стамбулі переважно грецькими майстрами в 1650 — 1660-ті рр. В Стамбулі тоді були найкращі ювеліри, до речі деякі з них (Іван Юрьєв та ін.) потім працювали у Збройовій Палаті Москви. Окрім того цар таким чином намагався зберегти зв'язок із візантійським корінням російської влади. На смаки Олексія Михайловича безумовно мали величезний вплив грецькі ієрархи, котрі за часи його влади багато разів відвідували Росію (у зв'язку із церковною реформою Нікона). Грецькі церковники були посередниками у торговельних справах царя в Стамбулі. Грецькі купці та ювеліри за свої справи отримували від царської казни значні комісійні суми. Так, за барми греки отримали 3917 рублів, за державу — 7353 рублі, за скіпетр — 2600 рублів та ін. (усього до 1665 р. вони отримали за свою працю 18325 рублів[34]). До «Великого Наряду» Олексія Михайловича належали:

Емальовані медальйони на бармах, малюнок Ф.Г.Солнцева, 1835 р.

Також приватна скарбниця Олексія Михайловича містила інші величезні коштовності:

Буздиган Олексія Михайловича, малюнок Ф.Г.Солнцева, XIX ст.
Діамантовий трон царя Олексія Михайловича в Збройовій Палаті.
  • Діамантовий трон: Золоте крісло, оздоблене дорогоцінним камінням, було виготовлене у Персії в 1659 р. В наступному році воно надіслано царю через представників Вірменської торговельної палати Ірану — перського посадовця Іхто Модовлетова та вірменського купця Захарія Сарадарова. За цей дарунок вірмено-перська торговельна корпорація отримала право безмитної торгівлі у володіннях російського царя, а купці одержали від скарбниці 23 тисячі рублів комісійних (щоправда з тієї велетенської суми 19 тис.[41] було виплачено знеціненими мідними грошима — «воровськими» рублями, через які до речі царський уряд отримав т.зв. «Мідний заколот» — у тому ж 1660-му році). Трон зроблений найкращими шахськими майстрами під значним впливом ювелірної справи держави Великих Моголів. Його основа, зроблена із санталового дерева, обкладена карбованими золотими і срібними пластинами із численними зображеннями. Передня сторона сидіння містить карбовані зображення слонів. Спинка трону прикрашена оксамитом, вона містить вишиті перлинами зображення двох крилатих Геніїв і має латинський надпис:
« "Potentissimo et invictissimo Moscovitarum Imperatori Alexio, in terris feliciter regnanti, hic thronus, summa arte et industria fabrefactus, sit futuri in coelis et perennis faustum felixque omen. Anno Domini, 1659" »

(«Наймогутнішому і непереможному Московії імператору Олексію, на землі щасливо царюючому, цей трон, з великою майстерністю зроблений, да буде знаменням прийдешньої у небесах вічної насолоди. Рік від Різдва Христового 1659.» Трон цей має величезну кількість камінців і перлин у своєму оздобленні і за переважну кількість серед інших діамантів має відповідну назву. Загалом його прикрашають 876 діамантів та 1223 інших дорогоцінних камінців, не враховуючи перлин. Цей трон був найкоштовнішим придбанням «імператора Олексія» за всі роки його царювання.

Цар Олексій Михайлович мав достатню кількість зброї та обладунків своєї особистої «Великої Казни». Зараз ці речі знаходяться в Збройовій Палаті, найвідомішими серед них є:

  • Сагайдак і колчан: Дорогоцінний сагайдак, в комплекті із колчаном зроблений в Стамбулі за найкращими зразками східної ювелірної справи[46] Олексію Михайловичу ці коштовності презентували греки Іван Юрьєв та Дмитро Астафьєв в 1656 р. Ці унікальні витвори греко-турецького мистецтва прикрашені багатьма золотими емальованими медальйонами, російськими державними гербами. Золоті оправи сагайдака і колчана всипані 306 діамантами, 40 смарагдами та 1256 рожевими турмалінами[47] — ціною в 6660 тогочасних рублів[24].
  • Шабля: Дорогоцінна шабля, що була зроблена в Стамбулі, була доставлена царю греком Іваном Булгаковим в 1656 р.
  • Єрихонка: Шолом-„шапка єрихонська“ «Великого Наряду» Олексія Михайловича була виготовлена в Османській імперії в 1590-ті — 1600-ті рр., та до 1622 р. належала князю Ф.Мстиславському, потім царевичу (згодом — царю) Олексію[48]. Зроблена з високоякісного булату, вона містить золоті та срібні прикраси і має в оздобленні 61 перлину та камінець.
Частина «Великої Казни» Олексія Михайловича — дві мисливські пищалі, малюнок Ф.Г.Солнцева, XIX ст.
Шолом «Великого Наряду» Олексія Михайловича. Малюнок Ф.Г.Солнцева.

Царські регалії 1660-х — 1680-х pp.[ред. | ред. код]

Із зібрання приватної зброї, що належала царю Федору, вирізняється:

В 1682 р. внаслідок непередбачуваних подій Росія отримала відразу двох царів-співвладників — «старшого» Івана V та «молодшого» Петра I Олексійовичів. Нестандартна ситуація вимагала від царської скарбниці значних коштів, бо були створені одразу два «Великих Наряди». В 1682 р. Іван V коронувався давньою Мономаховою короною та регаліями свого діда Михайла, а для Петра I були поспіхом виконані скромніші клейноди. Проте з часом обидва царі отримали належні дорогоцінності, які навіть перевершили багатством коштовності попередників.

Коронація малолітніх царів (пізня літографія).
  • Срібний подвійний трон: До спільного царювання Івана V та Петра I були виготовлені не тільки окремі комплекти царських регалій, але і двомісне тронне місце. Виготовлений в 1680-ті роки, можливо трон був перероблений із срібного з позолотою царського місця Михайла Федоровича, що по опису Олеарія (1634 р.) знаходилось у Грановитій палаті[53]. На трон заввишки майже 4 метри пішло 1600 марок срібла і 120 унцій золота. Він був оцінений в 25 тисяч рублів — це астрономічна сума для Росії XVII ст. Переданий він був у Збройову Палату Петром I в 1706 р. Цей трон — єдина у своєму роді пам'ятка доби бароко, він весь карбований зі срібла із різьбленими візерунками. Спинка трону має вишиту перлинами срібну завісу із зображеннями 12 гербів царств і земель Росії. Зліва за завісою знаходиться слухове віконце, через яке царівна Софія Олексіївна таємно давала поради малолітнім царям під час урочистих аудієнцій. Обабіч трону знаходяться прорізні срібні поставці для регалій. Навпроти сидінь стоять три вкриті різьбленням стовпці зі срібними двоголовими орлами[54].
Розкольники на релігійному диспуті 1682 р. В глибині зали стоїть срібний двомісний трон.
Алтабасна шапка на малюнку Ф.Г.Солнцева, 1835 р.

В 1680-ті рр. для обох співвладників Росії були виготовлені приватні корони за зразком «Мономахової», проте відрізнялись вони дуже високою якістю ювелірної справи, а також величезною кількістю діамантів в оздобленні, через що потім і фігурують у документах Збройової Палати як «шапки діамантові». Оскільки коштували діаманти в ті часи дуже дорого, а свого видобутку їх тогочасна Росія не мала, то для виготовлення двох надзвичайно дорогоцінних корон (загальною вартістю 32 тисячі тогочасних рублів, що було гігантською сумою), довелося розібрати певну кількість застарілих регалій попередників Петра I та Івана V.

Копія з роботи невідомого художника XVII ст. Молодий російський цар — y Шапці Мономаха, зі скіпетром Олексія Михайловича та державою Бориса Годунова.

Регалії імперського часу[ред. | ред. код]

З часів Петра I відбуваються зміни і в одягу, і в ювелірній справі, і в повсякденному житті. Архаїчна русько-візантійська традиція відходить у минуле. Сам Петро I після 1696 р. вже ніколи не надягав «Великий Наряд», а в 1703 р. за його ж наказом дорогоцінні реліквії минувшини створили в Збройовій Палаті недоторкане державне зібрання, єдине у своєму роді національне надбання. Воно було закритим, тільки в 1806 р. наказом Олександра I Збройова Палата була перетворена на публічний музей. Що ж до регалій, то на зміну золототканим порфірам, бармам, ланцюгам та «шапкам» заступили імператорські мундири, мантії та корони західноєвропейського типу. Та з часів Петра I зібрання російських історичних регалій невпинно поповнювалось. Стародавні регалії перетворились на музейні експонати, їх сакральне значення впало. Більш того, дорогоцінні царські посохи видавались церемоніймейстерам замість жезлів, золота зброя XVII століття слугувала прикрашенням маскарадних костюмів придворних, ланцюги переплавлялись на прикраси. Російські імператори замовляли прикраси приватним ювелірам, частіше іноземцям. І згодом постав т.зв. Алмазний фонд — збірка приватних дорогоцінностей самодержця і його родини, що належали не державі, а особисто августійшим особам. Ці коштовності зберігались безпосередньо у Зимовому палаці, в т.зв. Діамантовій кладовій. В 1915 р. їх евакуювали до Москви. Після революції цей Алмазний фонд також поступив у державну власність.

Імператорська мантія. Кінець XIX ст.
Докладніше: Корона Катерини I
  • Держава Петра II: Мала золота держава із срібними пояском і хрестом, вона зовсім не містить дорогоцінних каменів. 30 березня 1728 р., після коронації Петра II, державу передали до Збройової Палати[64].
Корона Анни Іванівни. Малюнок Ф.Г.Солнцева, середина XIX ст.
Імператриця Анна Іванівна, коронаційний портрет роботи Луї Каравакка.
Докладніше: Орлов (діамант)
Державний меч і державний щит, сучасна російська поштова марка.
Діамант «Орлов» в імператорському скіпетрі.
Мальтійська корона імператора Павла I Петровича в Кремлі.

За часів Павла I до імператорських регалій увійшли також реліквії Мальтійського Ордену (скасовані в 1803 р.), та остаточно оформився комплекс клейнод ордену Андрія Первозваного — головного ордену імперії.

Павло I у вбранні Великого магістра Мальтійського Ордену. Портрет роботи Сальваторе Тончі.
  • Скіпетр Грузинський: Золотий емальований скіпетр із вензелем імператора Павла I прикрашений діамантами і турмалінами[74]. Згідно із дореволюційними описами дорогоцінностей Збройової Палати[75], цей скіпетр був парним до втраченої корони «Царства Грузинського», виготовленої в 1798 р.
  • Державний меч: Ця регалія з'явилась у XVIII ст., нинішній меч відноситься до часів Павла I. Для виготовлення регалії був використаний старий клинок польського виробництва (кінця XVII століття), до якого приєднали новий величезний срібний із позолотою ефес, прикрашений двома переплетеними зміями; нові піхви меча теж зроблені із срібла. Загальна його довжина — 141 см.
  • Державний щит: «Державний щит» був зроблений російськими майстрами Збройової Палати ще наприкінці XVII ст.[76], проте як державна регалія постав лише за часів Павла I.

За часів Павла I остаточно оформився також і обряд коронації. Імператриця-консорт — жінка самодержця, також отримувала невелику, але дуже коштовну корону. Щоправда, з усіх корон імператриць лише одна регалія збереглась до нашого часу.

Втрачені регалії[ред. | ред. код]

Алмазний фонд, експропрійований більшовиками.

Деякі історичні регалії, що мали беззаперечну історичну цінність, не дійшли до нашого часу з багатьох причин. Архів Збройової Палати Московського Кремля зберігся дуже добре з XVII століття, тому з численних інвентарних описів царських скарбів можна виділити деталі деяких найцінніших втрачених речей. Деякі регалії були знищені більшовиками в XX ст. Наприклад, в 1920 — 1930-ті рр. із 773 дорогоцінностей Діамантового Фонду було продано за кордон або знищено 569. Із 13 діамантових діадем імператриць та великих княгинь лише 1 залишилась в колекції.

Класицистична діадема імператриці Марії Федорівни — дружини Павла І. Ювелір Ж.Дюваль. Продана за кордон.
Діамантовий весільний вінець членів дому Романових. Проданий за кордон.
Докладніше: Корона Грузинська

До революції корона знаходилась у Збройовій Палаті, потім була передана в Тбілісі. Однак, в 1930-ті рр. регалія була втрачена.

  • Малі імператорські корони. Корони виробництва 1797 р. (вона належала Марії Федорівні — дружині Павла I, потім Єлизаветі Олексіївні — дружині Олександра I) та 1826 р. (ця належала Олександрі Федорівні — дружині Миколи I) були знищені ще до середини XIX ст. Імператорська корона імператриці Олександри Федорівни — дружини Миколи II, зроблена в 1894 р., що була майже точною копією збереженої корони Марії Олександрівни, після революції була передана до державного Алмазного фонду. Але вона теж не збереглась, оскільки була розібрана більшовиками наприкінці 1920-х рр. на дорогоцінні матеріали для закордонної реалізації.

Історичні регалії на великому державному гербі Російської імперії[ред. | ред. код]

Великий державний герб Російської імперії.

Деякі давні регалії використовувались у геральдиці до 1917 р. як певні символи історичних земель і царств, з яких складалась Російська імперія.

Розташування регалій на великому державному гербі Росії:

Також Мальтійська корона використовувалась як геральдична до 1803 р. Зараз вона збережена в гербі лише одного російського міста — Гатчини[84].

Царські речі на малюнках Ф.Г.Солнцева[ред. | ред. код]

За вказівкою Президента Академії Художеств О.М. Оленіна, в 1849 - 1853 Федором Григоровичем Солнцевим (1801 - 1892), істориком-археографом та художником, колишнім кріпаком, була підготовлена велична праця "Древности Российского государства". Роботу Солнцева контролював безпосередньо Микола I. На основі архівів Збройової палати був зроблений опис як артефактів колишньої царської скарбниці - регалій, зброї, посуду, кінської збруї, екіпажів, так і багатьох інших старовинних речей. Як ілюстрації, до праці увійшли близько 500 з більш ніж 5 тисяч деталізованих хромолітографій, створених безпосередньо автором.

За свою праці ф.Г.Солнцев отримав посаду дійсного члена Академії Художеств і ордени Святого Володимира IV ступеня та Святого Станіслава II ступеня.

Історичні регалії на сучасних гербах регіонів Росії[ред. | ред. код]

Історичні регалії в сучасній геральдиці України[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Описание… С.109.
  2. Описание… С.7.
  3. Древности… 2-е отделение. С.3.
  4. Описание… С.24.
  5. Оригінальна корона-діадема Костянтина Мономаха дійсно існує — вона була надіслана ним одному з королів Угорщини: hu:Konstaninosz Monomakhosz koronája. Звісно що вона зовсім не схожа на вінець часів Калити.
  6. http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/2/23/Coat_of_Arms_of_Ryazan_large.png
  7. http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/1/15/Coat_of_Arms_of_Smolensk_(Smolensk_oblast)_(2001).png
  8. http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/f/f6/Coat_of_Arms_of_Yaroslavl_(1995).png
  9. Московская оружейная палата… С.67.
  10. Московская оружейная палата… С.40.
  11. Древности… 2-е отделение. С.116.
  12. Древности… 2-е отделение. С.107.
  13. Древности… 2-е отделение. С.51.
  14. Древности… 2-е отделение. С.32.
  15. Наприклад, згідно з архівами «Великої Казни», окрім грошей та інших цінностей полякам були віддані дві корони та два жезла-єдинороги (тобто із зубу нарвала), а також золоте седло Самозванця — Московская оружейная палата… С.277—288.
  16. Древности… 2-е отделение. С.84.
  17. Описание… С.164.
  18. Древности… 2-е отделение. С.74—75.
  19. Московская оружейная палата… С.42.
  20. http://s57.radikal.ru/i156/0910/ec/97d2fc8ec929t.jpg
  21. Древности… 2-е отделение. С.101.
  22. Описание… С.17.
  23. http://www.museum.ru/imgB.asp?10793
  24. а б Описание… С.120.
  25. Древности… 3-е отделение. С.122.
  26. http://territa.ru/_ph/521/607896955.jpg
  27. Древности… 3-е отделение. С.80.
  28. Древности… 3-е отделение. С.112.
  29. Описание… С.146.
  30. Древности… 3-е отделение. С.82.
  31. http://img-kiev.fotki.yandex.ru/get/4906/med-yuliya.f5/0_449fc_f0bdac90_L
  32. Древности… 3-е отделение. С.17.
  33. Древности… 3-е отделение. С.13.
  34. Московская оружейная палата… С.51.
  35. http://www.oboi-1test.narod.ru/museum/m_scdr.jpg
  36. http://pics.livejournal.com/melanyja/pic/001004rf
  37. Древности… 2-е отделение. С.34.
  38. Описание… С.31—32.
  39. http://img-kiev.fotki.yandex.ru/get/4208/med-yuliya.c9/0_3d7cb_64be2546_L
  40. Древности… 2-е отделение. С.41.
  41. Древности… 2-е отделение. С.102.
  42. Описание… С.35.
  43. Описание… С.108.
  44. http://artgals.info/images/stories/polemika/2009/porta-kremel/porta-kremel005.jpg
  45. Древности… 2-е отделение. С.56.
  46. http://pics.livejournal.com/melanyja/pic/00101dep
  47. Древности… 3-е отделение. С.127.
  48. http://web.archive.org/web/20100531045837/http://img-fotki.yandex.ru/get/3002/nadezhdmorozova.3c/0_22538_2c84399e_L.jpg
  49. Древности… 3-е отделение. С.94—95.
  50. Древности… 3-е отделение. С.75—76.
  51. Древности… 2-е отделение. С.77.
  52. Древности… 3-е отделение. С.90.
  53. Древности… 2-е отделение. С.108.
  54. http://www.history-illustrated.ru/illustrations/preview/2428.jpg
  55. http://territa.ru/_ph/527/2/288963493.jpg
  56. а б Московская оружейная палата… С.44.
  57. http://vseromanovi.narod.ru/img/shapka_petra.jpg
  58. Московская оружейная палата… С.47.
  59. http://s40.radikal.ru/i089/1003/e1/2c9a58a51ebd.jpg
  60. Древности… 2-е отделение. С.73.
  61. Стаття «Булава большого наряда» на сайті school-collection.edu.ru
  62. Стаття «Корона императрицы Екатерины I» на сайті school-collection.edu.ru
  63. http://www.a-jewels.com/images/best-24.jpg
  64. Древности… 2-е отделение. С.37.
  65. Древности… 2-е отделение. С.27.
  66. Большая императорская корона России на сайті fakty.by.ru
  67. http://vseromanovi.narod.ru/img/korona_big.jpg
  68. http://vseromanovi.narod.ru/img/der1.jpg
  69. Знак и звезда ордена св. Андреи Первозванного на сайті Російських орденів
  70. Фото Великої імператорської корони на сайті російського Фотобанку
  71. Московская оружейная палата… С.49.
  72. Московская оружейная палата… С.72.
  73. Стаття «Павел I и орден Св. Иоанна Иерусалимского» на сайті Музеїв Московського Кремля
  74. http://web.archive.org/web/20120314181903/http://www.bratstvokresta.ru/jezl.jpg
  75. Московская оружейная палата… С.60.
  76. Древности… 3-е отделение. С.58.
  77. Стаття «Малая императорская корона Российской империи» на сайті «Познавательный портал»
  78. http://vseromanovi.narod.ru/img/korona_small.jpg
  79. Древности… 2-е отделение. С.10—11.
  80. Древности… 2-е отделение. С.11.
  81. а б Московская оружейная палата… С.36.
  82. Московська корона на сайті Польської Вікіпедії
  83. Древности… 2-е отделение. С.12.
  84. http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/5/5b/Coat_of_Arms_of_Gatchina_(v._1).svg

Література[ред. | ред. код]

  • Древности Российского государства, изданные по высочайшему повелению государя императора Николая I: в 6 отд. и доп. к отд. III. — Репринтное издание 1849—1853 гг. — СПб.: Альфарет, 2006.
  • Московская оружейная палата. По высочайшему изволению второе, вновь составленное издание. Типография Бахметева. М. 1860.
  • Описание старинных русских утварей, одежд, оружия, ратных доспехов и конского прибора в азбучном порядке расположенное. Под редакцией П.Савваитова. Издание Ипм. АН. СПб. 1896.
  • Пыляев М. И. Старая Москва. Рассказы из былой жизни первопрестольной столицы. Издание А. С. Суворина. СПб. 1891.

Посилання[ред. | ред. код]