Регенсбург

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Регенсбург
Regensburg
Регенсбург
Регенсбург
Герб Регенсбург
Герб
Координати: 49°01′00″ пн. ш. 12°05′00″ сх. д. / 49.01667° пн. ш. 12.08333° сх. д. / 49.01667; 12.08333
Країна Німеччина
Земля Баварія
Округ Верхній Пфальц
Уряд
 - Мер Joachim Wolbergs (SPD)
Площа
 - Повна 80 76 км²
Висота над р.м. 326–471 м 
Населення (05/2015)
 - Усього 157 777
 - Густота 1947/км²
Часовий пояс CET (UTC+1)
 - Літній час CET (UTC+2)
Поштовий код 93001–93059
Телефонний код(и) 0941
Веб-сайт: www.regensburg.de
Регенсбург (Німеччина)
Регенсбург
Регенсбург
Розташування міста на мапі Німеччини
Старе місто в Регенсбурзі, включно з районом Штадтамгоф
Old town of Regensburg with Stadtamhof *
* Назва в офіційному англомовному списку

World Heritage Logo global.svg    Світова спадщина    Прапор ЮНЕСКО
Regensburg-altes-rathaus-rathausplatz.jpgСтароміська ратуша
49°01′00″ пн. ш. 12°05′00″ сх. д. / 49.016666666666999674362159567° пн. ш. 12.08333° сх. д. / 49.016666666666999674362159567; 12.08333
Країна Німеччина Німеччина
Тип Культурний
Критерії ii, iii, iv
Об'єкт № 1155
Регіон ЮНЕСКО Європа і Північна Америка
Історія реєстрації
Зареєстровано: 2006 (30 сесія)

Commons-logo.svg Регенсбург у Вікісховищі

Ре́генсбург (Реґенсбурґ[1], нім. Regensburg) — місто у південно-східній Німеччині, у землі Баварія. З населенням 157 777  мешканців (за станом на травень 2015), Регенсбург є четвертим найбільшим містом Баварії після Мюнхена, Нюрнберга та Аугсбурга. Місто є політичним, економічним та культурним центром Східної Баварії та столицею баварського адміністративного району (округу) Верхній Пфальц. Важливий залізничний вузол і річковий порт на горішньому Дунаї. Розташований на збігу р. Дунай, р. Нааб, та р. Реген.

Стара частина міста, що була закладена ще у часи середньовіччя, визнана об'єктом світової спадщини ЮНЕСКО та є засвідченням ролі Регенсбургу, як культурного центру середньовічної Південної Німеччини. У 2014 році Регенсбург належав до найбільш відвідуваних туристами міст Німеччини.[2]


Історія[ред.ред. код]

Перші поселення та рання історія[ред.ред. код]

Фрагменти Східної вежі преторіанської брами з давньоримських часів

Перші поселення на місці сучасного Регенсбургу датуються ще кам'яною добою. Кельтська назва «Radasbona» — найдавніша з назв, що її мали такі поселення. Відомо, що у 90 р. н. е. римляни побудували тут фортецю.

У 179 році н. е., за часів Імператора Марка Аврелія для третього італійського легіону тут було побудовано фортецю Castra Regina (лат. "фортеця на річці Реген"). Табір римлян був стратегічно розташований у набільш віддаленій на північ точці Дунаю і географічно співпадає з «серцем» сьогоднішнього Старого міста — Альтштадт (нім. Altstadt) — між вулицями Обере Бахгассе (нім. Obere Bachgasse), Унтере Бахгассе (нім. Untere Bachgasse) та західною частиною площі Шваненплатц (нім. Schwanenplatz). Історики релігії вважають, що навіть у пізньоримский період місто мало статус єпископського. Достеменно відомо, що св. Боніфацій поновив єпископат у Регенсбурзі у 739 році.

На початку VI ст. Регенсбург стає родовим містом правлячої на той час династії Агілольфінгів (нім. Agilolfing), а приблизно з 530 року і до першої половини XIII ст. — столицею Баварії. Регенсбург залишався важливим містом і за часів правління Карла І Великого. У 792 році тут проходила церковна частина генеральної асамблеї Карла І Великого. Рада єпископів визнала єрессю вчення адопціоністів, яке проповідувалося іспанськими єпископами Еліпандусом Толедським та Феліксом Ургельським. Після розділу імперії Карла Великого місто стає центром Східно-Франкського королівства — з 843 року саме тут перебував його правитель — засновник майбутньої династії німецьких Каролінгів — Людовик II Німецький. Двома роками пізніше до Регенсбургу приїздять отримувати хрещення чотирнадцять князів Богемських. Так почався процес хрещення всього чеського народу, а діоцезія Регенсбург стала «матір'ю» Празької діоцезії. Ці події мали величезний вплив на історію та культуру чеських земель, оскільки потім призвели до їх включення до римо-католицької церкви, а не до церкви православної. Про цей факт досі пам'ятають, тож на фасаді Церкви св. Іоанна (розташована на приблизному місці хрещення) кілька років тому було відкрито пам'ятну дошку чеською та німецькою мовами, де згадується це хрещення.

Середньовіччя[ред.ред. код]

У 1245 році Регенсбург став імперським вільним містом і слугував центром торгівлі аж до переміщення торгівельних шляхів, що відбулося у пізньому Середньовіччі. Наприкінці XV ст., у 1486 році, Регенсбург увішов до складу Герцогства Баварського, однак незалежність міста було відновлено Римським Імператором десятьма роками пізніше. Регенсбург прийняв протестантську реформацію у 1542 році, а його міська рада при цьому залишилася цілком лютеранською. У 16631806 роках у Регенсбург був місцем проведення засідань постійного Імператорського Рейхстагу Священної Римської Імперії, від чого і пішла назва «Постійний регенсбурзький рейхстаг» (нім. Immerwährender Reichstag). Таким чином, місто було одним з центральних у Європі, і його відвідувала значна кількість людей.

Меншість містян залишилася у католицькій вірі, при цьому їх було уражено у громадянських (цивільних) правах ("нім. "Bürgerrecht"). Не слід, однак, плутати місто Регенсбург та єпископство Регенсбург, адже, хоча імперське місто прийняло реформацію, воно залишалося резиденцією римокатолицького єпископства та місцем розташування кількох абатств. Три з цих абатств (Санкт Еммерам, Нідермюнстер та Обермюнстер) користувалися імперською автономією. Це означало, що їм було надане постійне місце і право голосу у Рейхстазі. У такий спосіб склалася унікальна ситуація, коли місто Регенсбург складалося з п'ятьох незалежних утворень (в рамках Священної Римської Імперії): власне, протестантського міста, римокатолицького єпископства, та трьох монастирів, згаданих вище. Крім того, місто розглядалося у якості традиційної столиці округу Баварія (не плутати з герцогством), через присутність у місті постійного Рейхстагу — діяло як фактична друга столиця Імперії (разом з Імператорським судом у Відні), і також слугувало резиденцією Імператорського Посланника при Рейхстазі. При цьому, за виключенням одного короткого періоду, роль імператорського посланника виконував сам місцевий князь. Тодішніх правителів міста — родину Турн-і-Таксіс (нім. Thurn und Taxis) — було зведено у князівський ранг у 1695 році, а члени родини і досі постійно проживають у Регенсбурзі.

Сучасна історія (XIX ст. — наш час)[ред.ред. код]

Портрет К. Т. фон Дальберга, 1812 р. (худ. Ф. С. Штірнбранд)

Після приєднання до архиєпископства Регенсбург у 1803 році місто втратило статус імперського вільного міста. Управління містом було передане архиєпископу курфюрсту Майнцському, архіканцлеру Священної Римської Імперії — Карлу Теодору фон Дальбергу — у якості компенсації за Майнц, який у свою чергу було віддано Франції за умовами Люневільського миру 1801 року. Архиєпископство Майнц формально перемістилося до Регенсбургу. Дальберг об'єднав єпископство, монастирі, та саме місто, створивши Архиєпископство Регенсбург (нім. Fürstentum Regensburg). Він модернізував світське життя і, найголовніше, забезпечив рівність в правах для протестантів та католиків. У 1810 році Дальберг уступив Регенсбург Королівству Баварія, отримавши замість цього міста Фульда та Ганау, разом із титулом «великого герцога Франкфуртського».

19-23 квітня 1809 року у Регенсбурзі відбулася франко-австрійська битва, що в історії отримала назву Битви при Регенсбурзі (також: Взяття Регенсбурга), між французькими імператорськими військами під командуванням Барона де Куто (фр. Baron de Coutaud) (65-тий підрозділ) та австрійськими вояками, що відступили. Після того, як провізія та амуніція з обох сторін скінчилася, контроль над містом перейшов до Франції. Місту було завдано значної шкоди: близько 150 будинків згоріли, велику кількість домівок було розграбовано.

Нацизм та Друга світова війна[ред.ред. код]

У Регенсбурзі розміщувався авіазавод, на якому виробляли Messerschmitt Bf 109, та нафтопереробний завод. Ці стратегічні об'єкти стали ціллю союзників 17 серпня 1943 року, під час Швайнфуртсько-Регенсбурзької операції, та 5 лютого 1945 року, під час т.зв. «нафтопереробної операції». Хоча обидва заводи були майже вщент знищені, сам Регенсбург майже не зазнав ушкоджень та руйнувань від бомбардувань союзницької авіації. Це дало змогу згодом включити неушкоджену стару частину міста до реєстру Світової спадщини ЮНЕСКО. Найважливішою культурно-історичною пам'яткою, яка була втрачена у Другій Світовій війні, став Обермюнстерський собор, побудований у романському стилі. Собор було знищено під час нальоту в березні 1945 року і так і не було відновлено — зберіглася лише дзвінниця. Темпи відбудови Регенсбургу у повоєнний час були дещо повільними, але це дало змогу запобігти знесенню старих історичних будівель та будуванню на їх місці будівель сучасних. Коли реставрація Регенсбургу вдруге перейшла у активну фазу (наприкінці 1960-х років), було вирішено, що старовинний спадок міста і його дух мають бути збережені.

Історія міста у повоєнний час[ред.ред. код]

Поштовий штемпель Української таборової пошти м. Регенсбург
Штемпель поштової станиці УНРади з нагоди відкриття І сесії УНРади в Німеччині, 1948 рік

У 19451949 роках в робочому районі Гангхофер-Зідлунг (нім. Ganghofersiedlung) із близько 7000 мешканців існував український табір переміщених осіб (англ. "DP camp"), де на своєму піку в 1946–1947 роках, було розміщені близько 5000 українських та 1000 не-українських біженців і переміщених осіб.[3] В таборі діяли парафії УГКЦ і УАПЦ; школи й гімназія, Український технічно-господарський інститут; тижневик «Слово», театр В. Блавацького, кооператив «Українське Мистецтво». У таборі існували спортивні товариства «Січ», «Верховина» та «СУМ-Юнак».

За погодженням з американською окупаційною владою у таборах для переміщених осіб виникає таборова пошта і поштові станції (англ. camp post).[4] У таборі Регензбург поштова станція почалася в грудні 1946.[3] У березні 1947 року до святкування Шевченкових роковин переміщені українці видають пам'ятну марку з портретом поета в молодому віці.[5]

Мешканцями табору були, зокрема, маляри Борачок Северин, Луцик Степан, Мороз Михайло, скульптор Капшученко Петро й інші. Голова табору — Кліш Артимович.[6]

На початку 1960-х років Регенсбург інвестував значні фінансові кошти у розвиток технічної та соціальної інфраструктури з метою залучення виробничих підприємств. Першою великою багатонаціональною компанією, що заснувала виробничі потужності у місті, стала корпорація Siemens, що стало віхою у повоєнному розвитку міста. У 1965 році в місті відкрито Регенсбурзький університет, у 1971 році — Університет точних наук. У 1986 році власні потужності у Регенсбурзі відкрив і концерн BMW. Від початку 1990-х років у місті також розміщуються кілька відомих високотехнологічних компаній, серед яких Infineon та OSRAM, а приплив інвестицій сприяє економічному розвитку міста.

У 1997 році Регенсбург отримав Європейську премію за видатні досягнення у сфері євроінтеграції.[7]

У липні 2006 року Комітет світової спадщини ЮНЕСКО вніс архітектурно-історичний ансамбль Старого Міста Регенсбург до охоронного реєстру, як найбільше та найкраще збережене старе місто на північ від Альп. У зв'язку з цим, Альтштадт часто називають «найпівнічнішим містом Італії». Неподалік від Кам'яного мосту, у історичній будівлі Зальцштадль (нім. Salzstadl), у 2007 році під патронатом ЮНЕСКО відкрито інформаційний центр-музей, де зібрано детальну інформацію про двотисячолітню історію Регенсбургу.

Географія[ред.ред. код]

Топографія[ред.ред. код]

Регенсбург розташовано на березі Дунаю, у найбільш віддаленій на північ його точці. Місто знаходиться на збігу чотирьох різних географічних ландшафтів:

  • на північ та північний схід від міста лежить Баварський ліс (нім. Bayerischer Wald) з його гранітними та гнейсовими горами, дикими лісами та національним парком «Баварський ліс»;
  • на сході та північному сході від міста знаходиться плодородна Дунайська равнина — регіон Gäuboden — з пахотними землями високої врожайності;
  • південний бік міста характеризується холмистою місцевістю, яка є продовженням швабсько-баварського передгір'я Альп;
  • на захід від околиць міста знаходиться гірський масив Франконський Альб;
Клімат в Реґенсбурзі

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Регенсбургу за класифікацією кліматів Кеппена віднесено до типу «вологий континентальний». Середня річна температура складає 8.5 °C і дещо перевищує середньонімецький показник (7.8 °C), середня кількість опадів становить 636 мм. на рік (нижче за середньонімецький рівень опадів, який складає бл. 700 мм). З показником у 1670 сонячних годин на рік Регенсбург випереджає аналогічний середньонімецький показник на 120 годин.[8]

Найтеплішим місяцем року є липень, найхолоднішим — січень.

Основні пам'ятки[ред.ред. код]

Фасад Регенсбурзького собору

Регенсбург має найбільше середньовічне старе місто серед міст, розташованих на північ від Альп — більше 1500 старовинних будівель — та мальовничий міський краєвид. Найбільш відомі туристичні пам'ятки розташовані, переважно, у Старому місті. Серед них можна відзначити такі:

  • Регенсбурзький собор Св. Петра (нім. Regensburger Dom (Dom St. Peter)) — яскравий приклад чистої німецької готичної архітектури — вважається головною пам'яткою готичного стилю у Баварії. Будівництво було розпочато у 1275 році і завершене у 1634 році (окрім веж собору, які будували до 1869 р.). Інтер'єр собору вражає численними цікавими скульптурами, серед яких шедеври роботи німецького скульптора Петера Фішера Старшого (нім. Peter Vischer der Ältere). Поруч із собором знаходяться дві каплиці, вік яких датується, ймовірно, VIII ст. Одна з каплиць зветься «старий собор». Постійний кафедральний хор собору — відомий хоровий колектив «Regensburger Domspatzen».
  • Кам'яний міст (нім. Steinerne Brücke) (1135–1146) — шедевр середньовічного містобудування. Учасники Другого та Третього хрестових походів перетинали Дунай по цьому мосту на шляху до Святої Землі.
  • Регенсбурзька сосисочна (нім. Historische Wurstkuchl) — приваблює окрім зголоднілих туристів також і місцевих жителів. Первісно була побудована для будівельників мосту, і зараз знаходиться безпосередньо поруч із ним.
  • Залишки фортифікаційних споруд та стін римської фортеці з брамою (лат. Porta Praetoria).
Панорама набережної Регенсбургу, Кам'яного мосту та Старого міста

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Німеччина Це незавершена стаття з географії Німеччини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.