Перейти до вмісту

Рим II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Регламент Рим II)
Регламент (ЄС) № 864/2007
Регламент Європейського Союзу
НазваРегламент (ЄС) № 864/2007 Європейського Парламенту та Ради від 11 липня 2007 року про право, що застосовується до недоговірних зобов'язань (Рим II)
Ким прийнятийЄвропейським парламентом і Радою Європейського Союзу
Прийнятий підст. 61 (c) і 67 ДЄС
Офіційний вісник ЄСOJ L 199, 31.7.2007, ст. 40–49
Історія
Дата створення11 липня 2007
Дата введення в дію11 липня 2008
Чинне законодавство

II Ри́мський регла́мент (№ 864/2007) — нормативно-правовий акт Європейського Союзу, який містить колізійне регулювання питань визначення права, що застосовується до недоговірних зобов'язань. II Римський регламент (набув чинности 11 січня 2009 року) є звідом правил у межах Європейського Союзу для регулювання вибору права[en] в цивільних та комерційних справах у сфері позадоговірних зобов'язань (за деякими винятками). Регламент регулює такі питання: визначення права, що застосовується до деліктів, зобов'язань внаслідок безпідставного збагачення, ведення чужих справ без доручення та дій до укладення договору (culpa in contrahendo). Регламент відповідно до статті 3 має «універсальний характер», тобто право, до якого відсилає II Римський регламент, застосовується навіть у тому випадку, якщо воно не є правом однієї з держав-членів ЄС. Крім того, регламент встановлює, що у певних обставинах і при виконанні певних умов сторони можуть вибрати право, що застосовується до позадоговірних зобов'язань. Аналогічні правила були встановлені Римською конвенцією 1980 року про право, застосовне до договірних зобов'язань[en], яка була замінена I Римським регламентом про право, застосовне до договірних зобов'язань № 593/2008.[1]

Історія

[ред. | ред. код]

До ухвалення II Римського регламенту для вибору застосовного права до позадоговірних зобов'язань головним чином застосовували принцип, який у європейських країнах мав принцип «lex loci delicti commissi» (право місця вчинення делікту).[2] Однак розширення торговельного обороту призводить до складнощів у застосуванні зазначеного принципу і стає джерелом невизначеності щодо права, яке підлягає застосуванню. Представлений комісією в липні 2003 року, змінений текст II Римського регламенту було ухвалено 11 липня 2007 року й опубліковано в офіційному віснику ЄС 31 липня 2007 року. На розробку документа пішло понад 30 років - питання про уніфікацію колізійних норм щодо позадоговірних зобов'язань поставили ще в період роботи над проєктом Римської конвенції.[3] Відповідно до статті 32 Регламент набув чинности з 11 січня 2009 року (за винятком статті 29, яка почала застосовуватися з 11 липня 2008 року).[4]

Сфера застосування

[ред. | ред. код]

Регламент застосовується при визначенні застосовного права при колізії законів щодо позадоговірних зобов'язань у цивільних і торговельних відносинах. Не застосовується до податкових, митних та адміністративних відносин, а також до відповідальності держави за дії або бездіяльність, вчинені під час здійснення публічної влади («acta iure imperii»). Регламент встановлює деякі винятки зі сфери застосування: позадоговірні зобов'язання в рамках сімейного права, успадкування, обігових цінних паперів, правового регулювання юридичних осіб, довірчої власності, заподіяння шкоди ядерними матеріалами, зазіхань на приватне життя та особисті немайнові права.

Поняття позадоговірного зобов'язання

[ред. | ред. код]

Преамбула Регламенту (п. 11) бере до уваги той факт, що поняття позадоговірного зобов'язання різниться від однієї держави-члена до іншої, тому при його тлумаченні необхідно вдаватися до автономної кваліфікації. Відповідно до Регламенту шкодою є будь-яка шкода, що виникає з делікту, безпідставного збагачення, дій у чужому інтересі без доручення або дій до укладення договору (culpa in contrahendo).

Колізійні прив'язки

[ред. | ред. код]

Загальне правило

[ред. | ред. код]

Lex loci damni. Правом, що застосовується до позадоговірного зобов'язання, яке виникає внаслідок заподіяння шкоди, є право країни, де настає шкода. Винятки: 1) особа, яка притягається до відповідальності, та особа, якій завдано шкоди, у момент настання шкоди мають своє звичне місце проживання в одній і тій самій країні - право країни звичного місця проживання; 2) наявність тісного зв'язку позадоговірного зобов'язання з правом країни, іншої ніж країни місця настання шкоди та країни звичайного місця проживання, відмінному від розглянутих випадків.

Відповідальність за продукцію (product liability)

[ред. | ред. код]

До цих зобов'язань застосовується:

  • Право держави, де особа, якій заподіяно шкоду, має своє звичайне місце проживання, якщо продукція була випущена на ринок у цій державі; або, у разі невиконання цієї умови:
  • Право держави, де було придбано продукцію, якщо продукція була випущена на ринок у цій державі; або, у разі невиконання цієї умови:
  • Право держави, де настала шкода, якщо продукція була випущена на ринок у цій державі.
  • Якщо особа, яка притягається до відповідальності, не могла розумно передбачити розповсюдження свого товару в країну, право якої має бути застосовано, застосовується право місця проживання особи, яка притягається до відповідальності.
  • За наявності «тісного зв'язку» застосовується право країни, з якою правовідносини найтісніше пов'язані.

Недобросовісна конкуренція

[ред. | ред. код]

Правом, застосовним до зобов'язань, що виникають внаслідок недобросовісної конкуренції, є право країни, на території якої зачіпаються конкурентні відносини або колективні інтереси споживачів.

  • Якщо недобросовісною конкуренцією торкається кілька країн, то позивач, який пред'являє позов до суду за місцем знаходження доміцилія відповідача, може обрати як застосовне право — право суду, до якого подається позов, за умови, що ринок цієї держави також торкнуться недобросовісної конкуренції.
  • При цьому до зобов'язань, що виникають унаслідок недобросовісної конкуренції, сторони самостійно вибрати право не можуть.

Заподіяння шкоди довкіллю

[ред. | ред. код]

Позивач може обрати право місця настання шкоди (lex loci damni) або держави, де стався юридичний факт (lex loci delicti commissi).

Інтелектуальна власність

[ред. | ред. код]
  • Діє принцип «lex loci protectionis» — право держави стосовно якої застосовується вимога про захист.
  • Якщо порушення стосується всього Європейського Союзу, то застосовується право держави, де було порушено право (lex loci delicti commissi).

Виробничий конфлікт

[ред. | ред. код]

Застосовується право держави, де стався конфлікт.

Безпідставне збагачення

[ред. | ред. код]

Якщо зобов'язання з безпідставного збагачення стосується інших існуючих зобов'язань між сторонами, тісно пов'язані з безпідставним збагаченням, то вибір права регулюється правилом, що застосовується до інших правовідносин/зобов'язань.

  • Застосування права загального звичайного місця проживання сторін (зобов'язання з безпідставного збагачення не зачіпає інші зобов'язання та сторони мають своє звичайне місце проживання в одній країні).
  • Якщо застосовне право не може бути визначено попередніми способами, то правом, яке підлягає застосуванню, є право країни, де відбулося безпідставне збагачення (lex loci delicti commissi).
  • За наявності «тісного зв'язку» застосовується право країни, з якою правовідносини тісно пов'язані.

Право на вчинення дій в інтересах іншої особи без її доручення

[ред. | ред. код]

Якщо позадоговірне зобов'язання, що виникає внаслідок дій у чужому інтересі без доручення, зачіпає інші існуючі зобов'язання між сторонами, тісно пов'язані з цим позадоговірним зобов'язанням, то застосовується право, яке регулює вже існуючі відносини.

  • Якщо сторони мають своє звичайне місце проживання однієї й тієї країні, то правом, підлягає застосуванню, є право цієї держави.
  • Якщо застосовне право не може бути визначено попередніми способами, то правом, яке підлягає застосуванню, є право держави, де були вчинені дії в чужому інтересі без доручення (lex loci delicti commissi).
  • За наявності «тісного зв'язку» застосовується право країни, з якою правовідносини тісно пов'язані.

Зобов'язання з дій до укладення договору (culpa in contrahendo)

[ред. | ред. код]

Правом, що підлягає застосуванню до позадоговірного зобов'язання, що виникає внаслідок ділових переговорів, що передують укладенню договору (незалежно від укладення договору) є право, яке застосовується до договору або яке б підлягало застосуванню до нього, якби договір був укладений. Якщо визначити застосовне право до договору неможливо, то застосовується:

  • право держави, де настає шкода; lex loci damni; або
  • право держави, де сторони мали своє звичайне місце проживання, коли стався юридичний факт, що тягне за собою настання шкоди,
  • право держави, з яким правовідносини має найтісніший зв'язок.

Окремі положення

[ред. | ред. код]

Сфера дії права, що підлягає застосуванню

[ред. | ред. код]

Право, яке підлягає застосуванню до позадоговірних зобов'язань, регулює, зокрема, такі питання: а) умови та обсяг відповідальності, включаючи визначення осіб, які можуть притягуватися до відповідальності за вчинені ними дії; б) підстави звільнення від відповідальності, обмеження відповідальності та розподілу відповідальності; в) існування, характер та оцінка шкоди або необхідне відшкодування; г) у межах повноважень, наданих суду процесуальним правом її держави, заходи, які суд може застосовувати з метою запобігання, припинення або відшкодування шкоди; ґ) допустимість передачі права на відшкодування шкоди, у тому числі у спадок; д) осіб, які мають право на відшкодування заподіяної їм шкоди; е) відповідальність за дії інших осіб; є) порядок припинення зобов'язань, а також правила щодо позовної давності.

Імперативні норми

[ред. | ред. код]

Незалежно від права, що підлягає застосуванню до відповідного позадоговірного зобов'язання, правила Регламенту не обмежують застосування судом імперативних норм.

Звичайне місце проживання

[ред. | ред. код]

Під звичайним місцезнаходженням товариства, асоціації або юридичної особи є місцезнаходження центральної адміністрації. Звичайним місцем проживання фізичної особи, яка діє під час здійснення своєї підприємницької діяльності, є основне місце здійснення нею підприємницької діяльности.

Зворотнє посилання

[ред. | ред. код]

Застосування права будь-якої держави означає застосування норм матеріального, а чи не колізійного права.

Публічний порядок суду

[ред. | ред. код]

У застосуванні зазначеної Регламентом норми права будь-якої держави може бути відмовлено лише у випадку, якщо таке застосування є явно не сумісним із громадським порядком держави, судом якої розглядається суперечка.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Regulation - 864/2007 - EN - Rome II Regulation - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu (англ.). Процитовано 14 січня 2025.
  2. See Law Commission Working Paper No. 87, and Scottish Law Commission Consultative Memorandum No. 62, Choice of Law in Tort and Delict
  3. http://www.fir.bsu.by/ebooks/JILIR/2010_3_JILIR/2010_3_JILIR_leanovich.pdf
  4. http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/site/en/oj/2007/l_199/l_19920070731en00400049.pdf Архівовано лютий 29, 2012 на сайті Wayback Machine., http://eulaw.edu.ru/documents/legislation/collision/vnedogovornoe.htm Архівовано лютий 3, 2012 на сайті Wayback Machine.

Посилання

[ред. | ред. код]