Регіональний ландшафтний парк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя»

Регіона́льні ландша́фтні (пейзажні) па́рки (РЛП) — окрема категорія територій і об'єктів природно-заповідного фонду.

Загальний опис[ред.ред. код]

Важлива регіональна сходинка в ієрархії охорони природи, що загалом складається з глобального (біосферного), національного, регіонального та локального (місцевого) рівнів.

Є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення. Організовуються з вилученням або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів[1].

Регіональний ландшафтний парк підкреслює природну своєрідність регіону, а також вказує на регіональний характер джерел фінансування діяльності РЛП.

Головними завданнями регіональних ландшафтних парків є:

  • збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об'єктів;
  • створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів;
  • сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.

Проблеми охорони біорізноманітності в регіональних ландшафтних парках[ред.ред. код]

Згідно Санітарних правил в лісах України, затверджених Кабміном України 27 липня 1995 р. № 555, Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених Кабміном України 12 травня 2007 р. № 724 і Порядку спеціального використування лісових ресурсів, затвердженого Кабміном України 23 травня 2007 р. № 761, в господарській зоні регіонального ландшафтного парку (РЛП) дозволено проводити рубки головного користування, причому без узгодження з департаментом екології обласної держадміністрації. У заповідній зоні і зоні регульованої рекреації дозволені суцільні і вибіркові санітарні рубки, а також очищення лісу від мертвої деревини (ліквідація захаращеності)[2][3][4][5]. Так, в середньому у кожній області України в РЛП щорічно рубається близько 2700 м3 деревини на площі близько 190 га, а в середньому щорічно по Україні — близько 65500 м3 деревини на площі близько 4500 га, що украй негативно впливає на охорону біорізноманітності[6].

У багатьох РЛП відбуваються і інші порушення заповідного режиму. Наприклад, в РЛП «Ізюмська Лука» встановлені мисливські вишки і ведеться полювання[5]. Також незаконно полювання ведеться в Трахтемирівському РЛП. У РЛП «Лиса гора» незаконно влаштовано велосипедні маршрути, розпалюються вогнища. У РЛП «Гранітно-степове Побужжя» здійснюються самовільні рубки[7].

Ландшафтні рекреаційні парки[ред.ред. код]

У 2009 р., згідно ч. 4 ст. 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України», Верховна Рада АРК встановила додаткову категорію територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення в Автономній Республіці Крим - ландшафтно-рекреаційний парк (Постанова ВР АРК від 18.11.2009 р. № 1456-5/09)[8].

Зонування та режим використання території ЛРП схожий з іншим заповідним об’єктом – регіональним ландшафтним парком, але рекреаційна функція більш виражена. Міністерство екології та природних ресурсів розглядає ЛРП разом з РЛП, одночасно їх рахуючи у державній статистичній звітності.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Закон України «Про природно-заповідний фонд України»
  2. Порядок спеціального використування лісових ресурсів
  3. Правила поліпшення якісного складу лісів
  4. Санітарні правила в лісах України
  5. а б Перевірка регіонального ландшафтного парку «Ізюмська Лука»
  6. Скільки лісу рубають в українських заповідниках, заповідних урочищах, регіональних ландшафтних парках і пам'ятках природи
  7. Незаконна порубка в регіональному ландшафтному парку Гранітно-степове Побужжя
  8. Артов А., Балобін С., Василюк О., Городецька Н.,Кривохижа М.,Мовчан Я.,Рудик О.,Сіренко І.,Шапаренко С., «Льодовиковий період» у заповідній справі (огляд ситуації у заповідній справі в Україні за 2008–2012 рр.) заг. ред. Кравченко О.// Екологія.Право.Людина. - No 17–18 (57–58), 2013.